Про те, які внутрішні ресурси може використати Україна для перемоги та зростання, розмірковує колишній міністр економічного розвитку та торгівлі України (2014 р.) Павло Шеремета. «Мінфін» вибрав головне.
Три внутрішні резерви для покриття дефіциту бюджету України, які ми ще не задіяли

В умовах, коли зовнішня допомога України знижується, чи є достатні внутрішні резерви (окрім рідкісних металів), щоб покрити дефіцит? Я бачу щонайменше три такі величезні резерви, які за 33 роки незалежності і 40 років реформ ми ще не почерпнули. Почну з найобговорюванішої ідеї і рухатимусь до найменш обговорюваної (і я б сказав, до найненависнішої у суспільстві) ідеї.
1. Економічна свобода
У 1985 році УРСР разом зі всім «Східним Блоком» почала рухатись від політичного і економічного ГУЛАГу до свободи. Політичний шлях Україна пройшла непогано. Економічний — застопорився.
Водночас Естонія у 1985 році, як ЕССР, починала свій шлях разом із УРСР точно з тієї ж невільної позиції і досягла 8-го місця. Польща — 42-го. ВВП на душу населення Естонії зараз майже 30 тис доларів, Південної Кореї — 33 тис. дол., Польщі — 22 тис. дол., Тайваню (4-те місце за економічною свободою) — 33 тис. дол., Сингапуру (1-ше місце за економічною свободою) — 85 тис. дол. В Україні у 2021 році — неповних 5 тис. дол.
У 1990 році ВВП Польщі і України було однаковим — десь 80 млрд дол. У 2023 ВВП вільної Польщі досягло 800 млрд дол. Рекорд економічно невільної України — 200 млрд у 2021 році. Звісно, рухаючись прискореними темпами, вийти на 1 млрд ВВП забере в України 20−25 років.
Але спробуймо уявити собі українську державу, яка розвиває підприємництво.
Уявімо собі, як розцвітуть сотні тисяч малих і середніх нині заляканих, затиснених, «віджатих» підприємств, які, замість витрачати час на податкові, контролюючі і силові органи, зосередяться виключно на розробці і продажі на світових ринках конкурентної, інноваційної продукції, залучаючи на це мільярди приватних інвестицій як із України (про це пізніше), так і з-за кордону, як це роблять їхні естонські, польські, тайванські та сингапурські колеги-підприємці?
2. Підвищення продуктивності
Україна (як і врешті багато інших замонополізованих, заолігархізованих країн із низько-середнім доходом) показує ДУЖЕ низьку продуктивність праці і капіталу, порівнюючи з розвинутими країнами.
Дослідження Світового Банку говорять, що пропорційно до ВВП США людський і фізичний капітал України складав до війни 133%, але сукупна факторна продуктивність цього ж капіталу складала лише 17%.
Якщо продуктивність українського працівника подвоїти (і вийти, таким чином, на рівень Польщі), це і мало б дати 85% (стільки важить продуктивність в економічному зростанні) від вищезгаданих додаткових 600 млрд дол. за 20−25 років.
Яким чином це зробити? Той самий Світовий Банк пропонує у Звіті про Світовий Розвиток 2024 стратегію 3і — інвестиції (насамперед приватні і внутрішні, про це — далі), інфузія передових технологій (у т.ч. управлінських) та інновації.
І той самий Світовий Банк наголошує, що все це неможливо без економічної свободи (пункт 1 вище), бо саме вона створює конкурентне поле, яке стимулює підвищення продуктивності шляхом виходу з ринку низькопродуктивних підприємств (вибачте) і заміну їх на вищепродуктивні стартапи.
3. Збільшення заощаджень
Цей резерв майже не згадується ані українськими посадовцями, ані навіть українськими економістами.
Насправді рівень заощаджень в Україні є фатально низьким (10% від ВВП, у Чехії — 30%, у Сингапурі — 40%, у Китаї — 45%).
Оскільки абсолютна більшість інвестицій у світі (і в Україні) фінансується саме внутрішніми, а не зовнішніми заощадженнями, цей дуже низький рівень заощаджень призводить до дуже низького рівня валових інвестицій у країні (15% від ВВП, порівнюючи з 32% у Чехії і 43% у Китаї у 2022 році).
Потроєння заощаджень в Україні (вихід лише на рівень Чехії) — це додаткові 36 млрд інвестиційних доларів в економіку ЩОРІЧНО.
Якщо мріяти про китайський рівень заощаджень (між іншим, у нас війна на виживання!), це додаткові 63 млрд доларів (скільки млрд американської допомоги зависло минулого року в Конгресі США?).
