На скільки сьогодні збільшить облікову ставку НБУ і як це може вплинути на депозити

НБУ втретє цього року оголосить рішення щодо ключової ставки — підвищувати, тримати, знижувати — та, найімовірніше, ще щось з монетарної політики. Плюс, оновлений макропрогноз. То підвищувати, тримати, знижувати?

Я б висловився вужче — «на скільки підвищувати». Методом виключення: зниження точно не на часі, інфляція що в лютому «дещо перевищила очікування», що, сильно підозрюю, і в березні. +14,6% р/р, понад один відсотковий пункт прискорення із лютневих 13,4% р/р.

Нацбанк тої інфляції ще не коментував, як зазвичай робить за декілька днів після оприлюднення Держстатом статистики, бо якраз на момент оприлюднення увімкнувся режим монетарної тиші.

Наступне — сигнали, вони ж комунікація МВФ. Дивимося на останній документ МВФ про сьомий перегляд програми.

11 разів із 17 згадувань слова у документі — це про монетарну політику (решта про резерви, фіскальну політику та кредитні практики/стандарти).

«A further tightening in the first half of the year is warranted, and depending on upcoming inflation prints, the NBU should be prepared to raise the KPR further should inflation continue to rise or should there be a significant deterioration in inflation expectations».

Слово «подальше» (a further) тут не лишає подвійних трактувань, мова саме про наступні дії, про попередні — сказано окремо, в тому числі, цитатою Крісталіни Георгієвої, що воно було належною реакцією (appropriate).

Коротше, підвищення — то єдина опція: The NBU should remain vigilant against further risks to inflation, including being prepared to further tighten in the near term to anchor expectations. Досить прямо та зрозуміло, чи не так, разом із further tightening is warranted.

Інша ж фраза — про a longer period of monetary policy tightening, і можливе повернення до пом'якшення монетарної політики вже у 2026 році — пряма мова про те, що все складно, і оптимізму щодо інфляції поки що у короткій перспективі не проглядається.

Що каже сам НБУ

Багато і нічого. Два моменти. Перший. Ті прогнози-які-не-зобов'язання-а прогнози щодо ключової, що НБУ оприлюднив у січні, вже неактуальні. Через й інфляцію, й ті глобальні зміни, яку Нацбанк із легкою притаманною центробанкам іронією називає невизначеністю.

Про що — неактуальність тих прогнозів/очікувань сам Нацбанк чесно і сказав у попередній, березневій, монетарній комунікації. Власне, тому всі аналітики — ну як всі, всі, хто аналізує, — чекають на оновлений макропрогноз, оновлений інфляційний звіт, і що там щодо нового прогнозу ставки.

Тож, у цьому випадку на січневий прогноз дивитися не варто, і сварити НБУ, мовляв, не дотримуєтеся обіцянок, прямо, як певні президенти собі дозволяють, — точно не треба. This time is different.

Другий момент, він же — цитата з підсумків дискусії на попередньому монетарному комітеті. «Більшість учасників дискусії переконана, що вжитих із грудня 2024 року заходів із посилення відсоткової політики НБУ має бути достатньо для розвороту інфляційного тренду».

Звучить воно для пересічного читача, як «підвищили й досить, тепер чекаємо». Навіть попри наступну цитату «НБУ має бути готовим до періоду тривалішого утримання облікової ставки на поточному рівні або навіть подальшого посилення процентної політики, в разі реалізації чи посилення ризиків для цінової динаміки та інфляційних очікувань», яка для того ж пересічного читача, тобто мене, читається, як «підвищувати надалі не плануємо, та лишаємо собі трохи простору».

Проте. Простір зараз є. Трохи вгорі про нашу рідну інфляцію. Плюс, загроза, точніше, сигнали про загрозу сповільнення світової економіки, пришвидшення інфляції, спад у торгівлі і все таке з новин — або, як пишуть політичні блогери, «світ остаточно та безповоротно змінився, і ніколи не буде таким, як ми звикли», я все ж таки обережніший у формулюваннях. Інакше кажучи, невизначеність на глобальному рівні, невизначеність в економічних процесах та розвитку, вплинути на яку ми поки що не можемо.

