Туристично-валютні потоки

Обговорення «валютної» тематики упродовж останніх тижнів актуалізувало питання щодо того, куди валюта витрачається, чи потрібна вона нам взагалі, як її продавати, чи мусить влада оподатковувати ці операції.  Відповіді на ці питання частково може дати реальний аналіз того, як насправді живуть українці. І щодо цього думки сильно різняться. З одного боку, на тлі погіршення макроекономічної ситуації, відсутності структурних реформ, низьких офіційних розмірів зарплат і пенсій, прийняття низки суперечливих законів, зокрема Податкового кодексу, якось немає підстав констатувати позитивні зміни. З іншого боку, в країні збільшується кількість дорогих авто, продовжують з’являтися нові торгівельно-розважальні центри, де повно відвідувачів…

Певний інтерес у цьому зв’язку може представляти дослідження туристичних пріоритетів наших співвітчизників, їх динаміки і супутніх показників. Зокрема, мова йде про те, що відпочинок за кордоном є однією з причин купівлі валюти. Відповідно, можна спробувати оцінити ці обсяги. Такий аналіз можливий на підставі даних, що їх оприлюднює Держкомстат із посиланням на Адміністрацію Держприкордонслужби. Нижче наведено дані щодо кількості громадян України, які виїжджали за кордон.

Кількість осіб, що виїжджали за кордон, млн.

Загалом, можна сказати, що «показники по туризму» відновилися ще у 2010 р., якщо порівнювати з докризовим 2007 р. Звертає на себе увагу, що більше 87 % поїздок оформлено як приватні. Щодо країн, то за результатами 2011 року, 50,1% цих потоків припадало на наших найближчих сусідів- партнерів по СНД  (Росію – 28,8%; Молдову- 12,7%, Білорусь- 8,7%). Але щоб виявити вплив туристичної складової на валютний ринок, важливішим є кількість українців, що їдуть до місць традиційного відпочинку і, відповідно, традиційного витрачання грошей :).

З цією метою всі поїздки було проаналізовано таким чином. Поїздки до країн СНД не враховувалися. Також не враховувалися службові поїздки. З решти було виділено три основні групи. По-перше, традиційний й «масовий відпочинок» (Турція, Єгипет, Туніс, Чорногорія, Болгарія). По-друге, відносно дорожчий відпочинок (Європа, дорожчий пляжний відпочинок, США тощо — 18 країн). По-третє, виїзди до країн, які традиційно використовувалися нашими заробітчанами та їх родичами для отримання віз та перетину кордонів (Польща, Німеччина, Угорщина, Словаччина, Румунія) — «візові поїздки» (включаючи відносно недорогі екскурсійні тури)

Динаміку щодо виїзду за цими напрямами показано нижче. Звертає на себе увагу загальна кількість поїздок. Вже у 2009 році відновився рівень 2007. А у 2011р. досягнуто найбільших показників за період. У цьому ж році суттєво зросли подорожі у «дорогі» країни (на 46%).

Розподіл поїздок за метою подорожі, тис. осіб

І останній крок – спроба підрахунку можливих обсягів валюти, яка необхідна для обслуговування цих потоків. Зрозуміло, що точні цифри тут використати неможливо, тому для цілей аналізу зроблено такі припущення. У країнах масового туризму витрачається 300 дол. на особу, у країнах «дорожчого» відпочинку  - 800 дол., для візових поїздок – 200 дол. За цими розрахунками виходить, що обсяги валюти, що необхідні для обслуговування українського туризму, складають від 1,2 до 1,8 млрд. дол. щорічно. В розрахунку на 1 особу населення на рік виходить приблизно 42 дол. Ця величина являє собою скоріше мінімальний поріг, оскільки не враховує поїздки до країн СНД, шопінг, у тому числі й під час службових відряджень :).  Але слід зауважити, що це розраховані можливі обсяги придбання саме готівкової валюти (без врахування вартості турів та інших супутніх витрат, що, як правило, здійснюється у гривнях).