Незалежність центробанку — основа цінової стабільності

За останнє десятиліття центральні банки світу стають дедалі незалежнішими, що позитивно вливає на їхні економіки. Загальновідомо: чим нижча підпорядкованість ЦБ країни її уряду — тим помірніші там темпи інфляції. Зазвичай жорстка грошова політика реалізується в тих державах, де центробанки не мусять вирішувати проблем бюджету, соціальної політики, санації фінустанов, підтримки неефективних підприємств тощо.

У 2020 році Банк Англії класифікував понад 150 центральних банків як незалежні. Автономія Європейського Центрального банку (ЄЦБ) гарантується договором про ЄС, а незалежність ФРС базується на істотній підтримці політичних еліт.

У країнах з ринками, що розвиваються, традиційно спостерігався тиск політичних лідерів на центральні банки. Незалежність центрального банку ускладнює політикам стимулювання економіки, оскільки банки протидіють фіскальній експансії. Центробанки стали менш жорсткими та більш готовими враховувати на вимогу громадськості, окрім інфляції, ще й такі чинники, як зайнятість та рівень економічної активності. Тим не менш, зростання таких вимог до регуляторів може призвести до політичного тиску з метою викривлення монетарної політики. І тут важливо встановити межу і не переходити її, аби не втратити напрацьовані здобутки.

Більшість центральних банків упродовж останніх десятиліть значно збільшили рівень своєї незалежності та досягли успіху у боротьбі з інфляцією. Звісно, показовими є винятки на зразок центробанків Туреччини чи Аргентини.

Україна в цьому питанні пройшла великий шлях. Усі пам’ятають часи, коли голів нашого Національного банку напряму призначали політики — за квотою тієї чи іншої політичної партії, що мала вплив у Верховній Раді. Політика стояла на першому місці, і наші іноземні колеги не могли збагнути, як взагалі таке можливо. Був період, коли НБУ тривалий час мусив купувати ОВДП для фінансування держбюджету — на жаль, це вважалось чи не обов’язком регулятора. Саме з тих часів Нацбанк має чималий портфель ОВДП, який пізніше проходив реструктуризації.

Щоразу різним поколінням працівників Національного банку доводилось виборювати свою незалежність. Доводити нашим політикам, що незалежний НБУ — набагато корисніший Україні та нашій економіці, аніж залежний від урядовців, політиків, олігархів тощо. Велику роль завжди відігравала підтримка наших колег з Міжнародного валютного фонду, які дуже добре знаються на цій проблемі. МВФ завжди обстоював незалежність центробанків по всьому світові.

Великим зрушенням свого часу було встановлення для НБУ пріоритету щодо підтримання цінової стабільності та прийняття правок до закону «Про НБУ», які унеможливлюють емісію через викуп ОВДП регулятором. За час моєї каденції Нацбанк робив усе для їхнього беззаперечного виконання, навіть коли нас намагались опосередковано підштовхнути до придбання боргових паперів.

Єдиний виняток був зроблений після 24 лютого 2022 року, коли Національному банку довелось, без перебільшення, рятувати безпеку и незалежність всієї України. Це не порожні слова, а вимушена допомога державі. Минулого року довелось придбавати ОВДП на 400 млрд грн, аби підтримати бюджет у найбільш скрутний і переломний момент у сучасній історії нашої країни. Утім навіть ця емісія мала свої межі у розмірі 400 млрд грн, і, вважаю, була професійно абсорбована. А головне — вчасно спинена.

Хочу вірити, що Нацбанк виконає свої зобов’язання й цьогоріч не купуватиме ОВДП. Це мають усвідомити урядовці та розуміти, що за нинішньої інфляції їм доведеться піднімати ставки за ОВДП до ринкового рівня. Це не лише дозволить своєчасно покривати дефіцит бюджету і вирішувати нагальні проблеми з фінансуванням, а й буде корисним для розвитку вторинного ринку держоблігацій. Ринковий (не адміністративний) підхід підтримуватиме і державні фінанси, і незалежність Національного банку України, яка тривалий час виборювалась професійною спільнотою.

Урядовці в усьому світі, і Україна не є винятком, все більше схильні до запозичень і витрат, що може підірвати довіру до монетарної політики та посилити інфляцію по всьому світові, якщо громадськість повірить, що уряд піде шляхом знецінення своїх боргів. Особливо в царині витрат на енергетичні субсидії, охорону здоров’я та пенсії для старіючого населення, що може негативно позначиться на монетарній політиці, яка зводитиметься нанівець.

Втім, переконаний, здаватися ще рано, важливо йти до кінця. Центральні банки все ще незалежні, хоча ця незалежність не є абсолютною та у будь-який момент може бути підірвана політичним тиском. Це значить лише одне —треба працювати й робити більш визначеною незалежність монетарної політики і не піддаватися на провокації еліт. З ними слід постійно працювати та пояснювати користь такого підходу для бізнесу і економіки. Не викручуватися та підтакувати, а щоразу казати правду та доводити, що незалежність центробанку – це основа цінової стабільності.