Стівен Кінг: як заробити $500 млн на людських страхах

Списки найбагатших письменників світу впевнено очолює Джоан Роулінг, статки якої оцінюються приблизно в $1 млрд. Інколи на перше місце замість неї ставлять французьку філософиню Елізабет Бадінтер, у якої приблизно $1,7 млрд. Однак вона отримала ці гроші у спадок, а не заробила творчістю, тому її місце у списку найбагатших письменників є дискусійним.

Стівен Кінг суттєво відстає від цих авторок. Статки приблизно у $500 млн роблять його 4−5 серед найбагатших письменників. Приблизно стільки ж за свою кар'єру заробив Пауло Коельйо.

Однак унікальність Кінга — у неймовірній стабільності доходів. Він входив до списку найвисокооплачуваніших письменників світу ще у 80-х, задовго до того, як світ дізнався про Гаррі Поттера, і залишається в ньому, попри мінливості моди та інтереси читачів. Основа його успіху в тому, що він любить свою роботу, а тому рік за роком продовжує писати нові книжки та заробляти гроші.

Вчитель, різноробочий та письменник-початківець

Стівен Кінг народився у 1947 році у штаті Мен — на півночі Сполучених Штатів. Коли йому було лише два роки, сім'ю залишив батько. «Одного дня він пішов купити лотерейний квиток. Напевно, виграв, адже відтоді ми його не бачили», — згодом жартував про це Кінг. Однак тоді родині було не до сміху.

У Стівена був ще старший брат, і забезпечення обох дітей лягло на плечі матері майбутнього письменника. Сім'я багато переїжджала у пошуках тимчасових заробітків та допомоги родичів. Коли Кінгу виповнилося шість років, він вже встиг пожити у п'яти різних штатах. Зрештою, їм вдалося закріпитися у Мені, де Стівен і проведе більшу частину свого життя.

Окрім матеріальної скрути, погіршувало ситуацію здоров'я майбутного письменника. Він часто хворів і у першому класі пропустив так багато уроків, що довелося починати навчання знову у новому році. Однак завдяки тому, що він багато часу проводив вдома, хлопець захопився коміксами та фантастичною літературою.

У віці 6−7 років Стівен і сам почав писати. Спершу це були перероблені історії з коміксів. У літературних починаннях його підтримувала мати, яка й порадила не обмежуватись чужими історіями, а вигадувати власні. Згодом Кінг згадував, що після її слів «відчув неймовірну можливість від цієї ідеї, ніби мене ввели у величезну будівлю, наповнену зачиненими дверима, і дали ключ, щоб відкрити будь-які, які мені подобаються».

У шкільному віці він разом із братом випускав саморобну газету, яку продавали декільком десяткам сусідів разом із першими оповіданнями.

Тоді ж молодий письменник активно розсилав свої оповідання видавцям, але неодмінно отримував відмови. Першу — хлопець повісив на стіну і так само робив із усіма наступними. «Коли мені виповнилося чотирнадцять, цвях вже не витримував ваги прибитих на нього листів із відмовами. Я замінив цвях на шип і пішов писати», — згадує Стівен.

Дебютний роман Кінг написав, коли навчався на першому курсі коледжу. В той час у його доробку вже були оповідання, опубліковані у професійних журналах, але частіше він так само продовжував чути «ні». Не захотіли видавці брати до друку і його перший роман.

У коледжі Стівен познайомився зі своєю дружиною Табітою. Того року, коли він закінчив навчання, у них народилася донька, а невдовзі на світ з'явився син. Стівен працював шкільним вчителем літератури, за деякі оповідання отримував гонорари, але сім'ї з двома дітьми грошей катастрофічно не вистачало, жити доводилось в трейлері. Тому він брався і за підробітки, зокрема, у пральні чи різноробочим.

Сторінки зі смітника, які змінили все

Одного разу під час літніх канікул Кінг, як різноробочий, ремонтував школу і у нього виникла ідея історії про Керрі — дівчину, яка потерпає від знущань і має здібності до телекінезу. На той час Стівен вже написав три романи, але жоден із них так і не зацікавив видавців.

Існує легенда, що розчарований невдачами Кінг викинув роман «Керрі», але його знайшла у смітнику дружина і переконала Стівена продовжити роботу над ним. Ця історії є близькою до реальності, але в дійсності була куди менш драматичною.

Спершу «Керрі» мала стати оповіданням і автор викинув його перші три сторінки. В той час Кінг писав багато, і в тому, щоб залишити якусь історію напівдорозі та замість неї почати нову, не було нічого дивного. Та саме цього разу у сторінках зі смітника Табіта побачила потенціал і письменник продовжив роботу над оповіданням.

