Реформи у банківському секторі: що вони дали Україні?

Реформи, які проводив НБУ у банківському секторі на протязі останніх 3-4 років, отримали різні оцінки у суспільстві. Наприклад, ображені акціонери та вкладники, депозити яких не покрив ФГВФО, нічого позитивного про такі реформи сказати не можуть. По-людські я їх розумію, але для об’єктивної оцінки потрібно оцінювати, в якому стані досталась банківська система чинним очільникам нагляду. На мою особисту експертну думку, останні кілька років дозволили зробити якісний перезапуск банківської системи та значно підвищити її надійність.

Проти пірамід та відмивання

Думаю, одним із головних досягнень НБУ у сегменті банківського регулювання є перехід до більш адекватного визначення банками кредитних ризиків. Кардинально питання визначення кредитного ризику було змінено після прийняття у 2016 році Положення про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями, що затверджене Постановою правління НБУ №351 від 30.06.2016 р.

Якщо раніше кредитний ризик банки визначали в залежності від розміру застави та того, як кредит обслуговувався, то з 2017 року розрахунок вже був співставним із ймовірністю дефолту. Революцію, яка в ЄС відбулась років 7-10 тому, в Україні провели у 2017 році. Втім, вона стала можливою після зміни нагляду і для її реалізації потрібно було витратити 1,5-2 роки. Я дуже добре пам’ятаю цей період, тоді НБУ вів активний діалог з банками та ринком, текст Положення прийняли за півроку до його введення в дію, але вже і після його прийняття було прийнято більше 12 змін з метою його вдосконалення. На мою думку, зараз саме 351-ша Постанова є тією перепоною, через яку не чисті на руку банкіри не можуть створювати з банків піраміди, як це було у минулому.

Друге нововведення, яке мені подобається, – це аналіз бізнес-моделей банків. З першого погляду це виглядало як наступ на вільне підприємництво: здавалось би, акціонери дають грошей, навіщо цей аналіз бізнес-моделей? Але насправді, коли аналіз розпочався, то виявилось, що частина менеджменту та акціонерів не можуть чітко пояснити, де саме і як саме вони будуть заробляти гроші. Такий стан справ автоматично породжував підозри, що або дійсно у банків є проблеми із визначеністю, або вони створювались для операцій, про які банківському нагляду НБУ краще не знати. Тобто ініціатива фактично була спрямована проти спеціалізації банків на відмиванні коштів та ухиленні від сплати податків.

Підсилення комунікацій з банками

На відміну від інших органів влади, НБУ сьогодні нічого не робить без обговорення з учасниками ринку, особливо це стосується банківського нагляду. Я вже наводив приклад прийняття 351-ої Постанови за півроку до набуття цією Постановою чинності, та активного діалогу по даній Постанові з банками. Зазвичай, діалог з банками НБУ веде на базі Незалежної асоціації банків України (НАБУ), в рамках якої проводяться зустрічі діючих банкірів з високопосадовцями НБУ. Більш свіжий приклад, коли з банкірами не просто ведуть діалог, а і приймають нормативні документи із відтермінуванням їх дії на значний період. Наприклад, 01.07.2019 року НБУ визнав 14 банків системними і для цих банків були розроблені більш жорсткі нормативи. Нормативи по ліквідності і кредитному ризику наберуть чинності з 01.01.2020, а по буферу системної важливості – з 01.01.2021 року. Як на мене, запас часу для виконання висунутих вимог достатній для того, щоб всі банки мали змогу їх виконати.

Нововведення відбулись і в перевірках. Раніше офіційна думка НБУ про банк формувалась, як правило, всередині Департаменту виїзних перевірок, а тепер результати такої перевірки виносяться на розгляд Комітету з нагляду, а сам банк має право прокоментувати рішення регулятора. На мою думку, після того як у нагляді було підсилено ступінь колегіальності прийняття рішень, було суттєво знижено корупційні ризики.

Транспарентність

На мій погляд, за 2-3 роки нагляд створив справжню революцію у публічності банківської звітності. Пам’ятаю себе ще молодим аналітиком, працівником уповноваженого рейтингового агентства, якому на флешці або через електронну пошту банки надавали для аналізу звітність за формою 611 та файли #1 та #2. Все це було дуже круто – бути обраним для аналізу банківської інформації, круто, але неправильно. Коли нагляд почав публікувати: оборотно-сальдовий баланс банку, нормативи та приділяти увагу тому, щоб операції у звітності були відображені на рахунках обліку правильно, громадськості стало більш зручно слідкувати за банками. Автоматично транспарентність банківської звітності знизила корупційні ризики самого нагляду, оскільки значна частина показників, за якими банки визнавали неплатоспроможними, вже була видна з публічної звітності.

Міф легендарної кризи

Основне звинувачення, яке зараз транслюють ЗМІ, – НБУ позакривав забагато банків. Друзі, а Ви ніколи не замислювались, звідки в Україні брались 25% річних за депозитом у гривні у комерційному банку, або 10% за депозитом у євро? Вже станом на 2014 рік в Україні було кілька банків, що працювали як класичні піраміди. Криза 2014-2015 рр. просто збільшила кількість банків, в балансах яких неякісні активи подавались як якісні, у підсумку різниця між активами і пасивами зростала. Таку тезу підтверджує і статистика ФГВФО. У Фонді зараз по деяким банкам не можуть реалізувати активи і за 5% від їх балансової вартості. Саме тому твердження про те, що НБУ у 2015-2016 рр. різав банки із власної волі як кроликів, щоб просто зменшити їх кількість, – це нісенітниця. У більшості випадків їх просто прибирали з ринку, бо вони вже були готові втекти самі.

У підсумку ми прийшли до банківської системи, яку було очищено від банків з неякісними активами, і пасивами по повній вартості. Можливо, зараз вона здається зрегульованою, але вона безпечна і готова для обслуговування якісного економічного зростання. Більшість поважних експертів галузі не хотіли б повернення до часів Дельти, УПБ або Національних інвестицій. Зараз немає нічого простішого ніж забезпечити миттєве економічне зростання – відмінити 351 Постанову, дозволити валютне кредитування і надавати банкам рефінансування без застави. Радощам у банківському секторі не буде меж, але тим самим ми запрограмуємо серйозну банківську кризу через 3-5 років, яка в економіки забере набагато більше ніж дасть зараз. Саме тому реформа, проведена у банківському нагляді, вже є надбанням вітчизняної економіки і це надбання потрібно зберегти.

Віталій Шапран

Головний експерт Ради НБУ