Кирило Шевченко

12 квітня 2023, 10:59

Боротьба з інфляцією залишається головною метою ключових фінансових регуляторів у світі, і, переконаний, точно буде у пріоритеті на 2023 рік. Це підтверджується останніми рішеннями американської Федеральної резервної системи та Європейського Центробанку, які продовжили у березні підвищувати свої базові ставки: ФРС на 0,25% річних (до 4,75-5%) та ЄЦБ на 0,5% річних (до 3-3,75%). Це цілком очікуваний та передбачуваний крок. Навіть на тлі заяв його противників, які лякають банкопадом. Чому? По-перше, за умови грамотної перебудови банками своєї політики, банкопаду можна уникнути. Тим більше, враховуючи уже заявлену глобальну кредитну підтримку регуляторів. Банки підтримають ліквідністю, і вони зможуть перекрити тимчасові відтоки вкладів. А після адекватного підвищення ставок їм вдасться відновити свої пасиви. Український фінансовий ринок пережив схожу ситуацію, коли Національний банк після повномасштабного вторгнення РФ був змушений у червні 2022 року підняти облікову ставку з 10% до 25%. Нашим банкам було також непросто переламати тренд та розпочати поетапне підвищення ставок для вкладників. Може, навіть складніше, ніж їхнім західним колегам, адже у нас відтоків з рахунків не спостерігалося, а кредитування через війну пригальмувалося, тож гострої потреби в ресурсах не було. Але навіть за таких умов в Україні йде підвищення депозитних ставок. Воно ще не завершене, але є позитивні зрушення. По-друге, регулятори не можуть відмовитись від таргетування інфляції. Це їхній священний обов'язок. Не тому, що так хтось придумав чи відмовляється згортати з курсу. А тому що без цього неможливе відновлення світової економіки, яка переживає непрості часи останні декілька років. Відомі 2% інфляції залишаться пріоритетом для США та Євросоюзу і метою для центробанків. Досягнення цієї мети буде ще одним підтвердженням зростання незалежності фінансових регуляторів, яким доводиться маневрувати та стабілізувати національні економіки у непростих обставинах. Спочатку в умовах пандемії коронавірусу, коли влада була змушена піти на великі емісійні вливання для підтримки своїх економік. А потім і в умовах погіршення в енергетичному та аграрному секторах через початок масштабної війни в Україні. Показовою є ситуація в Австрії. За середнього показника інфляції Євросоюзу у 8,5%, Відень демонструє рівень 11%, що є серйозним викликом для регулятора. Тут найбільше позначилося подорожчання енергоносіїв та послуг, а також – зростання вартості продуктів харчування. Ціновий внесок енергоресурсів та продуктів харчування в австрійську інфляцію досяг 5% у 2022 році і підніметься до 5,6% у 2023-му, згідно з офіційним прогнозом OeNB. Зрозуміло, що подорожчання енергоресурсів не найкраще позначилося і на промисловості. Однак, як очікується, це не повинно спровокувати істотногозростання рівня безробіття в Австрії в 2023 році — лише з 4,8% до 4,9%, з відкатом до 4,6% у 2024-2025 роках. Через зростання інфляції в 2022 році реальні доходи австрійських домогосподарств скоротилися ще на 3,1%. Проте 2023-го прогнозується зростання зарплат на 7,2%, які зможуть хоча б частково це перекрити. І видно, що Австрійський Національний банк (OeNB) усвідомлює та об’єктивно аналізує поточну ситуацію. Грамотне таргетування інфляції дозволяє вирівнювати дисбаланси в економіці. І приклад Австрії тут показовий та корисний. Незважаючи на заходи фіскальної підтримки, ця країна спромоглася знизити свій дефіцит бюджету нижче 3% ВВП, і створити умови для зростання реального ВВП на 2023 рік — на 0,6%. Це, до речі, при тому, що у сусідній Німеччині цього року прогнозується зниження реального ВВП на 0,5%. Якщо OeNB рухатиметься у заданому у лютому темпі, то зможе вийти на свій інфляційний прогноз на кінець 2023 року – 6,9%. Важливо, щоб під час опалювального сезону не спостерігалося серйозних цінових стрибків на енергоносії, і щоб працював «зерновий коридор», підтримуючи стабільні розцінки на продовольство у світі. За таких умов можна буде розраховувати на виконання й інших інфляційних прогнозів Австрійського Нацбанку: 4% у 2024 році та 3,1% у 2025-му. Тим самим насправді доводиться і важливість незалежної грошово-кредитної політики регулятора, яка, очевидно, вітається у Відні. Фінансові регулятори зараз просто змушені зв'язувати надмірну ліквідність, яку вилили на ринок у рамках кампанії