Якою має бути наша податкова система

Потрібно зрозуміти, що податкова реформа і саме поняття реформи як такої, і поліпшення податкового адміністрування — це різні речі. В умовах старої податкової системи доведення ефективності адміністрування до умовних 100% ККД збирання податків може знищити економіку. Тому що нині існуюча податкова система є надмірно складною і заплутаною.

Стара податкова система

Валовий внутрішній продукт (ВВП) — один з основних показників в економіці, має три методи вимірювання: за доходами, видатками і за доданою вартістю. Податки точно так само можуть стягуватися з усіх цих трьох ракурсів одночасно.

Наприклад, можна взяти податок на прибуток або податок на дохід в розмірі 18%, які враховуватимуться в методології розрахунку ВВП за доходами. Також можна взяти якийсь товар «Х» з митом або акцизом у розмірі 10% — це вже відноситиметься до обліку за видатками. Ну і, звичайно ж, потрібно враховувати і ПДВ зі ставкою 20%, який відноситься до доданої вартості.

У підсумку за таким викладенням можна скласти загальну спрощену структуру за податками, яка матите такий вигляд, як на картинці.

Модель за податками у % від ВВП

У цій моделі спочатку з товару візьмуть 10% податку за видатками, у вигляді мит, акцизів та інших подібних податків, далі з решти 90% стягнуть ПДВ у розмірі 20%, що від цифри 90 складе 15 (саме 15, а не 18, бо рахується від бази 120%). А потім з решти 75% стягнуть податок на доходи в розмірі 18%.

Загалом, у цьому випадку при 100% адмініструванні загальне податкове навантаження на економіку складе близько 40%. Але якщо рахувати не прибуток компаній, а доходи людей, де крім податку на дохід присутній і соціальний внесок у розмірі 22%, то загальне навантаження зросте до 50%.

Для простоти сприйняття в цьому розрахунку не враховані особливості ЄСВ, податок на дивіденди, який збільшує навантаження на дохідну частину. Не враховано й те, що у податках за видатками у всіх товарів різне навантаження. Але загалом, якщо скласти детальну структуру нинішньої податкової системи, то загальне навантаження, швидше за все, буде не менше 50% ВВП, як у варіанті з прикладом, що містить ЄСВ. А за багатьма видами діяльності і товарами загальне навантаження може досягати і 60%.

Якщо взяти зведений бюджет країни, то, наприклад, у 2019 році за дохідною частиною він склав 32,45% ВВП. І якщо з цієї цифри виключити неподаткові надходження і додати соціальні внески, то ми все одно опинимося біля цифри 30−35% ВВП, як і в попередні роки.

Причому, 30−35% від легальної частини економіки. З урахуванням тіньової економіки, якщо вважати, що тіньова економіка — це половина від легальної, то загальне збирання податків складе лише 20−25% реального ВВП.

Читайте також: Податкова амністія: як переграти фіскалів і фінмоніторинг

Виходить так, що при загальному податковому навантаженні в розмірі 50% податків збирається тільки 20−25% від реального ВВП. А відбувається це тому, що далі податкова система ще більше ускладнюється і дробиться.

Латочки

Загальна система оподаткування має дуже велике навантаження. Вона дивиться на адміністрування з трьох ракурсів: і з точки зору доходів, і з точки зору витрат, і з ракурсу доданої вартості. Система оподаткування з ПДВ створює дуже сильне адміністрування і контроль за кожним конкретним товаром і послугою. Адже ПДВ підсумовується і при простеженні цього податку створюється своєрідна історія практично кожного товару.

Але в поточному стані податкова система працює не в чистому вигляді. Вона за багато років обросла «латками», спрощеннями, заліками та відрахуваннями.

Наприклад, у 2019 році при ВВП країни 3 974, млрд. гривень ПДВ було сплачено всього на 378 млрд. гривень, тобто 9,5% ВВП. Якби всі платили ПДВ за ставкою 20%, то зібрати повинні були 15−18% ВВП.

