Іран: країна, що спроможна стати ключем до знищення осі зла

Історичний подразник нафтових цін

Історія показує, що Іран досить часто використовували для того, щоб штучно підвищувати нафтові ціни, і почалося це ще за часів СРСР. Доказів цьому безліч:

• Активність іранських спецслужб в Албанії, Бахрейні, Індії та інших країнах регіону;
• Кривава війна між Іраном та Іраком;
• Систематичне спонсування хуситів, які постійно ускладнюють транспортування нафти;
• Фінансова та інша ресурсна підтримка Хезболли та Хамасу тощо.

Сценарій, коли нафтові ціни підганяли гарячими подіями на Близькому Сході саме за допомогою Ірану, повторювався багато разів. Не можна стверджувати, що діяльність Ірану зводилась саме до підтримки нафтових цін, але таке траплялось занадто часто, щоб бути випадковістю. Останній яскравий приклад цього — це напад Хезболли на Ізраїль у 2024 році.

Тому немає нічого дивного, що США та Ізраїль вирішили поставити крапку в тривалій терористичній активності Ірану, який не тільки розвивав власні ядерні технології, але й активно допомогав москві у війни проти України.

Слабке місце в осі зла

Якою б бравадною не була риторика іранської влади, в країні купа є системних проблем, і перше, що викликає запитання, — це стан економіки Ірану. Хронічна інфляція на рівні 30−45% впродовж останніх років вбивала іранську економіку. Приблизно третина населення Ірану перебуває за межею бідності, а продовольча безпека наразі є однією з головних проблем.

У 2021—2023 роках у понад 30 містах Ірану відбулись масові протести проти ісламського режиму. Протести почались після проблем із водопостачанням у районах, де проживає близько 30 млн осіб. Незгода населення з владою досить жорстоко подавлялась силовими структурами Ірану. Під час цих сутичок загинули сотні цивільних осіб.

Продовольча проблема особливо гостро відчувається на ірансько-афганському кордоні. Особливість кордону між Іраном і Афганістаном в тому, що він не обладнаний, що дозволяє вільне пересування угруповань талібів. Систематичні продовольчі субсидії уряду Ірану роблять продукти харчування в цій країні значно дешевшими ніж в Афганістані, і тому низка угрупувань афганського Талібану організували бізнес із вивозу продовольства. Саме на цьому ґрунті виник конфлікт між двома ісламськими союзниками рф — Іраном і Афганістаном.

Відносини з рф та конкуренція

Не дивлячись на декларування дружби і співпраці, відносини між рф та Іраном не є в повному сенсі дружніми. Приклад конфлікту іранської влади з визнаним в рф Талібаном — це не єдине джерело напруженості. Фундаментальне протиріччя між Іраном та рф полягає в доволі жорсткій конкуренції на ринку підсанкційної нафти.

Після початку війни в Україні дедалі частіше покупцями російської та іранської нафти ставали одні й ті ж самі компанії з КНР, Індії та небагатьох інших країн, які не зважають на санкції. В перші дні війни між Ізраїлем та Іраном експорт іранської нафти виріс на 44%, і, звісно, така нафта конкурувала за покупців із російською.

Пасивність рф щодо захисту Ірану у 2025 році частково може бути викликана не стільки наявністю дефіциту озброєння у рф, скільки небажанням мати затяжну війну в Ірані, яка б збільшила пропозицію іранської нафти в регіоні (оскільки Ірану потрібно було б фінансувати зростаючі витрати на ведення війни) і збила б ціни на російську нафту.

Проте москва дуже уважно спостерігає за ситуацією в Ірані, оскільки зміна режиму там та (або) співпраця Ірану з США відкриє для регіону нового мегаекспортера газу. За покладами газу Іран займає друге місце в світі після рф. Запаси газу в цій країні оцінюються на рівні приблизно 33 трлн кубометрів. Різниця з рф лише в тому, що іранський газ — доступніший для видобутку: за собівартістю він дешевший і ближчий до масового споживача.

Час від часу російсько-іранські відносини не просто охолоджувались, а переростали в скандали, при чому на офіційному рівні. Наприклад, у 2024 році МЗС Ірану висловив протест проти ідеї Зангезурского коридору, через який Азербайджан планував транспортне сполучення зі своїм ексклавом Нахічевань. В цій ситуації рф виступила на боці Азербайджану, а Іран — на боці християнської Вірменії.

