Як зміниться кредитування та депозитні ставки в 2021 році

Держбанки: збереження домінування та старт приватизації

На початку року можемо дочекатися угоди «довжиною у три роки». Ще наприкінці 2017 року IFC, Мінфін та Укргазбанк підписали меморандум про часткову приватизацію Укргазбанку. Закрити угоду, схоже, вдасться на початку 2021-го.

Це знакова подія для банківського ринку України. По-перше, такі стратегічні інвестори востаннє входили у наші банки наприкінці 2015-го, коли ЄБРР став акціонером «Райффайзен Банку Аваль». По-друге, держава на ділі доведе задекларований намір — зменшити роль у банківському секторі. Звісно, до зниження частки держави у банках з нинішніх 54% до 25% ще далеко. Але «лиха беда начало». На черзі — Ощадбанк, якому чимало ще треба зробити.

Попри старт приватизації, держбанки зберігатимуть домінування. У 2020-му їхня частка змінилась несуттєво: у активах зменшилася з 55% до 54%, у депозитах населення — з 61,6% до 60,6%. Вагомі показники, які негативно впливають на конкуренцію. Але аналітиків та журналістів дедалі більше хвилюватиме інший показник — частка державного боргу на балансах держбанків.

Історичний досвід роботи вітчизняних державних банків, на жаль, дає всі підстави для таких хвилювань. Але, принаймні на сьогодні, ситуація виглядає трохи оптимістичніше.

По-перше, ці угоди сьогодні здійснюються на ринкових умовах. І це — найважливіше. По-друге, — немає жодного цільового рефінансування. Ну і нарешті — розпочата реформа корпоративного управління є головним запобіжником від перетворення держбанків у «касу взаємодопомоги». Сподіваюсь, що роль держбанків врешті-решт остаточно зміниться. І ризики їх участі у «політично вмотивованих кредитах» чи «насиченні економіки грошима» остаточно зійдуть нанівець.

Читайте також: Що чекає на банки та їх клієнтів у 2021 році

Остаточне прощавай непрацюючим кредитам

2021-й рік має стати роком, коли ми побачимо суттєве зниження рівня непрацюючих кредитів на їх балансах.

Ще чотири роки тому наш банківський сектор був на першому місці у світі за рівнем NPL — 58% від всіх кредитів. Закономірний показник з огляду на 200 млрд грн токсичних кредитів екс-власників Приватбанку та двадцятирічну спадщину інших держбанків.

Але вже саме розуміння цієї проблеми — це результат величезної проробленої роботи. У попередні роки ми ввели міжнародні стандарти звітності, суттєво вдосконалили вимоги до оцінки кредитного ризику, почали регулярні стрес-тести, змусили банки визнати ці кредити та зарезервувати їх.

Що зроблено для зниження NPL? Іноземні та приватні банки, маючи більш розв’язані руки, трішки скорочували їх рівень останні три роки. Державні були менш активними. Хоча ми постійно розглядали різні опції: закон про фінансову реструктуризацію, можливість продажу NPL, створення вторинного ринку непрацюючих кредитів.

«Вода камінь точить». У 2019-му ми затвердили вимоги до управління проблемними активами та почали вимагати від банків відповідні стратегії. Навесні 2020-го визначили критерії для списання і затвердили трирічні плани для держбанків. І процес пішов. З початку 2020-го маємо мінус 6 в.п. з 48% до 42%.

Непрацюючих кредитів залишилося 450 млрд грн. Не сумніваюся, у 2021-му цей показник буде нижчим. Банки планують скоротити обсяги непрацюючих активів більш як на 400 млрд грн до кінця 2022-го. Тож матимемо розчищені та неспотворені баланси, а також більшу інвестиційну привабливість наших банків.

Але це вирішення проблеми минулого. На майбутнє нам треба створювати цивілізовану інфраструктуру для роботи з проблемними боргами. Адже проблемні кредити будуть завжди. Я не лише про колекторів і споживчі кредити. Йдеться про створення спеціалізованих компаній, які здатні якісно працювати з проблемними позиками в корпоративному секторі — складні реструктуризації, пошук інвесторів, управління заставним майном тощо.

Такий законопроект два роки тому був напрацьований НБУ, експертною та банківською спільнотою. Час до нього повернутися.