Причому, 289,7 млрд. гривень було сплачено з імпортних товарів, а з внутрішньої доданої вартості бюджет отримав 88,9 млрд. гривень або всього 2,2% ВВП. Що з точки зору простої логіки здається абсурдом. Адже це означає, що внутрішня економіка заплатила ПДВ всього з десятої частини від ВВП. Якщо ж взяти внутрішню економіку за вирахуванням експорту, то навіть в цьому випадку величина не підніметься вище 4−5%.

Але така реальність. При 50−60% чистого податкового навантаження безліч сфер економіки просто б не працювали. Тому малий бізнес не платить ПДВ і тотально сидить на «спрощенці». Експортери не платять ПДВ, тому що інакше вони стануть неконкурентоспроможними, а тому весь експортний потік йде без ПДВ. І так далі.

При повному виконанні загального режиму оподаткування стануть неможливими й інвестиції, а тому і в цьому питанні є свої латки. У підсумку вся податкова система, маючи в основі дуже високе податкове навантаження, образно кажучи, покрита «латками», і кожна латка створює свої правила гри для певного виду діяльності.

З цим «латками» податкова система стала не просто складною, а дуже складною, де розібратися можуть тільки професіонали. При цьому різні «заплатки» створюють прекрасні умови для податкової оптимізації.

Держава у відповідь на такі хитрощі створює нові «латки», щоб перешкодити податковим оптимізаціям. А це призвело до того, що податкова поверх шару старих «латок» обросла шаром нових, нашитих на минулий шар «латок». В результаті система стала ще складнішою й ще заплутанішою.

Читайте також: Прожитковий мінімум змінять: чому можуть впасти зарплати і пенсії і зрости штрафи

Причому нинішня податкова система, по суті, створила всередині себе заборонні мита між різними категоріями контрагентів. Платникам ПДВ не вигідно працювати з неплатниками. Оскільки в цьому випадку весь ПДВ неплатника лягає на плечі платника.

Не зовсім реформи

Влада країни (і не тільки нинішня) намагалася провести податкову реформу. Але, на жаль, всі реформи, можливо тільки за винятком податкової від Яресько, змінюють «латки». Тобто влада не змінює саму податкову систему, а намагається змінити в ній латки і поліпшити адміністрування, щоб підвищити ККД збирання податків.

При цьому абсолютно забувається, що спочатку «латки» з'явилися через недосконалість самої податкової системи. І що при приведенні збирання податків до 100% і видаленні «латок» багато видів бізнесу просто зупиняться.

Західний вітер

На цей сумбур накладається тиск наших західних партнерів про посилення контролю за доходами: вони хочуть, щоб і тут все було «по білому».

У підручниках економіки написано, що основну фіскальну функцію несуть прямі податки, тобто з доходів, і у них це саме так. Непрямі податки, такі як акцизи, мита, носять регулятивну функцію.

У нашій податковій основну фіскальну функцію несуть непрямі податки. А через це у нашої податкової системи існує дуже жорсткий фіскальний контроль за обігом товарів, де, образно кажучи, на один стіл припадає по чотири накладних.

Читайте також: Боргова стійкість економіки України: ризики в 2021 році

Після введення жорсткого контролю за доходами наші платники податків потраплять в кліщі подвійного контролю і відчують всю красу адміністрування нашої старої податкової системи. У країн Заходу такого немає: там є жорсткий контроль за доходами, але в іншому умови м'якші.

Економіка плаче

Маленький стартап на кшталт Apple в Україні в нинішніх умовах не встане на ноги і не виживе. Тому що на початковому етапі утримання бухгалтера просто вб'є бізнес аналога Стіва Джобса.

Чесний бізнесмен із Франції, який купив німецьке обладнання за 1 млн. доларів, ще до його установки заплатить мита і ПДВ, в результаті чого вартість цього устаткування зросте приблизно в півтора рази, що нівелює ефект від дешевої робочої сили в Україні.

