Мова - практичні аспекти

У зв’язку з наближенням виборів (не лише місцевих) і вивільненням електорату Зеленського, Україна повертається до звичних питань. І одним із головних є питання мови, зокрема, проштовхується ідея відмови від українізації.

У зв’язку з цим озвучу деякі практичні аспекти.

1. У якості захисту російської мови використовується такий яскравий і правдивий факт: серед військових, які безпосередньо захищають Україну на фронті від московитів, дуже високий % російськомовних і вони нормально уживаються з україномовними військовими, а велика кількість україномовного населення в тилу не поспішає витісняти їх (собою) з лав армії.
Це так. Гарний факт. Але пропоную звернути увагу на інший факт.
Жоден колаборант не розмовляє українською мовою (розмовляти і володіти — різні речі). Таким чином, якщо уявити гіпотетичну ситуацію, що на початку 2014 року Крим та Донбас були б україномовними на 80+% (а краще на 100%), то окупанти не мали б колабораційного резерву або він би був мізерним і несуттєвим. Можливо навіть і воювати б не довелось — в силу бесперспективності війни для Московії.

2. В Україні збільшити кількість україномовних можна виключно за рахунок зменшення кількості російськомовних. Це об’єктивний факт. Він працює і навпаки. Власне, це добре розуміли московити і ефективно провели московизацію українських земель.

3. Велика частина України будується за принципом: велике російськомовне місто і навколо нього багато україномовних містечок та сіл. ~100 років тому 80% населення Московії жило в селах, тобто можна сказати, що Україна була україномовною на ~80%. Протягом минулого століття дуже активно йшов процес урбанізації, в результаті ми мали ситуацію, коли україномовні жителі периферії поступово переходячи до міста перемелювались ним і ставали російськомовними (бо бізнес (совковий) вівся російською). Суть цього процесу у тому, що він не бескінечний і підходить до завершення (ситуації, коли % «селян» стане несуттєвим у порівнянні з % міського населення).

Це означає, що активно боротись за українську мову потрібно саме зараз і не відкладати на потім. Бо зараз можна утримати багато людей від змосковщення. А завтра доведеться їх перевчати. А післязавтра їхні нащадки скажуть, що їхні батьки розмовляли російською і нєфіг проштовхувати українську. А потім ми повертаємось до колабораційного ресурсу в п.1.

Ось така не дуже складна схема.