«We’re proud»: як в Ukrsibbank будують культуру підтримки для тих, хто повернувся з війни

В Ukrsibbank BNP Paribas Group кажуть: існує загальноприйнятий принцип, що шлях ветерана починається з першого дня служби. Саме тому в банку створили «We’re proud» — платформу дій для тих, хто на фронті, хто повернувся і їхніх родин. Це частина корпоративної культури: у кожному відділі, у кожній команді, в кожному «як ти?».

В основі — і власний досвід працівників, які самі пройшли військову службу, і нова посада в банку — керівника ветеранських програм, і навчання для колег, які хочуть підтримати тих, хто щойно повернувся. Ми зібрали історії й деталі того, як це працює. Без героїзації, без формальностей — просто так, як є.

Ветеран, який будує підтримку: історія Михайла Драпогуза, керівника програм по роботі з ветеранами Ukrsibbank BNP Paribas Group

У 2022 році Михайло Драпогуз пішов до війська добровольцем. До того він працював директором будинку культури у невеликому селищі, навчався в аспірантурі Одеського інституту публічного управління. Здавалося б — культура, стратегія, управління. Але замість публічних проєктів — фронт.

«Починав діловодом, бо трохи розбирався в комп’ютерах. Потім потрапив у бригаду. Так я й почав служити в 126 ОБр ТРО», — згадує він.

Служив до 2024 року, звільнився за сімейними обставинами. А вже після демобілізації — приєднався до команди Ukrsibbank. Тепер він — керівник програм по роботі з ветеранами.

«Повертаються дуже різні люди, але між ними є спільне: вони жили у постійній небезпеці, яка змінила їх світогляд і сприйняття зовнішнього світу. І тепер вони повертаються в офіс із чітким запитом — на чесність, ясність і довіру. Не „між рядків“. І компанія має бути до цього готова», — пояснює Михайло.

Серед його завдань — розвиток дружньої до ветеранів культури, створення корпоративної ветеранської спільноти, взаємодія з сім'ями мобілізованих. Крім того, є нагальна потреба у формуванні ветеранських політик, участі у розробці послуг та сервісів для військовослужбовців. А також — підтримка та розвиток усіх, хто долучається до ветеранської спільноти.

«Важливо вибудовувати робочі команди, де ті, хто служив і не служив, розуміють один одного. І вміють домовлятись. Моя суперсила в цьому — я розмовляю з ветеранами їхньою мовою. І паралельно — створюю програми, які працюють в межах бізнесу».

Як народилася «We're proud»: шлях від волонтерства до платформи

Коли почалася повномасштабна війна, співробітники Ukrsibbank організували внутрішню платформу «Підтримай своїх» — краудфандинг для допомоги колегам, які пішли до війська. Збирали кошти на бронежилети, каски, спальники і для працівників, і для їхніх родичів. Паралельно керівництво банку приймало рішення щодо закупівель і постачання амуніції. До сьогодні співробітники зібрали понад 4,3 млн гривень.

Уже тоді стало зрозуміло, що підтримка потрібна не лише на фронті. Потрібна стратегія повернення — для тих, хто демобілізований, та тих, хто хоче працювати у банку.

«Ми бачимо шлях ветерана з першого дня мобілізації. Це людина, яка вже повернулася — і ті, хто зараз служить, і ті, хто щойно мобілізувалися. Усі вони в нашому фокусі», — пояснюють у команді HR банку.

Так з’явилася ідея створити єдину комплексну систему взаємодії, яка охоплює захисників, їхні родини, колег, партнерів і майбутніх кандидатів. У 2023 році в банку запустили платформу підтримки — «We're proud».

Сьогодні це вже не просто слова. Це політика, яка включає:

• окрему роль керівника програм по роботі з ветеранами;

• спільноту працівників-ветеранів і їхніх родин, та спільноти працівників банку, у кого є рідні чи близькі, хто залучений до захисту країни;

• навчання керівників, які готуються до повернення ветеранів у команду;

• програму Buddy для ветеранів, яку проходять колеги без військового досвіду;

• участь банку в публічному формуванні ветеранської політики, зокрема — в межах ініціатив Нацбанку.

Ця система продовжує розвиватися: до неї долучаються демобілізовані, нові співробітники з військовим досвідом, HR-команди та зовнішні партнери.

Buddy для ветерана: коли «як ти?» — це не просто ввічливість

У більшості офісів колега може запитати: «як ти?». Але в компаніях, де працюють демобілізовані військовослужбовці, за цим простим питанням — часто набагато більше, ніж просто small talk. Потрібно знати: як питати, як слухати, як не тиснути, і як бути поруч, коли тебе потребують.

В Ukrsibbank саме для цього створили програму Buddy для ветеранів. Її суть — підготувати колег, які самі не служили, до того, щоби стати підтримкою для тих, хто повернувся з війни. Не ментором, не психологом, не керівником — а звичайною людиною, яка запитає, вислухає, дасть адаптуватися.

Навчання складається з кількох модулів: онлайн-лекції, посібники, менторська підтримка. В основі — практичні вправи: як говорити з ветераном, коли мовчати, коли бути поруч, а коли дати простір. Перша група уже завершила навчання — майже 20 людей стали сертифікованими Buddy.

Одна з них — Юлія Панченко, начальниця Центру аудиту бізнес-діяльності Ukrsibbank, яка працює в банку з 2016 року:

«Для мене тема реінтеграції дуже особиста. Мій чоловік — діючий військовослужбовець, він пішов добровольцем на початку повномасштабного вторгнення. І я зрозуміла: якщо хочу щось змінити — треба починати з себе».

