Інфлція знову прискорилася: чому це надовго і як реально приборкати ціни

Тривожний сигнал: інфляція знову прискорюється

Квітневі показники інфляції стали тривожним сигналом для економічної політики. Після періоду певного сповільнення цінової динаміки інфляція знову почала прискорюватися. У квітні 2026 року споживчі ціни зросли на 1,4% порівняно з березнем, а в річному вимірі — на 8,6%. Базова інфляція становила 0,9% за місяць і 7,6% у річному вимірі. Це означає, що інфляційний тиск уже не обмежується окремими волатильними товарами, а поступово проникає в ширше коло цін.

Лідери подорожчання: продукти харчування та транспорт

Найбільший внесок у квітневе зростання цін дали продукти харчування, пальне і транспорт. Продукти харчування та безалкогольні напої за місяць подорожчали на 1,9%, а в річному вимірі — на 9,6%. Особливо різко зросли ціни на хліб і хлібопродукти — +5,2% за місяць і +16,8% за рік; риба та рибні продукти — +20,6% у річному вимірі; соняшникова олія -+17,1%; м’ясо та м’ясопродукти — +13,2%. Водночас овочі залишалися дешевшими, ніж торік, на 14,3%, а цукор — на 10,7%.

Читайте також: НБУ назвав причини пришвидшення інфляції у квітні

Окремо слід виділити транспорт. Ціни в цій групі зросли на 4,7% за місяць і на 19,1% у річному вимірі. Пальне та мастила подорожчали на 7,9% за місяць і на 36,1% за рік. Транспортні послуги зросли на 6,2% за місяць і на 20,1% у річному вимірі. Це вже не просто статистика — це прямий канал перенесення витрат у ціни майже всіх товарів і послуг.

Витратний характер інфляції: чому не працюють класичні інструменти

Ключова особливість квітневої інфляції полягає в тому, що її не можна пояснити лише надмірним споживчим попитом. Національний банк прямо вказує, що головним чинником прискорення інфляції стало подорожчання пального на тлі зростання світових цін на нафту, а також збільшення витрат бізнесу на логістику, електроенергію та заробітні плати.

Це принциповий момент. Якщо інфляція породжується насамперед витратами, то її неможливо ефективно приборкати лише дорогими грошима. Висока облікова ставка може стримувати попит, але вона не здешевлює пальне, не відновлює енергетику, не зменшує логістичні витрати і не збільшує пропозицію продовольства. Навпаки, надмірно жорстка монетарна політика за таких умов ризикує додатково пригнічувати кредитування, інвестиції та виробництво.

Нинішня інфляція є особливо чутливою для населення, бо зростають ціни на товари щоденного споживання. Подорожчання хліба, круп, риби, м’яса, олії, транспортних послуг і пального напряму б'є по домогосподарствах із нижчими та середніми доходами. Для них інфляція — це не макроекономічний індикатор, а щоденне скорочення реальної купівельної спроможності.

У квітні також зросли ціни на ресторани та готелі — +1,8% за місяць і +13,9% у річному вимірі, а амбулаторні послуги були дорожчими на 13,9% рік до року. Це свідчить, що інфляція поступово виходить за межі енергетики й продовольства та переходить у сектор послуг.

Прогноз регулятора: попереду тривалий період напруги

Національний банк прогнозує, що інфляція у 2026 році може пришвидшитися до 9,4% наприкінці року, а зниження до 6,5% очікується лише наприкінці 2027 року, із поверненням до цілі 5% у 2028 році. НБУ також передбачає збереження облікової ставки на рівні 15% до ІІ кварталу 2027 року. Це означає, що Україна входить у період довшої інфляційної напруги. Вона буде зумовлена не лише монетарними чинниками, а й війною, енергетичними ризиками, високими витратами бізнесу, логістикою, імпортною залежністю та структурними дисбалансами економіки.

Стратегія цінової стабільності: що має робити держава

Антиінфляційна політика не повинна зводитися лише до високої облікової ставки. Україні потрібна ширша стратегія цінової стабільності.

По-перше, необхідно знижувати витрати виробників: енергетична стійкість, дешевша логістика, підтримка внутрішнього виробництва критично важливих товарів і розвиток конкуренції мають стати частиною антиінфляційної політики.

Читайте також: ЄЦБ аналізуватиме інфляцію з допомогою ШІ

По-друге, слід посилити продовольчу безпеку. Різкі коливання цін на крупи, хліб, овочі, м’ясо й олію показують, що аграрна політика має бути пов’язана з політикою цінової стабільності.

По-третє, потрібна більш активна роль банківської системи в кредитуванні виробництва, а не лише в обслуговуванні державного боргу та високодохідних безризикових інструментів. Без кредитування бізнесу інфляція витрат перетворюватиметься на стагфляційний ризик: ціни зростатимуть, а виробництво не матиме ресурсів для розширення.

По-четверте, монетарна політика має бути більш гнучкою. Якщо причини інфляції лежать у сфері енергетики, логістики, імпорту та пропозиції, то ставка не може бути єдиним інструментом відповіді.

Квітнева інфляція — це попередження. Українська економіка стикається не просто з черговим підвищенням цін, а з ризиком закріплення витратної інфляції. Вона формується на перетині війни, дорогого пального, енергетичних обмежень, високих логістичних витрат, дефіциту робочої сили та слабкого внутрішнього виробництва.

Тому відповідь держави має бути не лише монетарною, а й структурною. Україні потрібна політика, яка одночасно стримує інфляційні очікування, підтримує виробництво, здешевлює витрати бізнесу, розширює пропозицію товарів і захищає купівельну спроможність громадян.

Інакше боротьба з інфляцією перетвориться на боротьбу з наслідками, а не з причинами.

Автор:

Завідувач кафедри у Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана Данилишин Богдан