Зерновий коридор: чи справді Україна є залежною від нього та які існують альтернативи

Чорноморська зернова ініціатива була укладена між нашою державою, росією та Туреччиною, за посередництва ООН, 22 липня минулого року. Після цього її чотири рази подовжували — спершу на 120 днів, а згодом лише на 60. Новий її термін завершився 17 липня, і з того часу рф вирішила її не подовжувати.

Країна-агресор заявила, що відкликає гарантії на безпечний прохід кораблів до українських портів — інакше кажучи, фактично, пригрозила їх атакувати. Крім цього, декілька днів поспіль рф наносила ракетні удари по інфраструктурі портів, які раніше входили до угоди.

Скільки зерна Україна експортувала «коридором»

Загалом, Україна у 2022/2023 маркетинговому році (з 1 липня 2022 року до 30 червня 2023 року) експортувала 48,99 млн тонн зернових і зернобобових культур. При цьому маркетинговий рік майже збігається з періодом діяльності «зернового коридору».

«Коридором» експортовано було 32,8 млн тонн зерна — переважно, це пшениця і кукурудза. Вартість вивезених цим шляхом товарів становить близько $8 млрд. Тобто, якщо округлити, то близько 67% зерна, яке було вивезене за кордон минулого року, транспортувалось через чорноморські порти. На інші шляхи припало загалом близько 16 млн тонн експорту.

За прогнозами цього року, урожай буде нижчим, ніж попередніми роками, — близько 50 млн тонн зернових. Також ще близько 9 млн тонн зберігається у сховищах. При цьому внутрішнє споживання оцінюється приблизно в 18 млн тонн. Таким чином, обсяги запланованого експорту становлять 41 млн тонн. Це менше, ніж Україна експортувала минулого маркетингового року, але значно більше, ніж вивезено альтернативними шляхами без «коридору».

Ще більший врожай очікує голова Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук, якщо враховувати як зернові, так і олійні. За його прогнозом, цього року Україна збере їх 69 млн тонн.

Як зупинка угоди вплинула на світові ринки

До того, як остаточно стало зрозуміло, що росія не продовжуватиме дію угоди, ф'ючерс на 1 бушель пшениці коштував близько $620. Наприкінці липня його ціна наблизилась до $760, але станом на сьогоднішній день знизилась до $680. Тобто пшениця подорожчала приблизно на 6,5%.

Нинішнє подорожчання є значно скромнішим, ніж весною минулого року, у перші місяці після початку повномасштабної війни. Тоді ціна пшениці сягала майже $1 100 за бушель.

Подібна ситуація і з ціною кукурудзи — від середини липня вона подорожчала на 6,6%.

Чи можна відновити «коридор» без росії

Щойно рішення росії про вихід із коридору набуло чинності, Україна заявила, що угода залишається. Як зазначив Президент України Володимир Зеленський, тепер треба забезпечити роботу «коридору» без участі росії. З погляду української влади, гарантом безпечного проходження суден могла б виступити Туреччина, яка дійсно має потужний флот.

Крім цього, для забезпечення роботи коридору уряд України готовий гарантувати матеріальну компенсацію власникам та операторам кораблів, які задіяні в «зерновій угоді». На страхування їхньої роботи влада готова спрямувати 20 млрд грн.

Теоретично, кораблі могли б йти до українських портів через територіальні води Туреччини, Болгарії та Румунії, де росія не змогла б їх атакувати. Водночас, рф вже нанесла ряд ударів по українській портовій інфраструктурі і, цілком ймовірно, що такі атаки посиляться, якщо наша держава самостійно відновить роботу «коридору».

Крім цього, Туреччина, на яку в цьому сценарії покладаються найбільші сподівання, не виявила зацікавленості у його реалізації. Тому реалізація такого плану є малоймовірною.

Чи може росія повернутись до угоди

Низка країн, які зберігають нейтральний статус щодо російської військової агресії, зараз докладають зусиль для того, щоб рф повернулась до «зернової угоди», оскільки вони зацікавлені у нижчих цінах на продовольство.

