Втрачені біткоїни: куди зникли мільйони BTC і як це змінює ринок

Що насправді означає «втрачений біткоїн»?

У біткоїні монета може залишатися в блокчейні, але бути недоступною для власника назавжди. Баланс є, але витратити його вже неможливо. На відміну від банківських рахунків або карток, де доступ можна відновити, у BTC немає посередника, який підтвердить пароль чи перевипустить доступ. Тому будь-яка помилка — від викинутого носія чи забутої сід-фрази до переказу на неправильну адресу — робить монети недосяжними назавжди. Саме такі історії, як у Джеймса Гауеллза, сформували значну частину втрат, які ринок бачить сьогодні.

Однією з найпоширеніших причин є фізично втрачені гаманці. У ранні роки BTC зберігали на старих ноутбуках, флешках чи жорстких дисках — без резервних копій і без розуміння цінності. Частину цих пристроїв викинули разом із побутовим сміттям, інші — зламалися, а доступ до гаманців зник назавжди. За оцінками Chainalysis і Glassnode, саме період 2009−2013 років дав найбільший обсяг невідновних втрат.

Друга причина — забуті сід-фрази та паролі. Якщо папірець зберігався лише в одній шухляді або фраза існувала тільки в голові, відновити доступ неможливо. Найвідоміша історія: Стефан Томас, який забув пароль від диска з 7 002 BTC. Але подібних кейсів набагато більше: це типова втрата, яку ніхто не публікує в новинах, але яку добре видно за поведінкою адрес у блокчейні.

Третім важливим чинником є смерть власників, які не залишили спадкоємцям ані сід-фраз, ані інструкцій щодо доступу. На відміну від банків, у біткоїна немає механізму передачі прав або відновлення доступу за документами. Якщо приватний ключ нікому не передали або він був збережений у місці, про яке ніхто не знав, — монети назавжди стають недоступними. Аналітики вважають, що ця категорія втрат є особливо великою серед ранніх користувачів, які не сприймали BTC, як актив, що переживе їх самих.

До втрат також призводять перекази на неправильні або «мертві» адреси. Якщо адреса є формально валідною за форматом, мережа виконає транзакцію — навіть якщо приватного ключа до неї не існує. Так утворюються burn-адреси, на яких BTC фактично спалюються. До цієї ж категорії входять випадки, коли монети переказували на адреси інших блокчейнів або на кастомні адреси, які ніхто реально не контролює.

І, нарешті, є історична категорія: винагороди ранніх майнерів, які ніколи не були витрачені. Частина цих адрес «спить» понад десять років і класифікується Glassnode, як ancient supply — монети, які, найімовірніше, недоступні через втрату ключів або через те, що їх власники давно неактивні.

Усі ці сценарії різні, але результат однаковий: монети продовжують існувати технічно, але фактично випадають з обігу. Саме втрачені носії, забуті сід-фрази, смерть власників, неправильні адреси й мовчазні ранні гаманці формують оцінку, за якою близько 15−20% усіх біткоїнів уже ніколи не повернуться на ринок.

Читайте також: Як реально зайти на біржу з $10 і не втратити все на комісіях

Як втрачені біткоїни впливають на ринок

Втрачений біткоїн — це не лише особиста трагедія окремих власників. Це чинник, який змінює саму структуру ринку. Формально, максимальна пропозиція BTC становить 21 мільйон монет, і більше створено не буде. Останній біткоїн, за поточними розрахунками, буде видобуто приблизно у 2140 році, а зараз у мережі циркулює близько 19,7 млн BTC. Але реальна кількість доступних монет значно менша: за оцінками аналітиків, від 15% до 20% уже ніколи не повернуться в обіг. Це робить фактичну пропозицію набагато нижчою, ніж та, що закладена в коді, і перетворює біткоїн на дефляційний актив, у якому пропозиція з роками не просто обмежена, а ще й скорочується.

За свіжими оцінками 2025 року, щорічна ставка втрат становить близько 3,3−4% (Cambridge Centre, BitGo), що вже перевищує нову емісію після останнього халвінгу. Це означає, що ринок щороку втрачає більше біткоїнів, ніж добувається, а дефіцит посилюється природним шляхом.

Менша кількість доступних монет означає нижчий потенційний тиск продажу. Монети, що лежать на «мертвих» гаманцях, не з’являться у стаканах навіть за різких ринкових коливань. Це створює структурний дефіцит, який підсилюється після кожного халвінгу, — і в довгостроковій перспективі стає однією з причин, чому біткоїн сприймають, як актив із обмеженою та постійно стискуваною пропозицією.

