В Україні низька корупція. І зараз я це доведу

Водночас на фоні гучних розслідувань може скластись враження, що зараз корупція в Україні перебуває на піку за всю свою історію. Однак випливатимуть зовсім інші висновки, якщо подивитись на українську корупцію в історичній перспективі.

«За 40 тисяч стільки кіпішу, що літню жінку потурбували?», — так Ігор Коломойський прокоментував останнє розслідування НАБУ і САП. Якщо проігнорувати ейджизм, то іронію олігарха цілком можна зрозуміти.

Юлія Тимошенко, яка двічі була прем'єр-міністром, керувала однією з найбільших фракцій парламенту, укладала багатомільярдні державні контракти, зараз, нібито, особисто менеджерить перекуп кількох депутатів. При цьому за якісь майже символічні для українського політикуму гроші. Співмірні, мабуть, з вартістю одного концерту в обласному центрі під час президентської кампанії 2010 року.

«Українські депутати ще ніколи не були такими дешевими», — прокоментував інформацію про розслідування журналіст Роман Цимбалюк.

Не так давно переходи між фракціями у Верховній Раді були звичайним явищем. А прайси різних політичних сил за приєднання до них були майже відкритою інформацією. Та й виборцями це сприймалося радше як частина політичного процесу. Що за ці дії можуть відкрити кримінальне провадження, мало хто навіть здогадувався.

Абсолютний рекорд за кількістю міжфракційних переходів був поставлений у Верховній Раді IV скликання (2002−2006 роки) — 846. Тобто в середньому кожен нардеп тоді майже двічі змінив фракцію. А дехто за час перебування в парламенті 15 разів змінював політичну орієнтацію. Детально про те, як відбувалися міжфракційні переходи можна дізнатися з цього дослідження.

Ще більшого резонансу набула «справа Міндіча». За версією слідства, кілька осіб контролювали державну компанію «Енергоатом» та вимагали відкати від її постачальників. Сума, яка могла бути привласнена через цю схему, оцінюється у $100 млн.

Масштаб звинувачень на фоні відключень електроенергії викликав справедливе обурення і похитнув рейтинг Президента. Та будьмо відверті, відкати на державних закупівлях — вигадка не нинішньої влади. Ба більше, виходячи з оприлюднених матеріалів, учасником схеми був колишній депутат Верховної Ради, а нині російський парламентар Андрій Деркач. У 2006−2007 роках він керував Енергоатомом.

Не бувши журналістами-розслідувачами, а користуючись звичайною логікою, чи можемо ми припустити, що, перебуваючи на посаді, він не брав участь у корупційних схемах, а відповідний талант у нього прокинувся лише після переїзду до москви? Але ви не знайдете жодних скандальних записів чи гучних кримінальних справ за той період. Через відсутність правопорушень чи розслідувань — вирішуйте самі.

«Справа Міндіча» — найбільший корупційний скандал з 2014 року. Порівняймо його з іншими гучними випадками, коли держава втрачала гроші.

Почнемо з приватизації Криворіжсталі. У 2004 році вона була продана консорціуму українських олігархів за $800 млн. Після Помаранчевої революції її націоналізували і виставили на повторні торги. В 2005 р. повторно продали, цього разу за $4,8 млрд глобальній металургійній компанії Mittal Steel. Не складно порахувати, що прямі бюджетні збитки через першу приватизацію становили $4 млрд або 40 «справ Міндіча».

Чи набула ця приватизація суспільного резонансу? І так, і ні. Звинувачення у «копійчаному» продаж комбінату використовував у своїй передвиборчій кампанії Віктор Ющенко. Але відповідальності ніхто не поніс, а олігархи, які купували Криворіжсталь, зараз залишаються поважними підприємцями. Значно активніше в суспільстві обговорювався другий продаж комбінату — багатьох обурило індійське походження головного акціонера Mittal Steel.

У 2006−2008 роках найцікавішим кейсом була «Тендерна палата України». Зараз важко навіть усвідомити що це таке. Фактично це просто громадська організація, яка якимось дивом замкнула на собі державні закупівлі. Як пояснюють розслідувачі з Bihus.Info, охочі взяти участь у тендері мали подати замовнику низку документів, однак зробити це напряму не могли: між учасником і замовником вклинювався приватний посередник, якому учасник змушений був платити за різні послуги — консультації, оформлення документації, витяги, оголошення і т.д.

«Згідно з підрахунками ГоловКРУ, лише за перші півроку ця схема витягла з кишень учасників тендерів 930 млн грн. (на той час — $200 млн). Відтак за 2,5 роки існування могла спричинити збитків на $1 млрд», — розповідають розслідувачі. А це рівноцінно 10 «справам Міндіча».

На мою ж особисту думку, найбільш яскравим прикладом системної корупції у державному апараті була спроба в 2011 році ухвалити закон «про підтримку сільського господарства». Ця підтримка мала полягати в тому, що експортом сільськогосподарської продукції змогли б займатись виключно визначені державою компанії-агенти. Вільний ринок фактично ліквідувався, а фермери були б змушені продавати свою продукцію тим трейдерам яких обере влада і за ціною, яку ті назвуть. Або ж вони могли залишити урожай гнити на полі — це закон не забороняв. Зрештою зміни не були запроваджені, але ця ймовірність була досить висока, а іноземні аграрні компанії вже були готові залишити український ринок.

Корупцію у вищих щаблях влади можна умовно розділити на два види. В першому існують державні механізми, а певні особи шукають способи використати їх на свою користь.

Другий — це коли владний апарат з самого початку спрямований на розробку таких механізмів, які працюватимуть на його особисту вигоду. «Хлібна монополія» і «тендерна палата» відносяться саме до нього.

Останні гучні скандали демонструють, що зараз в Україні поширений перший тип корупції. Цілком можливо, що ним пронизані різні щаблі влади, і так залишатиметься ще довго. Але це корупція «суб'єктів», а не самого державного апарату. І саме це дає надію, адже з такими діями теоретично можуть впоратися правоохоронці, або принаймні знизити рівень їх масштабу.

Колонка опублікована в рамках нового проєкту «Мінфіну» «Від редакції». Тут ми ділимося особистими поглядами на важливі або просто цікаві новини. Редакція може не поділяти авторську позицію.

Автор:

Заступник головного редактора Олексій Писарев

Пише на теми: Інвестиції, фондовий ринок, forex, макроекономіка