Так, голова комісії Африканського союзу Муса Факі Махамат під час саміту Африка-росія заявив, що перебої у постачанні зерна мають негайно припинитися. «…«Зернова угода» мусить бути відновлена задля користі усьому людству, особливо африканцям», — заявив він.

Намагання ж путіна улестити африканських лідерів поставками незначних обсягів зерна у подарунок, схоже, не мали особливого результату. «Ми хотіли б, щоб Чорне море було відкритим для світових ринків. І ми сюди прийшли не для того, щоб просити якісь „дари“ для Африканського континенту», — прокоментував цю ініціативу президент ПАР Сиріл Рамафоса під час візиту до рф.

Відновити зернову угоду закликав також Папа Римський. «Я звертаюся до влади російської федерації, щоб Чорноморська ініціатива була відновлена і зерно транспортувалося безпечно», — сказав він.

Хоча і досить м'яко, але за продовження зернової угоди висловився Китай. «Ми сподіваємося, що Чорноморська зернова ініціатива й надалі буде збалансованою та повністю реалізованою», — йдеться в заяві МЗС КНР.

Своє слово в повний голос ще не сказала Туреччина, яка, з одного боку, зацікавлена в продовженні угоди, а з іншого — має важелі впливу на рф. Найімовірніше, лідер країни Реджеп Ердоган зберігає основні аргументи для зустрічі з путіним, яка вже неодноразово анонсувалась на серпень, хоча все ще невідомо, чи відбудеться. Очікується, що вони можуть зідзвонитися 2 серпня.

Зі свого боку, росія ще в квітні оприлюднила список вимог, які мають виконати країни заходу для того, щоб росія повернулась до угоди:

• перепідключення россєльхозбанку до системи SWIFT;
• відновлення поставок до росії сільгосптехніки, запчастин та сервісного обслуговування;
• скасування обмежень на страхування та перестрахування судів із російським зерном, зняття заборони на доступ таким судам у порти;
• відновлення роботи аміакопроводу Тольятті — Одеса.
• розблокування зарубіжних активів та рахунків російських компаній, пов'язаних із виробництвом та транспортуванням продовольства та добрив.

Цілком можливо, що поєднання дипломатичного тиску та поступок у питаннях санкцій дозволить повернути рф до угоди.

Водночас, навіть якщо росія повернеться до угоди, проблеми з експортом української агропродукції можуть залишитись. Річ у тім, що вже останніми місяцями росія обмежила кількість суден, які пропускала до наших портів. Як наслідок, якщо впродовж всього терміну угоди було 8 тижнів, коли Україна експортувала через коридор понад 1 млн тонн продукції, то в червні в деякі тижні відвантажувалось лише близько 100−200 тис. тон.

Читайте також: Чи дійсно Україні необхідний зерновий коридор

Не можна виключати, що росія піде на поступки, але максимально обмежить кількість суден, які заходитимуть до наших портів, що зробить роботу «зернового коридору» суто символічною.

Залізниця, автомобілі та порти на Дунаї

Ще один фактор, який заважає Україні налагодити повноцінний експорт агропродукції — заборона на її продаж на території 5 наших західних сусідів — Польщі, Словаччини, Угорщини, Румунії та Болгарії. Обмеження діють до 15 вересня, але ці країни вже висловилися за їх продовження.

Обмеження стосуються лише постачання продукції до цих країн, транзит залишається вільним. Попри це, обсяги експорту за таких умов суттєво впали. За оцінками Марчука, до запровадження заборони Україна залізницею щомісяця експортувала 1 млн тонн агропродукції і ще 600−700 тис. тонн — автомобілями. Після заборони залізниця має можливість реалізувати близько 600 тис., а автомобілі — в межах 200 тис. тонн.

Тобто річ не в тім, що в України немає фізичної можливості вивезти необхідну кількість, а у високій собівартості доставки продукції цим видом транспорту. Ще 21 липня Україна звернулась до Європейської комісії з проханням компенсувати витрати на транспортування агропродукції до дальніх європейських портів, хоча попередня відповідь була негативною.