Інша сторона цього дефіциту — зростання ролі великих власників. Коли частина монет назавжди «мертва», частка «живих» BTC, що перебувають у китів та довгострокових холдерів, стає більшою. Це робить ринок чутливішим до великих переміщень монет: один великий транш у мережі здатен викликати сильніший ефект, ніж якби доступними були всі 21 мільйон. Така концентрація не є новою для BTC, але саме втрати монет підсилюють її помітність.

Втрачений BTC також впливає на поведінку інвесторів. Дефіцит, який неможливо компенсувати, укорінює наратив «цифрового золота»: активу, який не можна надрукувати та який стає рідкіснішим через людські помилки так само, як золото стає рідкіснішим через недоступні родовища. Це формує культуру довгого тримання, у якій дефляційна природа BTC стає частиною інвестиційної логіки.

Нарешті, втрачений біткоїн впливає на ліквідність. Коли частина пропозиції випадає з обігу назавжди, активні монети концентруються в меншій кількості рук. Ліквідність стає не лише нижчою, а й реактивнішою: будь-які великі покупки або продажі можуть рухати ринок швидше. Це одна з причин, чому інституційний попит — від біржових фондів до великих корпоративних закупівель — здатен створювати непропорційно сильні цінові коливання.

У сумі це робить втрачений біткоїн не просто технічною деталлю, а структурним чинником ринку. Частина пропозиції зникла назавжди, і саме це підсилює дефляційну природу активу: біткоїн дорожчає не лише через попит, а й тому, що людські помилки зменшують кількість монет у доступному обігу.

Чи можна відновити втрачений біткоїн

Здебільшого — ні. Біткоїн не має механізму відновлення доступу: якщо приватні ключі або сід-фраза зникли, монети залишаються в блокчейні, але власник уже не може ними скористатися. Єдине правило тут просте — відновити можна лише те, що насправді не було втрачено остаточно.

У поодиноких випадках людям таки вдавалося повернути доступ. Наприклад, один із ранніх користувачів відновив старий wallet.dat після форматування диска — тільки тому, що файл фізично зберігся у неперезаписаних секторах. Інший — знайшов приватні ключі в давній резервній копії, яку вважав давно втраченою. Декілька користувачів відновили доступ через сід-фразу, яку колись записали «на всяк випадок» і забули. У всіх цих історіях ключова деталь одна: ключі все ж існували — просто були загублені тимчасово.

Набагато частіше відновлення є неможливим. Забутий пароль до зашифрованого диска, як у Стефана Томаса з 7 002 BTC, або знищений носій, як у випадку Джеймса Гауеллза, означають повну і остаточну втрату доступу. Те ж саме стосується монет, переказаних на burn-адреси або на адреси без приватного ключа — формально вони лишаються в мережі, але витратити їх неможливо. І таких історій насправді значно більше, ніж публічних спроб відновлення.

Тому головна закономірність проста: відновлюють доступ лише тоді, коли ключі десь збереглися — у пам’яті пристрою, резервній копії чи на папірці, про який згадали пізніше. У всіх інших випадках біткоїн втрачається назавжди.

Як не втратити доступ до своїх біткоїнів

У біткоїні помилка не має зворотного ходу, тому найнадійніша стратегія — не відновлювати доступ, а не втрачати його.

Найважливіше — сід-фраза. Вона — єдиний ключ до гаманця, і саме її втрата створила більшість відомих історій про «мертві» BTC. Сід-фразу варто зберігати у декількох копіях, окремо одна від одної, бажано на папері або металі. Фото в телефоні, нотатки в хмарі, скріншоти — це не резервна копія, а запрошення до проблем.

Другий принцип — розділення ризиків. Апаратний гаманець чи офлайн-гаманець значно зменшують шанси втратити доступ через злам пристрою, віруси або фішинг. Multisig-схеми дають додатковий рівень безпеки: навіть якщо один ключ втрачено, кошти залишаються доступними.

Третій компонент — операційна обережність. Копіюючи адреси, варто перевіряти перші й останні символи, користуватися офіційними клієнтами та уникати сумнівних сервісів, які можуть підмінити адресу або створити некоректний гаманець. Сучасні гаманці вже відсікають більшість помилок, але людський чинник усе ще здатний спричинити необоротну втрату.

І, нарешті, те, про що мало говорять: план доступу для близьких. Біткоїн — це актив без посередників, і якщо власник не залишить інструкцій або ключів довіреним людям, монети зникнуть разом із ним. Це одна з найчастіших причин втрат, особливо серед ранніх користувачів.

У результаті все зводиться до простого правила: біткоїн, як і крипта загалом, не потребує складних рішень, але потребує уважності. Резервні копії, холодне зберігання та базова дисципліна роблять доступ надійнішим за будь-яку технологію. І поки частина ринку навчається на помилках минулих власників, ціна помилок у біткоїні залишається незмінною — вони незворотні.