Секрет такого припадку любові до християнської країни був у зниженні транзитних доходів від Азербайджану, який за відсутності Зангезурского коридору частину вантажів в Нахічевань доставляв територією Ірану. Це був не перший випадок, коли при виборі між грошима та відносинами з рф Іран обирав гроші.

Якщо Іран почне співпрацю з G7, із нього знімуться санкції та відкриються інвестиції для газових проєктів, то, в принципі, більшість газових проєктів у рф можна буде закривати. Тож рф має значний стратегічний інтерес, щоб іранський режим тримався на плаву, але не розпочинав тривалу війну. При тривалій війні Іран не тільки збільшить конкуренцію на ринку нафти, але й підвищить ціни на озброєння і сировину для його виробництва в регіоні. Саме тому російській диктатор із перших часів війни в Ірані так активізувався, і навіть хотів стати «маніяком-миротворцем».

Стратегія «бий і годуй»

В історії немає прикладів заміни влади через дистанційні бомбардування. Саме тому США взялись реалізовувати цікаву стратегію. Відразу після потужних авіаційних ударів Ірану запропонували зняти санкції (принаймні, є таки чутки), відкрити доступ до їх заморожених резервів та надати країні додатково інвестицій на 30 млрд доларів.

Країна з високим рівнем бідності, з частково розгромленим військовим потенціалом, а також з відсутністю союзників та джерел фінансування війни цілком може погодитись на такі «хороші умови». США не ставлять питання про демонтаж режиму, але є питання про співпрацю. З економічного погляду — це благо для Ірану, але чи буде відгук із їх боку на таку щедру пропозицію — поки що незрозуміло. Іранська ідеологія заснована на релігійних принципах, тому робити прогнози тільки на базі економічних чинників неможливо. До того ж у ісламського режиму після бомбардувань може не бути довіри до США.

Росіянам потрібно, щоб іранці залишались під санкціями, а режим не йшов на угоду з Трампом. Але й надати іранцям ресурси для оборони росіяни нездатні, оскільки самі мають дефіцит озброєння. В цих умовах для Ірану ситуація виглядає патовою. Якщо в конфлікт не втрутиться КНР, як покупець іранської нафти (за завищеною ціною), то перспектив у масштабній війни з Ізраїлем, з наземною операцією США та союзників у Ірану просто немає.

«Погані» сусіди аятоли та ціна на нафту

Стратегічна зброя, яка залишилась у Ірану, — це перекриття Ормузьского проливу, через який відбувається транспортування нафти. Парламент Ірану наче вже й прийняв таке рішення, але подія поки що не відбулася. В цьому терористичному рішенні є декілька складових не на користь Ірану:

1. Діями Ірану будуть дуже не задоволені в КНР, оскільки ця країна слідкує за диверсифікацією поставок енергоносіїв і 45−50% нафти отримує з регіону, де Іран збирається підвищити ціни на нафту. Товариші в Пекіні вже вочевидь продемонстрували своє ставлення до цього конфлікту.

2. Ормузьский пролив — це ж не тільки Іран, а ще й Об'єднані Арабські Емірати (ОАЕ). Через цей пролив йде нафта з Кувейту, Саудівської Аравії (СА), Бахрейну та Іраку. Всі ці багаті країни мали ну дуже складні відносини з бідним Іраном. Якщо зважити на ідею СА повернути собі частку на ринку нафти регіону та врахувати вплив СА на ОПЕК, то можна сказати, що в цьому випадку Іран є економічним ворогом СА. Але в Ірані СА вважають «поганим сусідом». Багаті й могутні країни регіону мають засоби тиску на Іран і без участі США. Тому перекриття проливу, найімовірніше, не відбудеться.

3. У Ірану відсутні засоби супротиву США та Великобританії, якщо їх флот захоче розблокувати пролив. Але впевнений, до цього не дійде через дію перших 2 пунктів.

Якщо ціни на нафту і зростатимуть, то, найімовірніше, не через Іран. Країна після бомбових ударів має відновлювати інфраструктуру, і якщо не прийме пропозицію США щодо пом’якшення санкцій та переговорів, то буде просто вимушена збільшувати видобуток нафти. А це вже знизить ціни на нафту в регіоні і витіснить росіян із ринків Індії, Пакистану та КНР.

