100 млрд боргів: чому держбанки змушені продавати їх із дисконтом до 100%

Що додало банкам рішучості

Необхідність розчищати NPL у держбанках назріла вже досить давно. Обсяг проблемних боргів значний. За даними НБУ, на 1 березня 2023 року у Приватбанку, Ощадбанку, Укргазбанку та Укрексімбанку сума непрацюючих кредитів склала близько 324 млрд грн. Це близько 75% усієї «проблемки» в банківській системі.

Розбиратися із цією заборгованістю треба було починати років п'ять тому. Тим паче, що ще після кризи 2014−2015 років МВФ та інші донори ставили перед Кабміном завдання щодо очищення банківської системи, яке включатиме наведення порядку в балансах держбанків.

У 2020 році Рада фінансової стабільності (до її складу входять керівники Національного банку, Міністерства фінансів, Фонду гарантування вкладів фізосіб, Нацкомісії з цінних паперів та фондового ринку) затвердила плани державних банків щодо зниження непрацюючих кредитів на 305 млрд грн протягом трьох років за рахунок продажу боргів та списання з балансу 100% зарезервованих кредитів.

Але у державних банках досить довгий механізм імплементації рішень. Плюс процес затягнувся спочатку через пандемію covid-19, а потім через війну. Також були метання, який саме шлях порятунку від NPL вибрати. Створити нову корупційну годівницю у вигляді поганого банку, куди завантажити всі проблемні активи, або віддати все на відкуп ФГВФО. В результаті було ухвалено рішення реалізовувати заборгованість із балансів самих банків.

Які проблемні кредити виставлені на продаж

Ще в листопаді-2022 Ощадбанк анонсував у системі «Сетам» аукціон із реалізації 1,8 млрд грн заборгованості компанії «ЕСУ», якій належить майже 93% акцій «Укртелекому». У січні 2023 року Укргазбанк розмістив на Prozorro.Продажі 9 лотів NPL на загальну суму 683 млн грн. А в середині квітня Укрексімбанк виставив на продаж права вимоги на недобудований комплекс Sky Towers у центрі Києва, який є запорукою кредитної лінії, відкритої «Агентству офісного будівництва» на 5,95 млрд грн.

Загалом NPL, які виводять на продаж держбанки, можна умовно поділити на дві групи:

• абсолютно «порожні» борги, де нічого стягнути неможливо у принципі. Дисконт із них може досягати 95−99%;
• якісні кредити з ліквідним забезпеченням та у достатньому обсязі. У таких випадках можна отримати і 100% суми боргу. Як приклад — кредит Львівського автобусного заводу (ЛАЗ) в Укрексімбанку на суму близько 95 млн грн.

Як формується вартість боргу

Фінальний дисконт залежить від конкретного боржника, якості застав та наявності незалежних покупців на ринку. У ситуації довоєнного ринку 2020−2021 років можна було б очікувати дисконти за кредитами, які продають держбанки, в середньому на рівні 60−70%. Але зараз основним чинником, що визначає ціну, буде попит. А він перебуває на мінімальному рівні.

Війна в Україні вкрай негативно вплинула на рівень цінових пропозицій щодо ризикових угод. Системні гравці з ринку пішли.

Та й хто сьогодні їх купуватиме у великих обсягах, крім самих боржників, сказати складно. Іноземців на цьому ринку і до війни було один, два і край, вони працювали тільки у зв'язці з локальним гравцем. Нині про них можна забути. Тому якщо не буде реальної конкуренції і борги викуповуватимуть лише самі боржники або випадкові, несистемні гравці, то середній розмір дисконту сягатиме 85−95%.

Читайте також: НБУ радить банкам продавати проблемні активи з дисконтом, а не списувати кредити

Чому з продажем не так все просто

Нюанс ще й у тому, що далеко не всі кредити можуть продати. Як приклад — портфель Приватбанку, який є власником 67,5% проблемних боргів усієї банківської системи України. Але в частині NPL корпоративного бізнесу банк не може виставити на продаж великі кейси, підкріплені ліквідним забезпеченням та реальним бізнесом.

Відповідно до заяв НБУ, 95% NPL проблемного портфеля Приватбанку — кредити, видані інсайдерським компаніям. Ці борги досить концентровані, а якість та ліквідність їхніх застав низька. З практичного погляду продати їх неможливо у принципі, крім як за частки відсотка номіналу і лише структурам, пов’язаним з колишніми акціонерами банку.

І хоча з 2020 року NPL-портфель ПриватБанку скоротився приблизно на 82 млрд грн, до 178 млрд грн, це не означає, що проблемну заборгованість врегульовано або продано борги. Вони, у переважній більшості, просто списані (основна частина — у IV кварталі 2020 року, на 66 млрд грн).

Важливо враховувати і той факт, що через війну відбувається зростання портфеля NPL, в якому накопичуються борги «мертвого бізнесу» — підприємств, зруйнованих внаслідок бойових дій, та компаній, активи яких опинилися в окупації. А оскільки основними кредиторами корпоративного сектору в Україні були і залишаються держбанки, для них поточна ситуація створює додаткові проблеми.

Що далі

У перспективі можна розглядати сценарій відновлення такого бізнесу. Але для цього покупцем NPL має бути сам боржник чи реальний інвестор. І відновлення бізнесу все одно передбачає процес стягнення боргу для очищення активу. Відкривається процедура банкрутства.

Як правило, здійснюється викуп заставного та іншого майна на нову юридичну особу. Новий власник бере бізнес на себе, а старий боржник ліквідується. Але цей механізм передбачає готовність інвестора фінансувати не лише викуп боргу, а й витрати, пов'язані зі стягненням та поновленням діяльності. У військових реаліях таке практично неможливе.

Прогнозую, що держбанки до кінця 2023 року виставлять на торги борги на суму понад 100 млрд грн. Скільки з цього продадуть, залежить насамперед від того, чи банки будуть готові доводити на торгах ціну до прийнятного для покупців рівня. Тобто пропонувати дисконти понад 80% номіналу та проводити голландські аукціони (зі зниженням ціни). Якщо ні — буде продано одиничні лоти. Якщо держбанки наважаться на дисконти, можуть продати цього року 50−70%, а решту портфелів — лише після подальшого зниження ціни.

Також існує висока ймовірність списання значної частини проблемних кредитів. Насамперед такий крок варто очікувати від Приватбанку, оскільки його основні боржники входять або увійшли до процедури банкрутства. Це значно вплине на рівень NPL на балансах, оскільки в ході банкрутства реалізацією заставних активів займається не банк, а ліквідатор, який часом хоче отримати хоч якісь гроші. І застава йде за безцінь.

При цьому варто зауважити, що в уряді та НБУ досі триває дискусія: продавати проблемні активи під час війни або чекати на її закінчення та спробувати продати дорожче. НБУ швидше проти продажу, а Кабмін загалом за. Але дискусія є, тож найближчим часом цей процес може призупинитися. Нові активи не виводитимуться на торги, а ті, що продаються зараз, не опустяться в ціні до рівня, який буде прийнятним для покупця.