кількісного пом'якшення (Quantitative easing, QE) під час пандемії не лише у США, а й у Європі. Іншого не дано. Ще раз наголошу: коли коронавірус розходився по всьому світу, кількісне пом’якшення було вимушеною мірою. Центробанки були змушені підтримати свої економіки ліквідністю та збільшити грошову масу. Тепер настав час для згортання надлишку ліквідності та підвищення ставок. Думаю, що світовий ринок зможе пережити цей період без катастрофічних потрясінь. Наряд чи ми побачимо повторення світової фінансової кризи, порівняної з тим, яку пережили в 2008 році. Задіяні інші інструменти, які мають інший масштаб. Це важливо пам'ятати тим, хто зараз намагається лякати суспільство, нібито ФРС, ЄЦБ та інші регулятори будуть змушені провести новий глобальний виток емісії та повністю перекреслять свої попередні зусилля щодо зв'язування грошової маси. Це не так, адже використовуються інші інструменти. 15 років тому працювало кількісне пом'якшення – викуп центробанками цінних паперів у великих обсягах. А зараз включені кредитні механізми, тобто має забезпечуватись повернення коштів. Це і короткі кредити банкам до одного року, і довгострокові запозичення, і валютні свопи ФРС (на ЄЦБ, Банк Англії, Нацбанк Швейцарії, Банк Канади), і кредитування Федеральної корпорації зі страхування депозитів США (Federal Deposit Insurance Corporation, FDIC) . Кошти вливаються на першому етапі та повертаються (вилучаються) з часом. Тому запущене зараз кредитування для стабілізації фінансів матиме короткостроковий вплив на інфляцію, і на цю тему не варто спекулювати. Монетарні заходи центробанків позитивно впливають на інфляцію. Хочеться вірити, що регуляторам не заважатимуть і що вони зможуть і далі робити свою справу, яка наблизить усіх до таргету 2%. Очевидно, це можливо лише при збереженні незалежності центральних банків та унеможливленні політичного тиску на них. Зрештою, тільки незалежні центробанки можуть уповільнити інфляцію та стабілізувати світову економіку. Сьогодні найбільша подія у фінансовому світі – це березнева інфляція у Сполучених Штатах. Від її результатів залежить багато чого в поведінці ринків. Впевнений, що дії незалежного регулятора в США призведуть до дефляційного тренду. Вже за результатами березня.

24 березня 2023, 14:30

Ставки, які встановлює НБУ, є орієнтиром банківському ринку щодо їхньої тактики та стратегії у депозитній політиці – через працюючий/недостатньо працюючий механізм монетарної трансмісії. Різні ставки за 3-місячними депозитними сертифікатами та ставками сертифікатів овернайт фактично свідчать про складний дуальний вибір, перед яким опинився регулятор: зберегти послідовність в управлінні очікуваннями щодо інфляції та облікової ставки з одного боку, з іншого – все ж таки примусити механізм монетарної трансмісії працювати навіть під час війни. Сподіваюся, що такий компроміс є виправданим з точки зору послідовності політики НБУ та спрацює на підтримку боргової стійкості уряду. Тема вартості гривневого ресурсу знову виходить на перший план. Вже очевидно, що це не та проблема, яку можна вирішити одним махом раз і назавжди, нею потрібно займатися щодня. Адже питання вартості гривневого ресурсу є основою грошово-кредитної політики, цінової та валютної стабільності, ну і звичайно – фінансування дефіциту бюджету країни. Крок 1: підвищення облікової ставки – як орієнтир для банків Якийсь час нашому фінансовому ринку вистачало рішення Національного банку щодо посилення вимог щодо обов'язкових резервів: регулятор істотно підвищив нормативи, але дозволив банкам формувати до 50% за рахунок облігацій внутрішньої держпозики (ОВДП), що входять до бенчмарку Нацбанку. З одного боку, НБУ підштовхував банки до вирівнювання дисбалансів у пасивах і до збільшення частки строкових вкладів, що небезпечно просіла — з 41% на початку лютого 2022 року до 33,4% у січні 2023-го. Від банків чекали на ринкові заходи, тобто підвищення ставок за депозитами. Після зростання облікової ставки (з 10% до 25% у червні-2022) банки чудово розуміли орієнтири, але, на жаль, не всі до них прагнули. Особливо держструктури, які формують свою ресурсну базу здебільшого за рахунок бюджетних виплат населенню. Але був й інший бік — той, навколо якого вистачало суперечок та протилежних думок. Я маю на увазі покриття дефіциту держбюджету за рахунок регулярних розміщень урядом нових випусків ОВДП. 2022 