Аргентинське песо та турецька ліра зміцнюються: чи дійсно вони стали сильнішими

Чудова ілюстрація діаметральної протилежності двох стратегій розвитку — аргентинської та турецької. Один із найважливіших інструментів регулювання тієї чи іншої моделі — це динаміка реального обмінного курсу національної валюти (РЕОК).

Це не номінальний курс, який ми бачимо в обмінниках. Він розраховується, виходячи з показників інфляції у країнах — торгових партнерах (до таких зараховують країни, з якими у вас торговий обіг на рівні 5% від загального обсягу та більше).

У чому суть методу

В аргентинській моделі інфляція набагато перевищує рівень девальвації песо, у турецькій — девальвація ліри перевищувала інфляцію (зараз це вже не так).

Динаміка інфляції та девальвації національної валюти — це ключові індикатори, що характеризують внутрішній рівень цін. Особливо важливим є співвідношення цих двох показників. Чому це важливо?

Розглянемо на прикладі умовної «аргентинської моделі».

• Літр молока коштував 10 одиниць. Інфляція склала 50%, і нова ціна — 15 одиниць. Але це у національній валюті.
• Пристимо, курс щодо долара був 10 одиниць за долар. Девальвація склала 10%, і тепер курс сягнув 11 одиниць за долар.
• У доларах молоко коштувало еквівалент одного долара. Але внаслідок співвідношення показників девальвації та інфляції вже: 15/11 = 1,36 дол.

Тобто внутрішній ринок молока став набагато привабливішим для імпорту.

А тепер приклад турецької моделі. Все з точністю до навпаки.

• Тобто молоко коштувало 10 одиниць, а стало 15.
• Але курс девальвував не на 10%, а на 100%, тобто до 20 одиниць за долар.
• У доларовому еквіваленті молоко коштувало 1 долар, а стало: 15/20 = 0,75 дол.

Тобто ринок для імпортного молока став нецікавим.

Подібні моделі регулювання, до речі, набагато важливіші для національних товаровиробників, ніж імпортні мита, тим паче, що співвідношення інфляції та девальвації не регулюється ані нормами СОТ, ані угодами про ЗВТ.

Проте ця модель дуже добре регулюється за допомогою контролю політики центрального банку.

Аргентинські нюанси

Реальний обмінний курс національної валюти (РЕОК) аргентинського песо за рік правління Мілея у реальному вираженні зміцнився найбільше за всі валюти у світі — на 44,2%. Сталося це завдяки тому, що номінальний курс песо щодо долара девальвував на 18%, водночас річна інфляція досягла 112%.

Як це могло вплинути на імпорт?

Наприклад, у США інфляція становила в середньому трохи менше 3%. Різниця з Аргентиною — 109 відсоткових пунктів. Отже, для збереження колишнього еквівалента цін у доларах на аргентинському ринку песо мало девальвувати на 109%. Але воно девальвувало на 18%.

Відтак, ціни у доларовому еквіваленті на внутрішньому ринку збільшилися на 91%, або майже вдвічі.

І, отже, аргентинський ринок став набагато привабливішим для іноземних компаній та імпорту. Найчастіше на шкоду національним виробникам та торговому сальдо.

Зрозуміло, що підтримки такої моделі витрачаються величезні валютні резерви центрального банку у вигляді валютних інтервенцій.

Читайте також: Тисяча гривень для кожного: у чому ризик для економіки

Що тим часом відбувалося у Туреччині

У Туреччині відбувалося все з точністю до навпаки: девальвація ліри на певному часовому відрізку була глибшою за інфляцію, і внутрішній споживчий ринок втрачав привабливість для імпорту (окрім технологічного та енергетичного), що стало суттєвим імпульсом для розвитку внутрішньої промисловості.

До речі, у турецькій моделі такий показник, як ВВП за паритетом купівельної спроможності, зростає набагато динамічніше, ніж номінальний у доларі. А в аргентинській моделі розрив між номінальним ВВП у доларі та ВВП за паритетом купівельної спроможності скорочується.

Для об'єктивності зазначу, що РЕОК турецької ліри минулого року також зміцнився, як і аргентинського песо, але не так сильно — на 22%.

Але сталося це тому, що Туреччина завершила період інфляційного імпульсу для прискорення динаміки зростання економіки та перейшла до політики купірування інфляції. Тому й потрапила частково до «аргентинської моделі», що цілком закономірно, оскільки інфляційний імпульс не може бути вічним.