А тому, все порахувавши, цей бізнесмен поїде, наприклад, в Індонезію, де його обладнання при установці коштуватиме мільйон, а не півтора. Стара система оподатковує навіть інвестиції, які не почали працювати, але не професіоналів оптимізаторів.

Тому у нас в країні цінуються не ті фахівці, які можуть передбачити рух цін на сировину або побудувати складні фінансові моделі для виробництва, а ті, хто може маневрувати в складнощах місцевого законодавства.

Іспанський бізнесмен не збудує завод в Україні і не вмонтує його у свій глобальний ланцюжок, де виробництво однієї із комплектуючих цілком могло б розміститися у нашій країні. Тому що для виробництва комплектуючого йому потрібно буде закупити 50 деталей з 20 країн. І при ввезенні цих деталей він зіткнеться з нашою податковою, де основну фіскальну функцію несуть непрямі податки.

Читайте також: Як працювати на роботодавця з Дія Сіті

Платити податок із деталей, які потім підуть на експорт всередині іншого товару, не вигідно. А тому українським заводам дуже складно стати ланкою в глобальному ланцюжку. І подібних прикладів можна навести дуже багато.

Що потрібно робити

Робити потрібно саме реформу самої податкової системи. 30 років «недорозвинення» економіки говорять про те, що стара система погана і захищати її немає жодного сенсу.

Але в питанні про те, якою може бути нова податкова система, може бути безліч думок. При цьому цілком очевидно, що перехід від старої системи до нової буде так само не простим. Адже змінювати все відразу дуже ризиковано і складно, оскільки потрібно буде всіх привчити до нових правил. При цьому є ризик, що тимчасово бюджет може в буквальному сенсі провалитися, оскільки по-старому податки вже не збиратимуться, а по-новому ще немає.

Читайте також: Через 5 років заощадження можуть перетворитися на фантики: що з цим робити

Будь-яка нова податкова система і, відповідно, повноцінна реформа, — це набагато більше, ніж гра ставками і «латками». Нове потрібно буде придумати, а після — придумати детальний план переходу від старого до нового. Але робити це треба.

Якою може бути податкова система

Нову податкову систему можна вибудувати на тому, що основну фіскальну функцію нестимуть прямі податки з доходів — податок на дохід, податок на прибуток і подібні. В даному випадку мова йде не про виручку, а саме про дохід, про прибуток, тобто за вирахуванням витрат.

Якщо всі ці податки стягуватимуться за ставкою 25%, то за відсутності інших видів податків і 100%-ого збирання ці податки даватимуть надходжень до бюджету в розмірі 25% ВВП.

Звичайно ж, виникне багато питань про те, як уникнути подвійного оподаткування, як сальдувати податки, чи враховувати у видатковій частини інвестиції тощо. Я тут не маю можливості розписати все.

Але важливо, що при такому підході всі люди стануть повноцінними платниками податків, тому що при такій системі всі повинні будуть самі платити податки, а не бухгалтер.

Читайте також: Податки з інвестактивів: скільки платимо з купівлі-продажу акцій та дивідендів

І якщо податкова побачить, що у вас витрати більші, ніж доходи, то закономірно, що у податкової виникнуть питання. Тому що при такому підході облік доходів буде жорстким. До слова, у США відомого мафіозі Аль Капоне посадили за податки, а не тому, що він був гангстером.

Викинути ПДВ

За такою системою можна буде повністю прибрати ПДВ. І, як наслідок, прибрати всю тяжкість адміністрування, пов'язану з цим податком. В результаті при посиленні контролю за доходами можна дуже сильно послабити все інше, не створюючи для платника податків подвійний пресинг.

Без ПДВ «спрощенка» в нинішньому її вигляді стане не потрібною. Все буде просто і зрозуміло — чверть віддай у вигляді податків. Для малого бізнесу все ж потрібна буде спрощена система, але мова йтиме про спрощене адміністрування.

Малий бізнес платитиме 25% податку на доходи як всі, але за формулою виручка мінус витрати, і платити з доходу. Але форма звітності може бути спрощеною до простої книги обліку витрат і доходів (виручки).