Водночас, Європа працює над іншими програмами спрощення українського експорту. Комісар ЄС із питань сільського господарства Януш Войцєховський заявив, що ЄС розглядає декілька ініціатив плану покриття додаткових транспортних витрат.

Однією з них є пропозиція Литви щодо експорту української продукції через 5 портів країн Балтії. За попередніми розрахунками, вони здатні за рік відвантажувати 25 млн тонн української агропродукції.

Загалом, за словами Войцєховського у листопаді минулого року експорт зернових та олійних через західний напрям досягнув свого піку у 4 млн тонн на місяць. За його розрахунками, тримаючи такий темп, Україна зможе вивезти через ЄС весь свій запланований експорт агропродукції.

Вагоме значення мають також переговори з Хорватією. Як повідомив міністр закордонних справ Дмитро Кулеба, з цією країною вдалося домовитися не лише про використання портів на Адріатичному морі, але й на Дунаї. Завдяки цьому Україна зможе вантажити зерно у своїх дунайських портах та доставляти його річкою до Хорватії, звідки воно транспортуватиметься до моря.

Доки немає фінансових розрахунків логістики до Балтійського та Адріатичного морів, основним напрямом вітчизняного експорту стають дунайські порти Рені та Ізмаїл. За словами Марчука, донедавна вони відвантажували 2,5 млн тонн агропродукції на місяць. За словами експерта, цей обсяг цілком можна збільшити до 3,5 млн тонн.

Щоправда, проблеми тут теж є. Перша з них — труднощі зі завантаженням на Дунаї великих зерновозів. Щоб дістатися Чорного моря, судам потрібно пройти через канали, які не передбачені для проходження великих вантажних суден. Тому Україна розробила проєкт «якірних стоянок».

«У наших дунайських портах велике судно навантажується не повністю, потім воно виходить на глибшу воду в районі Чорного моря і на цей корабель довантажується зерно з барж», — пояснює цю ідею директор Української зернової асоціації Сергій Іващенко.

Ще одна проблема — можливість російських атак по дунайських портах, адже 24 липня порт Рені вже був пошкоджений через удар безпілотників. Та, схоже, світові перевізники все ж готові ризикнути.

31 липня, вперше після атаки на Рені, три кораблі під прапорами різних країн пройшли через Чорне море до порту в Ізмаїлі — фактично, прорвавши блокаду. При цьому росіяни не намагалися їх атакувати чи зупинити. Це дає надію на те, що вже найближчим часом відвантаження продукції на Дунаї відновиться.

Якщо порахувати обсяги продукції, які зараз здатна експортувати Україна через дунайські порти, залізницею та автотранспортом, вийде десь близько 3,3 млн тонн на місяць. Тобто за рік — майже 40 млн тонн. Це без потенціалу використання портів Балтії і Хорватії, та без розширення використання портів на Дунаї.

Читайте також: У 2023 році українська земля подорожчала ще на 20%: коли ціни зростуть до рівня європейських

Ці цифри близькі до тих обсягів продукції, які загалом може експортувати Україна. Таким чином, «зерновий коридор» потрібен нашій державі, насамперед, не для того, щоб хоч якось вивезти зерно, а для отримання вищих прибутків завдяки кращій логістиці. Втім, це можна зробити й без такої угоди, забезпечивши розблокування портів: завдання, яке можна вирішити завдяки міжнародному праву, яке ігнорує росія, або військовим шляхом, для чого потрібен і воєнний захист портів, і підтримка союзниками зусиль України на всіх рівнях. Адже зерно — не єдине, що Україна прагне експортувати зі своїх портів: до війни 40% експорту приходилось на «аграрку», ще 40% — на металургію, 20% — на хімпром та інші галузі. За різними оцінками, це приблизно $20 млрд, які Україна могла б отримати від деблокади.

Автор:

Журналіст Олексій Писарєв

Пише на теми: Інвестиції, фондовий ринок, forex, макроекономіка