Тож, із огляду на всі ці невизначеності, підвищення ставки — як спроба хоча б частково вплинути на зростання цін всередині України — виглядає безальтернативним. Та й жодних попередніх обіцянок чи прогнозів НБУ не порушить.

Ок, якщо моя логіка тут зрозуміла, поїхали далі. На скільки підвищувати: пів пункти, пункт (тобто 1%), півтора? Думаю, що вищі значення — то вже фантастика тут і зараз.

Безпроблемним варіантом виглядає підвищення на 0,5 в.п. Як-то кажуть, і вівці цілі, і вовки наїдені: записним критикам не буде особливо до чого домахатися, підвищення таки проситься, і формально НБУ покаже, що тримає руку на пульсі та реагує далі. Хоча ж все одно домахаються, то й нехай з ними. 16%, з огляду на майже 15% лише споживчої інфляції, не виглядає чимось захмарним.

Що буде з депозитами

З іншого боку. Оці пів пункти, це виглядає як ні про що, суто формальний хід. Який більше для проформи, ніж для інфляції. Ілюстрація: після останнього підвищення ставки на пункт індекс U​IRD у гривні зріс від 0,26 в.п. (тримісячний) — до 0,57% (річний), тобто банки підвищили ставки за гривневими депозитами, у кращому разі, лише на половину від того, що НБУ очікував, очікував сильно і суворо так — за мірками комунікацій НБУ, — посварив банки за те, що слабко (або зовсім ні) відреагували на три раунди підвищення ставки.

Своїми словами, майже не підвищили ставки за депозитами населення. Якщо візьмемо той же UIRD, то за гривнею з початку року він flat за всіма чотирма ставками (це вже, з огляду на підвищення депозитних ставок за останні півтора місяці, про яке казав вище), попри зростання ключової ставки аж на 2 пункти.

Цікаве питання, на яке не маю відповіді. Чи працює зараз логіка «підвищити дохідність гривневих депозитів аби втримати населення від перетоку у валюту», чи населення взагалі бере до уваги всі ці дохідності, чи міркує категоріями «нічого незрозуміло, та війна — купуй валюту» (неважливо чи-то долар, чи євро, чи франк, чи фунт, то вже другорядне), чи можна в умовах наднаднадлишкової ліквідності стимулювати банки підвищувати ставки за депозитами монетарними методами без участі мікропруденційних (наглядових тобто) заходів.

Тут, мені задається, відповідь на це питання потребуватиме залучення і поведінкової економіки, і моделювання, і досліджень, і здорового глузду, на додачу до макро. Тому кажу, воно цікаве, і офіс простих рішень від соцмереж тут не дасть відповіді.

Тобто, як Нацбанк очікує від банків підвищення ставок за депозитами, а мені здається, що очікує, — тут вартувало б діяти рішучіше.

По пів пункти — це тихий хід, який «ок» для типових часів, які зараз нетипові. Мені щось здається, що руху на пів відсотки банки й не помітять. Та й взагалі, активніші рухи — це в стилі сьогоднішнього Нацбанку.

Читайте також: Гривневі депозити перетікають у валютні: скільки зараз заробляють на вкладах у малих банках

Півтора пункти? Виглядає реалістично, але зарано. Мені здається, якби інфляція перевищила 15% вже в березні, або якби населення скуповувало валюту активніше (один місяць зменшення гривневих депозитів/рахунків на користь валютних, як відбулося у березні, то замало для тенденції або статистики для прийняття рішень), то Нацбанк би такий крок розглядав.

Зараз, у поточних обставинах — то маю сумніви. 100% обґрунтувань немає, а інакше — не зрозуміють. Плюс, тоді на НБУ накинуться всі політики та критики, а це теж чинник (бо воно вибішує та заважає працювати).

Сказав би, що вибір стоїть між 0,5% та 1%. Ризикну поставити на підвищення на 1%, до 16,5%, та — у комплексі — жорсткіші вимоги до інвестицій у бенчмарк ОВДП. По коридору ставок за депсертифікатами/рефінансом, тут от зараз, як на мене, змін не буде, із рухом ключової ставки, відповідно, рухатимуться і ставки, на ті ж пункти.