Читайте також: Банки залишаються прибутковими і достатньо капіталізованими — Кирило Шевченко

Епоха низьких ставок

2020-й рік став першим роком в історії України, коли відсоткові ставки стали однознакові, тобто нижче 10%. У 2021-му цей тренд збережеться. Цього не сталося, якби Нацбанк не приборкав інфляцію, що дало змогу знизити облікову ставку до рекордних 6%, а наша монетарна трансмісія не була б справжньою.

За якою ставкою ви могли відкрити депозит у січні 2020?! 15−16% річних. Сьогодні — це 8−8,5%. Відчуйте різницю. Втім, депозитні ставки вже майже досягли економічно обґрунтованого мінімуму. Чого не скажеш про кредитні ставки. Так, вони також перебувають на історичному мінімумі. Але є потенціал для зниження навіть за незмінної облікової ставки.

Якісні позичальники вже можуть отримати короткі кредити під 7−8% річних у гривні та 2−3% в іноземній валюті. Довге фінансування — під 10−11% річних у гривні та 3−4% в інвалюті. Ще рік тому ціна гривневої позики була мінімум 16% річних. У 2021-му спробуємо ще більше знизити цю середню температуру по палаті.

Ставки падають, але депозити зростають

Пандемія змусила людей більше заощаджувати. Населення різко обмежило споживання. Кордони на замку. Одягу потрібно менше. Відпочинок і розваги малодоступні. Тож люди з середніми та високими доходами почали більше відкладати «на чорний день». Навіть зменшення відсоткових ставок їх суттєво не відлякало.

Після дуже короткого шокового відтоку під час весняного локдауну вклади населення до банків відновили зростання. І зростали цього року темпами 27% річних. Правда, слід сказати, що кошти на поточних рахунках зростали швидше, ніж строкові депозити.

Сподіваюся, що у 2021-му зростатимуть не лише кошти населення в банках, а й терміни їх розміщення.

Дедоларизація

Гіперінфляція, недовіра до влади, різка девальвація, періодичні банківські кризи. Це причини, чому українці довіряють більше долару, а не національній валюті. Тому рівень доларизації банків в Україні залишається близьким до 40%. Є сподівання, що у найближчі рік-два це почне змінюватися. Для цього маємо всі передумови.

По-перше, зниження ставок зробило гривневі кредити привабливішими, ніж валютні.

По-друге, наші вимоги знеохочують до долару. Банки, залучаючи валютні вклади, обов’язково тримають на коррахунку у НБУ 10% від цих коштів. Для гривні — це нуль. Цьогоріч з’являться ненульові ваги кредитного ризику для валютних ОВДП.

По-третє, банки менше заробляють на валютному кредитуванні. Раніше валюту можна було хоча б перевкласти у валютні ОВДП. Сьогодні їх дохідність — на історичному мінімумі. Частину валютних коштів з метою диверсифікації та здійснення розрахунків банки змушені тримати за кордоном на коррахунках і часто-густо доплачувати банкам — кореспондентам за цю послугу.

У результаті — ставки за валютними депозитами наближаються до нуля, а деякі банки вводять додаткові комісії для клієнтів за обслуговування валютних рахунків.

Отже, сьогодні іноземну валюту все менше вигідно мати. І банкам, і клієнтам.

Тож коли ми побачимо справжню дедоларизацію в Україні?

Повної відмови від іноземної валюти звісно не відбудеться. Але зниження рівня доларизації з нинішніх 40% до прийнятних 15−20% — можливе. Звісно, за умови, що не буде жодних шоків, а макрофінансова стабільність буде збережена. Через це пройшли сусідні країни — інфляційні таргетери: і Польща, і Чехія, і Угорщина. Чим ми гірше?!

Читайте також: 2021 рік: чи буде долар за 30

Прибутки банків: рекорди зачекають

Прибутки банків минулого року зменшилися. Після рекордів у 2018 та 2019 роках у 2020-му наші банки заробили менше. Проте все ж заробили. За 11 місяців — близько 43 млрд грн прибутку або $ 1,5 млрд. Суттєвий результат. Поступово відновилися комісійні доходи, процентні доходи виявилися стійкими до кризи.