Далі, якщо піти свіжим британським досвідом і досягти домовленості між найбільшими пенсійними фондами Британії, що 5% свого портфелю вони витрачають на стартапи — ось нам 4 млрд дол українських грошей щороку на фінансування малого бізнесу (замість, наприклад, втраченого фінансування USAID).
Читайте також: «Сировинна» угода з Трампом: чи варто Україні платити таку ціну за допомогу США
Що робити далі
Що потрібно, щоб мобілізувати цей фінансовий ресурс, який знаходиться тут, у країні?
Передусім завершити пенсійну, освітню і медичну (такі ненависні в українському суспільстві) реформи з переходом від державного патерналізму до самозарадності і особистої відповідальності.
Ось тут і полягає основна проблема — у докорінній зміні суспільних цінностей. Неможливо розкрити ці гігантські внутрішні резерви без глибокої внутрішньої суспільної трансформації.
І, попри те, що ми спромоглись за 40 років досягти і захистити незалежність, створити непогано функціонуючу державу з армією, нам ще не вдалося досягти економічної свободи, високого рівня продуктивності і належного рівня заощаджень.
Коментарі - 20
«Уявімо собі, як розцвітуть сотні тисяч малих і середніх нині заляканих, затиснених, „віджатих“ підприємств, які, замість витрачати час на податкові, контролюючі і силові органи, зосередяться виключно на розробці і продажі на світових ринках конкурентної, інноваційної продукції, залучаючи на це мільярди приватних інвестицій як із України (про це пізніше), так і з-за кордону, як це роблять їхні естонські, польські, тайванські та сингапурські колеги-підприємці?»
Як ідея — супер, правда, хотілося б, АЛЕ, в Україні є такі речі, як рекет, націоналізація, корумпованість контролюючих органів і купа всього іншого, в розрізі великих корпорацій — це не можливо, в розрізі малого та середнього бізнесу — легко.
2. Підвищення продуктивності
Україна (як і врешті багато інших замонополізованих, заолігархізованих країн із низько-середнім доходом) показує ДУЖЕ низьку продуктивність праці і капіталу, порівнюючи з розвинутими країнами.
Тут в принципі в самому тексті і розкривається причина неможливості цього пункту)) монополісту простіше підняти ціну, ніж збільшити продуктивність, ПЛЮС, так званий «бізнес по українськи» це коли працівнику платять купу зарплату, але вимагають як за трьох, і договори часто підписуються заднім числом, навіть якщо суми серйозні, тому маловірогідно.
«Оскільки абсолютна більшість інвестицій у світі (і в Україні) фінансується саме внутрішніми, а не зовнішніми заощадженнями, цей дуже низький рівень заощаджень призводить до дуже низького рівня валових інвестицій у країні (15% від ВВП, порівнюючи з 32% у Чехії і 43% у Китаї у 2022 році).»
В принципі, з другого пункту витікає чого в нас так мало іноземних інвестицій, порівняно з країнами переліченими в тексті.
Так и запишем, чтобы предприятия расцвели, их нужно зажать и «отжать».
«Стати мільйонером — дуже легко. Якщо Ви хочете заощаджувати 12 мільйонів доларів на рік, то всього -навсього потрібно відкладати по 1 млн. доларів США на місяць»)))
«„Стати мільйонером — дуже легко. Якщо Ви хочете заощаджувати 12 мільйонів доларів на рік, то всього -навсього потрібно відкладати по 1 млн. доларів США на місяць“ »
Так так, немає хліба — їжте тістечка, нема де жити — купіть собі нерухомість
мільйон доларів США на місяць — заробляти легко, всього навсього треба відкладати ~32 тисячі доларів на день (навіть у вихідний), або ~1344 долари на годину, або заробляти ~22 долари кожну хвилину ізі ж
«Треба в першу чергу відібрати майно ухилянтів і тоді на все вистачить грошей»
ухилянти з тцк, кадрових військових в тилу, поліцаїв, сбушників, прикордонників, депутатів, міністрів, нацгвардійців, спортсменів — не захочуть віддавати своє майно))
Треба в першу чергу відібрати майно ухилянтів і тоді на все вистачить грошей
Многие украинцы так и не смогли побороть в себе большевистские методы обогащения — отнять и поделить. Такое поведение — это следствие глубокой необразованности и умственной неполноценности.
Перевожу — государство отказывается от остатков социальной ответственности и переходит к схеме «если вам не на что лечиться, то не болейте», столь популярной в 90-е годы. Единственную свободу, которую это раскроет, это свободу перемещения подальше отсюда.