«Керрі» — стала першим опублікованим романом Кінга. За його публікацію в 1974 році в твердій обкладинці автор отримав $2,5 тис. ($16 тис. на нинішній час), а невдовзі інше видавництво запропонувало видання в м'якій обкладинці і цього разу гонорар становив $400 тис. (зараз $2,5 млн) — фантастичні гроші для автора- початківця, навіть якщо зважати на те, що половину цієї суми отримало перше видавництво. Ставка на публікацію у м'якій обкладинці повністю виправдала себе — за декілька років було продано близько мільйона екземплярів книги.

Невдовзі екранізацією «Керрі» зацікавився Браян де Пальма. Права на фільм було продано лише за $2,5 тис. Картина виявилась неймовірно успішною: при бюджеті в $1,8 млн вона зібрала в прокаті майже $34 млн. І хоча Кінг із цих грошей нічого не отримав, стрімко злетіла його популярність.

Фактично на цьому завершується історія фінансових поневірянь письменника та його родини. У 1975 році було опубліковано його роман «Салимове лігво», а ще за два роки — «Сяйво». Надалі Стівен випускатиме нові романи фактично щороку, інколи — по декілька на рік, б'ючи рекорди продажів та гонорарів.

Головна стаття витрат — алкоголь та наркотики

Ще в молодості у Кінга був сильний потяг до алкоголю. Його посилював стрес через безгрошів'я, літературні невдачі та сімейні клопоти, до чого Стівен не був готовий.

Він згадує, що коли був п’яний, його гнів зосереджувався на дітях. «Я хотів схопити їх і вдарити. Хоча я цього не робив, почувався винним через свої жорстокі пориви. Я не був готовий до реальності батьківства», — згодом зізнався він.

Перший успіх та доступ до фактично безлімітного банківського рахунку лише посилили потяг до алкоголю. Вдалі екранізації романів відкрили дорогу на голівудські вечірки, а з ними — і до кокаїну.

Працюючи над «Сяйвом», Кінг вперше злякався відчуття, що більше не зможе писати тверезим. Як наслідок, всі 80-ті він лише збільшував кількість випитого і прийнятих наркотиків.

Стівен розповідав, що для нього звичним явищем було працювати над книгами з тампонами в носі — через кокаїн в нього були сильні кровотечі. А завершував роботу він часто на підлозі свого кабінету в калюжі блювотиння.

За словами Кінга, він взагалі не пам'ятає, як у 80-х написав декілька своїх романів. І це не дивно, адже тверезим він був приблизно три години на добу, та й в той час думав, де швидше взяти випивку чи наркотики.

Зрештою Табіта пригрозила забрати дітей та залишить сім'ю, якщо Стівен не боротиметься із залежностями. Це спрацювало: Кінг, хоча й не відразу, але зміг зав'язати. Та після цього справдився страх письменника — він розучився писати тверезим. Відновлювати навик доводилось теж поступово — друкуючи ледь не по декілька слів за вечір, але зрештою автор повернувся до свого звичного темпу письма.

Кінг не вживає алкоголю та наркотиків із кінця 80-х. Високій працездатності це не заважає — щодня він пише від 6 до 10 сторінок. Загалом наразі він написав 62 романи, 170 оповідань та 24 повісті. Загальний тираж його книг оцінюється у 350 млн екземплярів. Хоча деякі оглядачі вважають, що ця цифра може наближатися до 900 млн, тим паче, якщо враховувати електронні та аудіоверсії.

У період залежностей він написав, зокрема, романи «Куджо», «Крістіна», «Кладовище домашніх тварин», «Воно», «Мізері». А в тверезий — «Зелену милю», «Серця в Атлантиді», «Під куполом», «11/22/63» тощо. Коли вийшли перші «тверезі» романи Кінга, критики відзначили, що в історіях з'явилася більша глибина.

Кіно, як благодійність

За романами Стівена Кінга знято близько 50 повнометражних фільмів. Деякі з його історій пережили декілька екранізацій. Наприклад, «Кладовище домашніх тварин» і «Воно» — по 4, а «Керрі» і «Та, що породжує вогонь» — по 3.

«Сяйво» Стенлі Кубрика — одна з найвідоміших екранізацій романів письменника.

Скільки саме Кінг отримував за продаж прав на зйомки — невідомо. Зазвичай кінокомпанії платять авторам книг 2−3% від вартості екранізації. Це означає, що за бюджету в $60 млн «Темної вежі» у 2017 році автор роману мав отримати принаймні $1,2−1,8 млн. Хоча у ЗМІ зазначалося, що тоді він віддав права на екранізацію за суму до $5 млн.

Далеко не на всіх фільмах Кінг заробляє мільйони. Ще на початку своєї кар'єри він створив ініціативу Dollar Baby, яка дозволяє починаючим кінематографістам купити права на екранізацію одного з оповідань письменника лише за $1. Але такі короткометражні фільми можуть використовуватися, виключно як некомерційні проєкти: їх заборонено показувати в кінотеатрах, випускати на DVD чи розміщувати в інтернеті. Водночас вони можуть брати участь у фестивалях та використовуватись у навчанні. Також одну копію такої картини слід надіслати Кінгу.