року банки не дуже охоче купували нові випуски держоблігацій, і за них це доводилося робити НБУ. Спочатку було зрозуміло, що захід вимушений і обмежуватиметься обумовленим обсягом 400 млрд грн. Національний банк неодноразово закликав Міністерство фінансів привести дохідність ОВДП до ринкових значень, що збалансувало б ситуацію. Але уряд відмовлявся вникати в емісійні ризики для економіки. Крок 2: держоблігації – до 50% обов'язкових резервів На початку 2023-го Мінфін отримав поступку — дозвіл НБУ для банків враховувати в обов'язкові резерви держоблігації. Цей крок регулятора серйозно допомагав уряду, але не вирішував усіх його боргових проблем назавжди. Саме завдяки цьому рішенню на початку цього року Кабміну вдавалося без великих зусиль розміщувати свої боргові папери. Те, з чим були проблеми 2022-го. ОВДП із бенчмарку Нацбанку розкуповувалися, «як гарячі пиріжки». Іноді навіть виникав справжній ажіотаж, під час якого попит на дані держоблігації перевищував пропозицію (ліміт Мінфіну) у 6 разів. Це давало змогу уряду не підвищувати, а навіть знижувати прибутковість за своїми паперами. Найбільш показовим тут можна вважати приклад бенчмарку ОВДП з погашенням у грудні 2024-го, де під час трьох розміщень ставка просіла з 19,59% до 18,51% річних. Банки вже не можна було звинуватити в ігноруванні аукціонів Міністерства фінансів. І при цьому вони скоротили вкладення в депозитні сертифікати НБУ майже на 30%, якщо порівняти 477,5 млрд. грн. на 2 січня з 336,2 млрд. грн. на 20 березня 2023 року. Далося взнаки все: і посилення вимог щодо резервів, і більш активні купівлі держоблігацій. Крок 3: ринкова дохідність ОВДП Але спочатку було зрозуміло, що попит на бенчмарки НБУ не нескінченний і обмежений 50% обов'язкових резервів. Це близько 100-110 млрд. грн. Метою регулятора у такій ситуації є скорочення цих резервів. Банківська система має покращувати структуру ресурсної бази — підвищувати частку гривневих коштів на термінових рахунках, скорочуючи обсяг коштів до вимоги. А далі все за класикою: чим більше коштів генерується на гривневих депозитах і до них застосовується нульова (пільгова) резервна ставка, тим менші резерви. Якість пасивів має планомірно покращуватися, звичайно ж, без перекручування з боку банків. За логікою, це мали розуміти і в уряді. А отже, мали працювати над вибудовуванням адекватної процентної політики щодо нових випусків ОВДП. Причому це мав бути план «А». Ну і, звісно, відповідальним особам бажано було б мати ще як мінімум план «В». Це стане в нагоді найближчим часом, адже багато банків вже скорочують свою активність на аукціонах Мінфіну. Думаю, уряду знову треба подумати про вирівнювання своїх ставок до ринкових рівнів. Крок 4: ставки за депозитами Щодо ставок за депозитами, вони помітно зросли з початку 2023 року, і, наприклад, індекс UIRD-12 до 20 березня виявився на максимумі — 14,09% річних. До речі, не без зусиль держбанків, які підвищували дохідність за середньостроковими та довгостроковими депозитами фізосіб. Максимальні ставки за 12-місячними вкладами населення у середніх та невеликих банках досягають уже 18% річних. Тяжко і після складного розгойдування, минулорічна зміна грошово-кредитної політики НБУ почала давати свої плоди. Ті плоди, які дозволять не лише стабілізувати інфляцію, а й гратимуть на суттєве скорочення цінового індексу. Важливу роль відіграє запуск регулятором у квітні його 3-місячних депозитних сертифікатів. 25% річних – цікава прибутковість, особливо на тлі зниження інфляції. Думаю, вона отримає широкий відгук на фінансовому ринку, особливо в контексті стриманої кредитної політики багатьох фінустанов та формування надлишкової ліквідності у нашій банківській системі. Завдяки стабільному попиту на 3-місячні депсертифікати Національний банк зможе ще ефективніше пов'язувати надлишкову ліквідність та боротися зі зростанням цін. Це ключова функція НБУ – боротьба за цінову стабільність, яка ляже в основу відновлення економіки України у непростий воєнний час. Що зараз особливо важливо, що наближатиме нашу перемогу. Хочеться вірити, що важливість цього розуміють і в уряді, тому скоригують свою відсоткову політику щодо ОВДП і почнуть докладати зусиль до розвитку вторинного ринку своїх паперів. Це точно допоможе з виконанням завдання щодо досягнення 100% роловера з держоблігацій у 2023 році, яке неодноразово декларували у Кабміні.