У світі низьких ставок банкам буде дедалі важче заробляти. 2021-й стане свого роду визначним. Зниження процентного спреду (процентного прибутку) неминуче. В конкуренції за якісних позичальників на тлі зниження ставок за депозитами банки просто не матимуть іншого виходу. Тож викликом і завданням наступних років буде зміна операційної моделі з метою скорочення витрат. А це неможливо без якісної та сучасної технологічної бази.

Діджиталізація пришвидшується

Пандемія прискорила потребу банків у нових технологіях на три-п'ять років. Зростає електронна комерція, симетрично зростає попит на онлайн-банкінг.

Онлайн-кредити, онлайн-депозити, отримати картку дистанційно. Якщо ваш банк цього досі не пропонує, то вам буде важко конкурувати з іншими у 2021-му.

Розрив між технологічними банками та банками із застарілими операційними моделями буде збільшуватися. Тим, хто недоінвестував у технології у спокійний час, важко буде знайти необхідний ресурс зараз.

Зростатиме і cashless. За останній рік його частка виросла з 50% до 55%. Переглядатиметься й підхід до інфраструктури. Тренд на скорочення банківських відділень триватиме. За відсутності суттєвих банківських банкрутств за останні три роки банки закрили близько 2 тис. відділень. Але охоплення банківським сервісом тільки зросло. Це нормальний тренд. Банки відділення закривають, а кількість цифрових платежів зростає.

Правда, у 2020-му спостерігалося дещо аномальне зростання готівки поза банками. З одного боку — це реакція населення на невизначеність. Подібні тенденції є й у інших країнах. Але маємо й вітчизняні особливості.

Нагадаю, у 2020-му запрацював новий закон про фінансовий моніторинг, який обмежив перекази без ідентифікації платника і отримувача сумою 5 тис. грн. Головна мета — боротьба з тіньовою економікою.

Тож, сподіваюся, поступово обсяг готівки поза банками увійде в норму, безготівкові розрахунки зростатимуть, а тіньовий сектор економіки буде трансформуватись в прозорий.

Кредитування: увага на іпотеку та МСБ

Прогнозувати ріст кредитування бізнесу під час світової пандемії — непросто. Доходи позичальників знизилися. Сектори послуг та торгівлі залишаються під тиском. Але ми бачимо перші ознаки відновлення кредитних портфелів.

У першу чергу йдеться про малий та середній бізнес. У жовтні-листопаді кредитний портфель МСБ зріс на 3% у річному вимірі. Сподіваюся, що закладений у 2020-му тренд продовжиться і в наступному. Адже зберігаються основні передумови для цього: зниження процентних ставок, державні програми «5−7−9%», механізм портфельних гарантій.

Унікальним явищем у банківському секторі 2020 року стала іпотека. Річні темпи зростання іпотеки вищі, ніж загалом кредитів населенню: 10,4% проти 7,5%. Ключовий сприятливий для іпотеки фактор — суттєве зниження її вартості. Також треба розуміти, що це стрибок з низької бази. Частка іпотеки в Україні мізерна — 0,7% ВВП. Та й банки більш охоче кредитують вторинний, аніж первинний ринок. Проблем з прозорістю забудов і захистом прав кредитора вистачає.

У 2021-му іпотека продовжить рости. За стабільних умов банки профінансують нової іпотеки у півтора рази більше, ніж у 2020-му. Дедалі більше банків починає цікавитися цим сегментом.

Для масового запуску іпотеки необхідно прибрати всі законодавчі прогалини як на первинному ринку, так і в напрямку роботи із заставою. Також слід прискіпливіше подивитись на такий інструмент, як фінансовий лізинг. Він може суттєво знизити кредитні ризики для банків і зробити іпотечне кредитування більш привабливим за умови достатнього захисту прав позичальників.

Читайте також: Іпотека-2021: хто кредитує і скільки коштує

Консолідація банків продовжиться

Все вище перераховане наштовхує на думку, що консолідація ринку має продовжитися. А кількість банків повільно зменшуватися. Цього року не було реорганізацій та об'єднань між банками. Заявки на злиття НБУ отримував, хоча й не погодив. Не впевнена, що такі злиття стали б окрасою нашого сектору.