Арештовані резерви Ірану

МВФ оцінює доступні для Центрального банку Ірану валютні резерви на рівні 12,2 млрд доларів США, включно із золотом. Федеральний резервний банк Сент-Луїса оцінює доступні ЗВР Ірану на початок 2023 року на рівні 23,16 млрд доларів. Різниця в оцінках обумовлена динамікою ціни на золото та секретністю інформації про поточні доступні для Ірану ЗВР Центрального банку Ірану.

Ще з 70-их рр. за межами Ірану зберігається замороженими близько 100 млрд доларів ЗВР Ірану, до яких Іран не має доступу. За часів президенства Обами Ірану частково відкрили доступ до цих ЗВР (у 2014 році розблокували 4,2 млрд доларів), але потім доступ було знову закрито. Тому в поточній ситуації 12,2−23,2 млрд ЗВР — це все, що має Іран для покриття дефіциту валюти, яка переважно йде на імпорт продовольства.

Іран не розкриває інформацію, де саме зберігає ЗВР. Але вважається, що він це робить в країнах, куди відбувається постачання іранської нафти: Південній Кореї, Туреччині, Японії, Іраку, КНР, Індії та ОАЕ. Щодо частини країн (крім Японії) є інформація, що ЦБ Ірану там має рахунки. Наприклад, відомо, що близько 7 млрд доларів США зберігалось на рахунках південно-корейських банків: «Промисловий банк Кореї» та Урі Банк. У більшості згаданих країн ЗВР Центрального банку Ірану заморожені, але не конфісковані. Також відомо, що на території США зараз знерухомлено ЗВР Центрального банку Ірану на 1,7 млрд доларів США.

Якщо ісламський режим піде на співпрацю з США, то він, найімовірніше, отримає миттєвий доступ до раніше заморожених ЗВР. Це суттєво підсилює стимули для співпраці Ірану з США. Для Ірану 100−120 млрд доларів — це майже дворічний запас імпорту продовольства і, звісно, вагоме джерело інвестицій в державний сектор.

Натомість, якщо Іран проігнорує прохання США, то Україна може підключитись до судових процесів проти Ірану, вимагаючи за рахунок арештованих ЗВР Ірану компенсацію за збитий літак МАУ, а також за експорт озброєнь до рф. Як на мене, в цій історії Україна має непогані судові перспективи через те, що більшість ЗВР Ірану заарештовані в країнах, які є союзниками України. Також такий крок України можна буде розглядати, як приєднання до тиску на Іран всього цивілізованого світу.

Читайте також: Китай, росія та Іран зміцнюють відносини: наскільки небезпечним є їхній союз

Що у результаті

1. Ізраїль дуже ретельно вибрав час для початку війни з Іраном. Сильно ослаблена рф, яка втратила Сирію та значну частину своїх озброєнь у війні з Україною, незацікавлена у високих цінах на нафту КНР, а також напружені стосунки Ірану з СА, Іраком та Афганістаном — такі умови зводять до нуля ризики початку третьої світової війни.

2. Економіка Ірану знаходиться в жахливому стані. Системна доволі висока інфляція супроводжується високими ризиками продовольчої безпеки. Іран — це країна одного експортного товару (енергоносіїв), що робить іранську економіку поганою копією російської економіки. При цьому Іран неначе потрапляє в замкнене коло: довготермінова війна потребує коштів, гроші можна знайти через збільшення експорту нафти, але, за умови охолодження світової економіки через стратегію Трампа, збільшення експорту нафти в регіоні призведе до зниження нафтових цін. Якби Іран мав «гарних для нього» сусідів, а ОПЕК підтримав би Іран зниженням обсягів видобутку, то, можливо, у третьої світової і було б фінансове коріння. Але, на щастя, все з точністю до навпаки: СА та ОПЕК вперто збільшують видобуток, а хулігану Близького Сходу (Ірану) надавали добрячих копняків.

3. Україна та світ мають бути вдячні Ізраїлю та США, які провели блискучу операцію в Ірані у правильно обраний момент. Події наочно продемонстрували «осі зла» ціну договорів із рф, яка, по суті, нічим не змогла допомогти Ірану, крім войовничої риторики п’яних чиновників.

Наслідок не забарився: КНДР відмовилась відправляти до рф додатковий контингент солдатів, а іранська влада публічно почала уникати заходів інтеграційних об'єднань, в яких головує рф. Якщо ж Іран не прийме пропозицію США, то потребуватиме поповнення озброєння, що ускладнить роботу ВПК рф.

Автор:

Фінансовий аналітик Шапран Віталій