Навчання не стало для неї відкриттям, радше — допомогло структурувати інтуїтивне:

«Buddy — це не шаблон. Тут немає однієї правильної реакції. Програма дає базу, але головне — розуміння, що кожна історія ветерана унікальна. Хтось готовий говорити — хтось хоче мовчати. І ти маєш відчути це вчасно».

Buddy стає не лише частиною адаптації, а однією з ціннісних ліній у взаємодії між колегами.

Сьогодні в банку продовжують розвивати платформу «We're proud»: також запускають навчання для керівників, проводять лекції на теми ментального здоровʼя для усіх співробітників.

Повернувся з фронту, але не в офіс: історія однієї кави, яка все змінила

Коли мова йде про демобілізацію — немає універсального алгоритму дій. Важливо бачити не «позицію в штаті», а людину, яка отримала військовий досвід. Саме тому Світлана Тюгаєва, начальниця Служби трансформації Ukrsibbank, говорить про найголовніше — уміння бути поруч без зайвих слів.

«Ми сиділи, пили каву після його повернення, і я зрозуміла — він поряд, але він не тут. Ця відстань — не фізична, вона емоційна. І її треба прийняти. Не штовхати, не пришвидшувати. Просто дати час», — згадує вона про зустріч з демобілізованим колегою.

Саме з ініціативи її команди разом із проєктним офісом банку у 2023 році стартували глибинні інтерв'ю з демобілізованими — не для статистики, а щоб зрозуміти: які страхи, які відчуття після повернення, що справді болить. «Хотіли перевірити, чи справді наші уявлення про ветеранів — це те, чим живе людина після фронту. І відповідь виявилася складнішою, ніж ми очікували», — каже вона.

А ще — спілкування. Постійне, просте, але глибоке. «Друзі, колеги, які зараз на фронті — з ними ми на зв’язку. Це ниточка, яка тримає. Не варто чекати демобілізації, аби написати „як ти?“. Варто це робити зараз. Щотижнева sms для них може бути як якір — нагадування, що вони не забуті».

«Цінності людини змінюються. І ми як оточення повинні мати терпіння й повагу, аби прийняти її вже іншою. Вона має право на це».

Спеціальне навчання для керівників лише зміцнило ці інтуїтивні відчуття: «Наш тренер багато говорив про точку опори. І от цю точку кожен має знайти сам — як для себе, так і для колеги, який повернувся. Найголовніше — не поспішати. Реінтеграція — це не спринт, це шлях, на якому ти не маєш стояти позаду чи попереду людини, а йти поряд. І часом — мовчки».

Є ще один нюанс, про який Світлана говорить прямо: після повернення змінюється не лише ветеран — змінитися має і команда. «Цінності людини змінюються. І ми як оточення повинні мати терпіння й повагу, аби прийняти її вже іншою. Вона має право на це».

Порада для керівників теж без прикрас: «Немає вибору. Це реальність. Нам потрібно жити в ній і відбудовувати країну разом. І розмова з людиною, яка повертається — не про зворушливі слова. Це може бути просто: „Про що тобі комфортно говорити? А про що — ні?“. І більшість відповідають спокійно. Без пафосу. Прямо».

Та додає: «Такі працівники — дуже дисципліновані. І дуже відповідальні. Але не треба на них покладати тягар геройства. Треба бути з ними. Не навколо, а поруч».

Спільнота: коли досвід війни стає ресурсом підтримки

Іноді все, що потрібно — це поговорити з тим, хто вже проходив схожий шлях. В Ukrsibbank це розуміють. Саме тому в банку поступово сформувалася ветеранська спільнота — внутрішнє середовище, де демобілізовані працівники, нові колеги з досвідом служби, а також родини військових можуть відчувати себе не наодинці.

Серед учасників — як ті, хто повернувся на свої робочі місця після демобілізації, так і ті, хто влаштувався до банку вже після служби. Спільнота допомагає ділитися досвідом, підтримувати новачків і, головне — впливати на ветеранську політику банку.

«Ми хочемо, щоб ветерани не просто „адаптувалися“, а відчували, що їхній досвід — важливий. Що вони можуть змінювати правила. Що їхні голоси мають вагу», — каже Михайло Драпогуз, керівник ветеранських програм.

А ще — підтримка важлива не лише для самих захисників. За статистикою банку, понад 76% персоналу — це жінки. І в багатьох з них рідні або кохані служать. Тому у фокусі не тільки ветерани, а й працівниці, які живуть і працюють у тилу з власними страхами й тривогами.

Один із членів спільноти, Олександр Кривошеєв, колишній військовий і зараз — менеджер-аналітик проектів Ukrsibbank, зазначає:

«Я знайомий із „We're proud“: ще з моменту її запуску — допомагав як аналітик, і як ветеран. Те, що вона є вже важливо. Вона дає відчуття, що ти тут не сам. І що твоїм досвідом цікавляться — не формально, а по-справжньому».

Олександр каже: найголовніше — продовжувати підтримувати. Бо війна триває, і людей, які повертаються, буде дедалі більше.

Що ми можемо зробити, аби підтримка була доречною і людяною?

Підтримка ветеранів у Ukrsibbank — це частина робочої реальності, яка формується щодня: у внутрішніх зустрічах, у листах, у розмовах на кухні, у навчанні керівників, у спільнотах і політиках, а також у підтримці соціально-важливих ініціатив.

У банку працюють 17 демобілізованих колег і понад 130 мобілізованих — і кожному з них готуються дати простір, увагу та підтримку. Тут вивчають досвід інших компаній, запускають нові інструменти, адаптують підходи, щоб бути на кілька кроків попереду. Щоб ветеран після повернення відчував опору вже з першого дня.