НБУ триматиме курс стабільним на міжбанку до кінця зими

До кінця року — міжбанк без змін

Нацбанк запровадив політику керованої гнучкості курсу долара (КГКД, не плутати з ГКЧП). Тобто формально офіційний курс долара визначатиметься показниками міжбанківського ринку, а не Постановою НБУ № 18 від лютого 2022 року (зі змінами).

Окрім цього, відсьогодні (3 жовтня, — ред.) нічого не змінюється. Усі інші валютні обмеження залишаються, тож попит на долар на міжбанку не зросте. Може дещо впасти пропозиція валюти, бо деякі експортери можуть на певний час затримати її продаж через очікування, що завтра вона буде дорожчою. Але то — явище тимчасове.

Курс як залежав від спроможності НБУ покривати дефіцит валюти на міжбанку своїми доларовими вливаннями, так він і залежатиме далі. Спроможність Нацбанку залишається високою. Так, щодня він вимушений продавати долари для компенсації дефіциту валюти на міжбанку в розмірі від 80 млн доларів (весна-літо) до 120 млн доларів (осінь-зима). Та ресурси для цього він має: за останні 12 місяців приплив валюти від наших західних партнерів складав у середньому 170 млн доларів на (робочий) день.

В усіх комунікаціях останніх місяців Нацбанк запевняв, що курсова стійкість є його пріоритетом. Тож для нього буде зараз надважливим довести, що зміна політики фіксованого курсу долара на КГКД нічого на міжбанку не змінить. Так, «ларьок» зараз може трохи «полихоманити» — як це вже було в липні 2022 року, коли Нацбанк збільшив офіційний курс долара на 25% в один момент. А потім він заспокоїться, коли побачить, що «нічого не змінилося».

Усі прихильники переходу на КГКД та значна частина критиків визнають, що помітних змін на міжбанку не буде, принаймні, в перспективі декількох місяців.

Нацбанк дав зрозуміти, запровадження КГКД складатиметься із декількох етапів, і на першому він триматиме курс міжбанку стабільним. Тож головне питання — як довго триватиме цей перший етап. Хтось вважає, що місяць-два, я бачу цей етап довшим — до кінця зими.

Читайте також: Фіксований курс скасовано: Як НБУ ним «керуватиме» та чи девальвує гривня

Наступного року — ймовірно, долар подорожчає

На цьому, здається, сходяться усі прихильники та противники нової політики НБУ, а також ті, хто політикою не цікавиться. Головне питання — наскільки сильно долар подорожчає. Очевидно, жодна модель (окрім моделей, заснованих на штучному інтелекті, або на аналізі змін розташування планет Сонячної системи) не дасть точної цифри, бо все залежить виключно від волі НБУ.

Тут головне, що девальвація гривні, якщо і буде, то не стрибкоподібною, як це було у липні 2022 року, чи у березні та у листопаді 2014 року, а плавною. Бо тоді основною причиною девальвації була неспроможність Нацбанку тримати фіксований курс через виснаження його золотовалютних резервів. Зараз буде інакше.

До того ж, я би не виключав і сценарій, коли долар на міжбанку не подорожчає наступного року — це можливо за умови, коли у нас налагодяться морські канали експорту. Хоча такий варіант «базовим» я би не називав. Ну, щось там ближче до 38 грн/долар виглядає «логічнішим».

І тут виникає питання, що робити Мінфіну з його бажаним курсом у 41,1 на наступний рік. Як на мене, Мінфіну треба просто активніше позичати у валюті на внутрішньому ринку. Тоді можна буде трохи заощадити на обслуговуванні державного боргу, і нарікань на занадто повільну девальвацію буде менше.

Для «ларька» — без змін

Ну, принаймні, нічого нового ми там не побачимо. Бо «ларьок» уже бачив курс долара вище 42 грн. А за нової політики НБУ, яка, очевидно, більше не передбачає одномоментного стрибка міжбанківського курсу на 25%, навіть «ларьок» обіцяє бути спокійнішим (винятком можуть стати найближчі декілька днів/тижнів — але, то таке).

Корупційні ризики…

Як же без них. Тепер, коли Нацбанк офіційно стає властителем міжбанківського курсу, ми будемо чути багато нарікань у непрозорості його курсової політики. І це логічно, адже ніхто не розуміє, чим керуватиметься Нацбанк при визначенні курсу долара у майбутньому. А сам НБУ вперто не хоче це пояснювати.

Але я вважаю, що плавність курсових змін, яку має забезпечити КГКД, породжує значно менші корупційні ризики, аніж повна воля НБУ змінювати міжбанківський курс на декілька гривень на день за допомогою змін до Постанови № 18.

Чи треба взагалі відмовлятися від політки фіксованого курсу?

Я не вважаю, що відмова від фіксованого курсу долара є вчасною. Як на мене, це треба було робити або раніше, або пізніше — ну нащо нам та невизначеність перед і без того «стрьомним» зимовим періодом?

Але вся ця фіксованість була дуже умовною. От подивимося на євро — валюту наших основних торгових партнерів, і валюту, в якій нам надходила найстабільніша фінансова допомога протягом останнього року. Так-от, за останній рік міжбанківський курс євро змінювався з 35,5 грн до 41,2 грн — і ніхто не нарікав.

Автор:

Керівник аналітичного департаменту Паращій Олександр

Concorde Capital