Оскільки права на всі оповідання залишаються у письменника, він може одні й ті ж самі історії віддавати декільком різним режисерам. Скільки саме знято короткометражок за цією програмою — невідомо, але вважається, що їх принаймні декілька сотень.

Для деяких режисерів програма Dollar Baby стала квитком у велике кіно. Наприклад, Френк Дарабонт зняв за оповіданням Кінга короткометражний фільм, який так сподобався письменнику, що він запропонував режисеру екранізувати «Втечу з Шоушенку».

Читайте також: Ліонель Мессі: ледь не залишив футбол, бо не мав $12 тис., та відмовився від зарплати в $1 млрд

За права на цю історію Дарабонт заплатив вже $5 тис. (теж символічна сума, зважаючи на популярність Кінга на той час), але і цими грошима Стівен не скористався. Отримавши чек, він надіслав його назад режисеру із запискою, що той може скористатися коштами, якщо вони йому терміново знадобляться. Зрештою «Втеча із Шоушенку» стала всесвітньо відомим хітом та часто очолює різні рейтинги найкращих фільмів в історії.

Робота, як головний стимул

У свої 77 років Стівен Кінг продовжує активно працювати, випускати по роману фактично кожного року. Наступний анонсовано у США в квітні цього року.

Щорічно автор заробляє близько $27 млн. При цьому, якби він не писав нових книг, доходи фактично не змінилися б, адже основне джерело заробітку — це перевидання попередніх романів, а також відрахування від показів старих фільмів.

«Писати слід не для того, щоб заробляти гроші, ставати знаменитим, влаштовувати побачення, займатися сексом або заводити друзів. Насправді, йдеться про збагачення життя тих, хто читатиме вашу роботу, а також про збагачення вашого власного життя. Йдеться про те, щоб стати щасливим», — пояснює він свою любов до праці.

Більшу частину життя Кінг провів у рідному штаті Мен, де йому належить два будинки. Один з них, великий маєток у вікторіанському стилі, він придбав на перші значні гонорари. Його ковані ворота з кажанами давно перетворилися на магніт для поціновувачів творчості письменника.

Дім письменника у штаті Мен приваблює багатьох туристів.

Декілька років тому Кінг вирішив перетворити цей дім на свій архів та «притулок» для письменників — тут одночасно зможуть жити та працювати п’ятеро авторів-початківців.

Родині Стівена належать ще два будинки, один також у Мені, інший — у Флориді, куди він із дружиною переїжджає взимку. Загальна вартість нерухомості письменника оцінюється в $7 млн.

За словами Кінга, він щорічно витрачає близько $4 млн на благодійність. Насамперед це підтримка бібліотек, шкіл, різних організацій, що займаються мистецтвом. Ця діяльність зосереджена переважно в Мені, де благодійний фонд письменника входить до десятки найбільших.

До соціальної діяльності можна віднести і бізнес Кінга. У 1983 році він придбав мережу місцевих радіостанцій рідного штату. Відтоді вона була збитковою, а письменник покривав дефіцит із власної кишені. Цього року він нарешті вирішив закрити радіостанції, оскільки їх популярність у сучасному світі падала, а підтримувати медіа фінансово ставало все важче. Щоправда, коли ця новина набула розголосу, знайшлись підприємці, які підхопили бізнес Кінга.

Письменник часто коментує політичні питання. Після повномасштабного російського вторгнення в Україну він неодноразово підтримував нашу державу та відмовився продавати права на свої нові романи до країни-агресора.

Також Кінг негативно висловлюється про Дональда Трампа. «Я вважаю, що він — жахлива людина. Думаю, що він справді чинив злочини, і, звичайно, я відчував, що він соціопат, який намагався повалити американську демократію», — заявив письменник.

Також він виступав за підвищення податків для багатих американців, наполягаючи що ставка для них має бути 50%. «Я знав багатих людей, що не дивно, оскільки я один із них. Більшість з них краще облили б свої ч***и бензином, чиркнули сірником і танцювали навколо, співаючи „Disco Inferno“, ніж заплатили ще один цент податків», — говорив письменник.

Читайте також: Казкове багатство: скільки заробляє Джоан Роулінг і як допомагає Україні

Попри жахаюче багатство, Кінг веде досить скромне життя. Як і в дитинстві, коли він отримував одну за одною відмови, головним пріоритетом для нього все ще залишається робота та написання декількох сторінок на день.

Автор:

Журналіст Олексій Писарев

Пише на теми: Інвестиції, фондовий ринок, forex, макроекономіка