Платіжний баланс під загрозою: чи допоможе скасування гнучкого курсу

Цьогоріч стан зовнішньої стійкості економіки погіршується, а розриви платіжного балансу зростають. За офіційними даними:

• Дефіцит поточного рахунку за січень-лютий 2025 року становив 4,9 млрд дол. США, збільшившись у 3,5 раза щодо січня-лютого 2024 року.
• Дефіцит торговельного балансу поточного року зріс у 1,6 раза — до 6,2 млрд дол.
• За перший квартал 2025 року імпорт товарів збільшився на 11,6%, а експорт зменшився на 9,1% щодо аналогічного періоду 2024 року.
• Негативну динаміку нинішнього року мали й інші складові поточного рахунку: чиста оплата праці скоротилася на 20,5%, а приватні трансферти — на 16,6%.

Розрив платіжного балансу України (загальний дефіцит, без огляду на міжнародну фінансову допомогу) упродовж останніх 12 місяців збільшився до 40,1 млрд дол., або 22% ВВП. А ще в грудні 2024 року річний розрив становив 37,5 млрд дол, тоді як у червні 2024 року — 33,1 млрд дол.

Чи допоможе «закрити» розрив міжнародна допомога

Основним джерелом покриття дефіциту платіжного балансу України залишається міжнародна фінансова допомога. Обсяги цієї допомоги до державного бюджету України становили 42,5 млрд дол. у 2023 році, 41,7 млрд дол. — у 2024 році, і очікуються на рівні 56,9 млрд дол. у 2025 році (див. мал.).

У 2025 році уряд України прогнозує надходження:

• 33,1 млрд дол. — від ЄС,
• 15 млрд дол. — від США,
• 3,5 млрд дол. — від Канади,
• по 1 млрд дол. — від Великої Британії та МБРР,
• 2,2 млрд дол. — від МВФ,
• 0,5 млрд дол. — від Японії.

Внески зовнішніх донорів у сумі 9,1 млрд дол. буде перенесено на потреби бюджету 2026 і 2027 років.

Ситуація із зовнішнім фінансуванням суттєво погіршиться у 2026-му. Адже зобов'язання міжнародних донорів на зазначений рік ледь дотягують до 17,3 млрд дол. Використання частини залучених у 2025 році коштів дасть можливість збільшити їхній обсяг у 2026 році до 25,4 млрд дол. Однак і така сума, вочевидь, не покриватиме прогнозованих розривів бюджету й платіжного балансу України.

Тобто збільшення дефіцитності платіжного балансу 2025 року поки що нівелюється розширенням джерел його фінансування. Однак ситуація з доступністю джерел фінансування різко погіршиться у 2026 році та, ймовірно, стане критичною у 2027-му. Плановане зовнішнє фінансування бюджету зменшиться удвічі у 2026 році і стане мізерним у 2027 році.

Як це оцінює МВФ

У програмних документах МВФ окреслена проблема дефіциту зовнішнього фінансування камуфлюється надоптимістичним прогнозом платіжного балансу на 2026 рік, дефіцит якого немовби суттєво впаде і потреби України в офіційному фінансуванні немовби різко зменшаться. Так, базовий прогноз МВФ на 2026 рік включає нереалістично-оптимістичні покращення за ключовими позиціями платіжного балансу щодо очікуваних показників 2025 року. Зокрема, МВФ передбачає:

• покращення сальдо зовнішньої торгівлі товарами (на 1,9 млрд дол.) за рахунок приросту експорту товарів на 6,4 млрд дол.;
• покращення сальдо торгівлі послугами (на 9,3 млрд дол.) за рахунок скорочення імпорту послуг на 5,8 млрд дол. і збільшення їхнього експорту на 3,5 млрд дол.;
• зменшення купівлі готівкової іноземної валюти поза банками (на 9,7 млрд дол.) щодо 2025 року.

Викликають подив і такі оцінки МВФ: у 2026 році обсяги приросту готівкової валюти поза банками мають бути меншими за обсяги 2021 року, а обсяги експорту послуг — більшими, порівнюючи з 2021 роком.

Прогноз МВФ на 2026 рік щодо сум валютних інтервенцій НБУ (для покриття дефіцитів платіжного балансу) теж виглядає сумнівним: обсяг інтервенцій має становити лише 26 млрд дол., що на 60% менше від очікуваних обсягів 2025 року (42,7 млрд дол.).

Читайте також: Як МВФ визначає вимоги до країн, перш ніж дати гроші

Що відбуватиметься насправді

Насправді реальних передумов для кардинального покращення стану платіжного балансу України не існує, навіть у разі припинення бойових дій. Суттєві потреби в імпорті зберігатимуться (на цілі відновлення економіки, енергозабезпечення, підтримки обороноспроможності), а суми приватних і державних трансфертів зменшуватимуться. Тож не варто очікувати й радикального зменшення потреб України в зовнішньому фінансуванні.

Якщо ж дійсно ці потреби не будуть задоволені, то масштабне вилучення резервів НБУ й різка девальвація гривні стануть неминучими. Знецінення гривні, зі свого боку, може стати спусковим гачком для банківської кризи та кризи корпоративних боргів, що занурить економіку в глибокий хаос.

Куди рухається НБУ

У таких умовах уже сьогодні варто перейти до зваженого управління валютно-фінансовими потоками країни шляхом:

• скорочення непродуктивного відпливу національного капіталу в зовнішні активи;
• активізації діалогу з міжнародними донорами щодо нових форм фінансової підтримки України;
• забезпечення солідного приросту міжнародних резервів в умовах масштабного зовнішнього фінансування й перегляду системи валютного регулювання.