Читайте також: 30 років незалежності України: Чи стали українці жити заможніше

Звичайно, це дасть можливість малому бізнесу занижувати і приписувати. Але для цього податкова і стежить за загальним обсягом витрат і доходів платників податків через фінмоніторинг.

Непрямі податки

Звичайно ж, потрібно буде залишити і непряме оподаткування з видаткової частини. Але основною їх функцією буде регулятивна. Акцизи, звичайно, потрібні. Мита на імпорт потрібні, але бажано не на весь імпорт, а на товари кінцевого споживання. При цьому обладнання, комплектуючі, сировина, в тому числі паливо, оподатковувати не потрібно, оскільки це зменшує конкурентоспроможність української економіки.

Звичайно, потрібно буде збирати ренту з видобутку корисних копалин і взагалі переглянути це питання з позиції, що надра належать народу, а тому ставки з цього податку будуть істотними. Але, з іншого боку, стягнувши ренту і податок із доходів, держава більше не повинна втручатися в діяльність компаній.

Потрібно буде залишити і переробити податки на майно з тієї позиції, при якій податок повинен мотивувати це майно працювати, а не простоювати. Наприклад, податок на землю не повинен бути драконівським, але за 100 років він повинен накапати достатньо для того, щоб землю вилучити, якщо з неї не сплачується податок і вона не працює.

Потрібно також ввести податок на приріст капіталу, але ставка за ним повинна бути нижчою, ніж податок на дохід. Адже приріст капіталу не входить у ВВП, а є бонусом. Однак стягувати цей податок можна за нормальною формулою.

Наприклад, якщо людина володіє нерухомістю понад 3 або 5 років, то при її продажі вона не платить нічого. Якщо вона володіє нею менше зазначеного терміну, то вона платитиме тільки з підвищеної ціни, а не з усієї суми продажу. За період 3 або 5 років документи про покупку у людини повинні зберегтися, а якщо нерухомість була куплена 20−30 років тому і документи втрачені, та й стара ціна не адекватна через інфляцію, то саме через це і не треба брати податок з активів, куплених понад 3 або 5 років тому. Точно так само і з паями, акціями, ПІФами та іншим.

Читайте також: Коли українці почнуть платити податки

Кожен непрямий податок буде нібито окремою «латкою» на загальний режим оподаткування, побудований навколо дохідної частини. І кожну таку «латочку» треба буде розглядати окремо.

Загалом по-новому

У такій моделі непрямі податки можуть дати надходження до 10% ВВП, що можна порівняти з тим, що зараз, без урахування ПДВ. Тоді з решти 90% ВВП далі буде сплачено податок на доходи, що при ставці 25% дасть надходження в розмірі 22,5% від ВВП. Разом із непрямими податками це дасть надходження в розмірі 32,5% ВВП, величини, яка порівнянна з поточними податковими надходженнями. Якщо до цього додати 3−5% ВВП надходжень за соціальними внесками, то загальна сума навіть перевищить 35% ВВП. (Теми щодо пенсійних виплат тут я не торкався, оскільки вона сама собою дуже широка).

Але це буде вже інша система, з іншими підходами, з іншим адмініструванням і з іншими акцентами. Будь-який бізнес і будь-яка людина будуть поставлені в рівні і прості умови — заплати 25% і спи спокійно.

Якщо платник податків не займається імпортом товарів, то його й не стосуються питання щодо мит. Якщо не видобуває корисні копалини, то йому не потрібно платити ренту.

У цій системі всі платитимуть податок із доходу, і якщо платник податків не займається нічим, що підпадає під непрямі податки, то йому й не потрібно думати про це. Під непрямі податки, з точки зору адміністрування, потраплятимуть лише ті, хто працює з цим.

Читайте також: Податкова амністія: як задекларувати кеш і криптовалюту

Вищесказане — це мої думки, це, звичайно, не істина в останній інстанції. Повноцінна нова податкова система може бути результатом роботи безлічі людей.