Попит на об'єднання серед невеликих банків зберігається і спроби об'єднатися у 2021 році будуть. Проте у випадку з банками, «мінус» на «мінус» не дає «плюс». Ми б не хотіли, щоб два банки без бізнес моделі намагалися створити один, який також її не матиме.

Очевидно, нових іноземних банків на ринку ми поки не побачимо. 2020-й рік не був роком для нових експансій. 2021-й також навряд чи ним стане.

Ймовірно, ми побачимо нові угоди на ринку. Адже не полишає надій увійти у банківський сектор компанія Dragon Capital, яка придивляється до роздрібних банків. Періодично виникають і інші зацікавлені. Минулоріч ми стали свідками повернення Олександра Ярославського у банківський бізнес після придбання банку «Кредит Дніпро».

Чи будуть нові банкрутства? Це завжди важко передбачити. Якщо і будуть, це, по перше, точно не буде ланцюговою реакцією на коронакризу чи інші негативні тенденції, а по- друге, — не нестиме системних ризиків для фінансового сектору в цілому.

Два роки ми не мали банкрутств банків. Цього року сталися «Аркада» та «Місто Банк». Банки, які були поховані під багаторічним тягарем непрофільних активів та, по суті, не банківської діяльності. Ми роками попереджали банкірів: «позбавляйтеся фабрик, заводів, пароходів, які ви стягнули». З 2021 року вступає в силу регуляція, яка змусить банки очищати свої баланси від нерухомості.

Чи конкуруватимуть небанки з банками за прибуток?

Останнім часом про це багато розмов. Я особисто в це не вірю.

По-перше, клієнтські групи, продуктова лінійка у цих двох секторів дуже різні. Вичерпний перелік фінансових сервісів надають лише банки.

По-друге, рівень технологічності у багатьох компаній не достатній, аби конкурувати з банками.

По-третє, на жаль, ситуація з ринковою поведінкою та захистом прав споживачів в багатьох випадках залишає бажати кращого.

Тож я скоріше вірю у перезавантаження небанківського сектору та синергію високотехнологічних компаній з високотехнологічними банками. Водночас банки, які досі не визначились зі своєю бізнес моделлю, все ще мають шанс «перекваліфікуватись» у небанківську фінансову установу із значними перевагами.

Адже ми очікуємо ухвалення закону про платіжні послуги, а також суттєве спрощення підходів НБУ до ліцензування небанківських фінансових компаній.

Бонус. Що буде з центральними банками?

Період значного кількісного пом'якшення, яке використовували центробанки розвинених країн, рано чи пізно закінчиться. І центробанки додатково до звичних викликів отримають нові. Два точно.

Перший — як за наявної надлишкової ліквідності (результат кількісного пом’якшення) підтримувати економіку та одночасно запобігати створенню «бульбашок» і дисбалансів? Така властивість грошей: коли їх багато, якість оцінки об'єктів для інвестування знижується. Тож конкуренція зросте не з боку позичальників чи кредиторів за інвестиції чи кредити, а з боку інвесторів за об'єкти інвестування. Про це треба думати вже зараз. Інакше завтра можемо отримати загрозу фінансовій стабільності.

Другий — що робити з компаніями-зомбі та їхніми боргами, обсяги яких зростають по всьому світу? У періоди кількісних пом’якшень такі компанії отримують додаткову підтримку, поступово, будучи нежиттєздатними, накопичують свої борги, збільшуючи проблеми кредиторів. А це вже проблема для стійкості фінансових установ та інвестиційних фондів.

Проте, це не перша світова криза. І центральні банки завжди справлялися з наслідками, розробляючи одночасно превентивні захисні механізми проти майбутніх криз. Головне, щоб вони залишались незалежними, професійними та відкритими.

Якщо ж говорити про Нацбанк України, то маємо довжелезний перелік задач, які потрібно вирішувати. Поряд зі збереженням цінової і фінансової стабільності постає завдання відновлення економіки після кризи. І тут, як ніколи, потрібен стабільний і міцний фінансовий сектор, збалансована фіскальна політика, підтримка і співпраця з нашими міжнародними партнерами. І звичайно збереження Нацбанку як сильної і незалежної інституції в системі державного регулювання.