На жаль, центральний банк наразі рухається у зворотному напрямі. Політика валютної лібералізації від НБУ у формі пом'якшення обмежень за капітальними і поточними операціями платіжного балансу та переходу до гнучкого курсоутворення стала одним із важелів погіршення платіжного балансу України.

Скасований режим фіксованого валютного курсу давав учасникам ринку чіткі орієнтири щодо динаміки валютного курсу й виступав своєрідним якорем стабільності. Однак новий режим гнучкого валютного курсу позбавив суб'єктів ринку кількісних орієнтирів вартості гривні, що за суттєвої невизначеності розбалансувало їхні валютні очікування.

Режим гнучкого курсоутворення об'єктивно не відповідає умовам воєнного часу та наявності численних структурних шоків платіжного балансу України. Він і не міг стати стабілізаційним чинником. Натомість він став каналом формування додаткового попиту на іноземну валюту та підживлював девальваційні процеси.

Куди «розлітається» валюта

Зауважимо, що валютні інтервенції НБУ почали стрімко зростати з моменту проголошення Стратегії валютної лібералізації, переходу до керовано-гнучкого курсоутворення й поетапного скасування валютних обмежень. Обсяг чистих валютних інтервенцій НБУ за останні 12 місяців збільшився з 28 млрд дол. у квітні 2024 року до 38,4 млрд дол. у березні 2025-го.

За перший квартал 2025 року нетто-інтервенції НБУ на валютному ринку сягнули 9,4 млрд дол., порівнюючи з 5,8 млрд дол. за аналогічний період 2024-го. Тобто в абсолютному вимірі вилучення валютних резервів на інтервенції НБУ зросло на 62%.

Такі процеси не в останню чергу пов'язані з тим, що згадані кроки НБУ дестабілізували валютні очікування населення. Так, у 2024 році населення наростило купівлю іноземної валюти в 2,5 раза, порівнюючи з 2023-м (до 12,2 млрд дол.).

А за січень—березень 2025 року населення викупило іноземної валюти на суму 3,2 млрд дол., що на 26% перевищує обсяги січня—березня 2024-го. Приріст готівкової іноземної валюти поза банками за останні 12 місяців сягнув історичного рекорду — 16,3 млрд дол.

Як утікають резерви

Фактична розтрата міжнародних резервів НБУ на підтримку валютної лібералізації, включно із гнучким курсоутворенням, постійно перевищує очікувані величини. Зокрема, НБУ на 2025 рік прогнозував інтервенції обсягом 24 млрд дол., а з січня врахований обсяг інтервенцій на цей рік становить уже 41,5 млрд дол.

У 2024 році 83% міжнародної фінансової допомоги Україні трансформувалося в інтервенції НБУ на валютному ринку. Тобто із 41,7 млрд дол. допомоги лише 2,9 млрд дол. було спрямовано на приріст міжнародних резервів НБУ і 4 млрд дол. витрачено на виплати з валютних рахунків уряду. А 34,8 млрд дол. набули форми валютних інтервенцій НБУ, які частково покривали дефіцити воєнного часу, а частково надавали обертів сумнівній валютній лібералізації.

Надмірне витрачання коштів зовнішньої допомоги на непродуктивні інтервенції на валютному ринку вочевидь підриває спроможність країни протистояти майбутнім шокам платіжного балансу. Крім того, окреслені процеси у валютно-фінансовій сфері країни посилюють невизначеність, створюючи перешкоди для реальних інвестицій і активнішого відновлення економіки.

Що необхідно робити вже зараз

Для відвернення кризи платіжного балансу України в 2026 і 2027 роках уже зараз необхідно впроваджувати заходи за низкою пріоритетних напрямів.

1. Стимулювати експорт із опорою на: механізми доступного кредитного фінансування для експортерів, запуск повноформатної системи страхування від воєнних ризиків, стимулювання припливу іноземних інвестицій у модернізацію виробничої бази та інфраструктури, розширення логістичних зв’язків українських експортерів із європейськими партнерами.

2. Скасувати режим керованої гнучкості курсу (що сам собою посилює девальваційні процеси) та перейти до фіксованого режиму чи режиму повзучої прив'язки курсу гривні до пари валют долар-євро. Такий перехід стабілізуватиме валютні очікування суб'єктів ринку та зменшуватиме обсяги втечі національного капіталу в зовнішні активи (валюту, зарубіжні цінні папери та депозити), сприяючи покращенню фінансового рахунку платіжного балансу.

3. Призупинити лібералізацію за капітальними й поточними операціями резидентів України з нерезидентами до стабілізації стану платіжного балансу, а також почати проведення НБУ дієвого моніторингу дотримання режиму валютного регулювання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності.

4. У разі виникнення нових потужних шоків для платіжного балансу України, не варто виключати повернення до суворішого варіанту системи валютного регулювання, яка діяла на початок війни.

5. Активізувати дипломатичні зусилля України та ініціювати переговори з інститутами ЄС і країнами-членами щодо створення спеціального фонду економічної та безпекової підтримки нашої країни в рамках колективного бюджету ЄС, починаючи з 2026 року. Такий фонд міг би наповнюватися за рахунок внесків країн-членів із власних бюджетів у сумі 0,25% їхніх ВВП щороку (пропозиція Верховного представника ЄС Каї Каллас), конфіскованих російських суверенних активів і розміщень оборонних облігацій ЄС на фінансовому ринку.