Після переговорів у Джидді Сполучені Штати поновили постачання зброї Україні та знову відкрили доступ до розвідувальних даних. Завдяки чому вдалося досягти цього результату та які ризики надалі можуть чекати на нас у відносинах зі США, розповів викладач Києво-Могилянської бізнес-школи Валерій Пекар.
Про що домовлялися Україна і США у Саудівській Аравії

Я не люблю секретів від інсайдерів, натомість надаю перевагу аналізу довгострокових трендів та рушійних сил. Але іноді треба взяти декілька інсайдів (не плутати з інсайтами), щоб розібратися. Мені кортіло розібратися, що ж таке у нас вийшло з американсько-українськими стосунками. Бо скандал у Білому домі, з одного боку, та приємно збалансована заява для преси після зустрічі в Саудівській Аравії, з іншого боку, виглядають аж надто протилежними по духу і букві. Настільки різними, що у певних коментаторів виникає бажання все повісити на конкретних осіб, які винні в усьому, чи, навпаки, завдяки яким сонце встає щоранку. Я ж переважно певен, що роль особистості в історії не надто велика, а все пояснюється об'єктивними причинами (і вже точно я не прихильник конспірологічних теорій).
Отже, від такої довгої увертюри перейдемо до суті. Що вдалося з'ясувати. По-перше, американська сторона загалом нас не дуже розуміє: хто ми, чого прагнемо, що в нас насправді відбувається (тут велике поле для роботи для всіх нас). США завжди дивляться на Україну через призму своїх стосунків із москвою, і це доконаний факт, якому присвячено чимало досліджень (раджу книгу «Московський фактор», автор Юджин Фішел, видавництво Vivat).
Непорозуміння полягало не в тому, що на першій зустрічі хтось не мав краватки, а на другій — мав. Основна проблема, як виявилося, полягала ось у чому. Українська сторона наполягала, що припинення вогню не має сенсу, якщо воно не є частиною більшого, всім зрозумілого плану поступового встановлення миру. Американська сторона не мала жодного плану, а прагнула і прагне рухатися крок за кроком.
Скажу вам, я був у шоці, коли зрозумів, що Україна перевершила США у вимогах стратегічного підходу. Але такий підхід із боку України, бажання бачити широку картину й небажання рухатися крок за кроком, американська сторона сприймала, як відсутність прагнення до миру, войовничість, ворожість, якщо не агресивність. Нічого дивного насправді, якщо дивитися на Україну через призму московської пропаганди, — не забувайте, ким нас там зображують. Звідси всі ці погрози та зупинки, які так налякали Україну й завдали шкоди репутації Америки в очах її союзників.
Конкретні цифри, апеляція до Конституції України, чітке визначення червоних ліній (передусім неможливість роззброєння) справили позитивне враження на американських переговорників, які, схоже, вперше спробували сформувати власне неупереджене уявлення про нашу країну. Це великий плюс, який, на мою думку, перевершує навіть важливість повернення відносин у дипломатичне русло. А головне, американські переговорники відчули, як-то кажуть у бізнесі, «запах угоди» — відчули реальну можливість принести своїй країні лаври миротворця, що для них є серед основних пріоритетів.
Інсайдери кажуть, що не було розмов ані про вибори, ані про територіальні поступки, ані про нібито вихід із Курщини, ані про мінерали (українська сторона приїхала з готовністю й повноваженнями підписати погоджену рамкову угоду на місці, але американці вирішили взяти ще час на підготовку). Обидві сторони швидко погодили кроки з тими, хто не був за столом переговорів (в українському випадку, це були Президент та військовики), але надзвичайно важливо, що дуже швидко зорганізувалися європейці, які підтвердили готовність виконати свою роль, тож про них є згадка в підсумковому двосторонньому документі.
Читайте також: Якщо Штати зупинять всю допомогу Україні: чи здатна ЄС її замінити
Отже, з хорошого:
- повернулися в дипломатичне русло,
- зробили перший крок до миру,
- Україна ні в чому не поступилася,
- поставили росію на дипломатичний шпагат,
- Америка виглядає миротворцем та лідером процесу («Україна погодилася на американські умови»).
З поганого:
- США все ще розглядають Україну, як частину великої всеохопної угоди з росією, тож нами можна торгувати,
- американська адміністрація все ще не має плану, тож процес рухатиметься навмання.
Плюсів більше. Рухаємося далі. «Американські гірки» не скінчилися, мотиляти туди-сюди буде довго. Пристебніться й тримайтеся.
Коментарі - 9
бо найпотужніший диктатор сучасності не приїхав і не відкривав рота, одразу всі домовлятися почали без клоуна))
Першого разу це була одна ІЗ причин, а не виключна причина, бо адміністрація Трампа просила конкретного нашого клоуна в костюмі приїхати, бо сибіга, єрмака і маркарова — в костюмах, а цей мав вигляд наче сторож загубився і переплутав будівлі. Основною причиною було те, що після слів Венса де факто про те, що вони знають щодо нестачі війск і бусифікацію, нашого найпотужнішого почало накривати і воно почало на дипломатичній мові погрожувати США в серці Вашингтону, після чого вже Трамп втихомирив нашого вовку, пояснивши, що не треба США розповідати що вони мають і не мають відчувати :)
дивіться менше телемарафону…
так в нас за Конституцією вже прострочкою пахне рік…
1) в Вашингтон поехал «мажорчик» с неуёмными аппетитами, а не лидер нации с крутой, но непонятой стратегией. мне очень смешно слушать укр власть, которая толдычит, что рф говорит ультиматумами о перемирии, т.к. не хочет идти на уступки. так, а укр власть теми же ультиматумами не говорит? слава Богу риторика про границы 1991 года пропала как полгода. какое-то прояснение в голове началось. но НАТО, оружие, ядерка, миротворцы, замороженные активы, безусловное перемирие — это же всё осталось.
2) к саудитам уже поехали более ментально взрослые дяди. которые понимали значение слова «компромисс». которые понимали, что страна была, есть и будет зависимой от отношений с США. а без них страны не будет. были достигнуты договорённости, «если мы это, то они это», никто про возврат территорий уже не говорит, а остановка огня по линии. то есть был более взрослый и не оторванный от реальности диалог. поэтому всё получилось. а не потому, что кто-то там лошарам америкосам пояснил за блестящую украинскую стратегию.