Хто допомагає росії нарощувати виробництво зброї і чи можливо це зупинити

До початку цього року, наприклад, щомісячні потужності з виробництва ракет дальнього радіусу дії, як вважають, зросли у понад удвічі. Зростання стало можливим завдяки новим міжнародним постачальникам, які постачають деталі, електроніку та інструменти.

Зібрати воєдино цей ланцюг поставок складно; товари часто продаються через складну мережу підставних компаній. Але дослідження торгових даних, проведене Центром стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS), аналітичним центром у Вашингтоні, округ Колумбія, свідчить про те, що значна частина імпорту веде до однієї країни (див. діаграми 1 і 2).

Китайські фірми постачають до росії напівпровідники, які мають вирішальне значення для створення різних систем озброєнь. Вони також постачають навігаційне обладнання, деталі для реактивних літаків і більш загальні товари, такі як кулькові підшипники, що використовуються в артилерійських знаряддях та іншому обладнанні.

Записи про транзакції свідчать про те, що імпорт прецизійного виробничого обладнання, яке використовується для критично важливого обладнання (відомого, як верстати з числовим програмним управлінням, або верстати з ЧПУ), переважно також надходить з Китаю (див. графік 3). У період із березня до липня минулого року з Китаю до росії щомісяця здійснювалося понад 10 000 транзакцій, пов'язаних із цими інструментами. Кожен запис може містити декілька товарів, тому реальна кількість поставлених машин, ймовірно, є набагато вищою.

Графіки свідчать про те, що російський імпорт таких товарів почав зростати після того, як президент владимир путін оголосив часткову мобілізацію у вересні 2022 року. Але сплеск поставок із Китаю припав на березень 2023 року, коли Сі Цзіньпін, лідер країни, зустрівся з паном путіним у москві. Китай стверджує, що він дотримується нейтралітету у війні і не постачає зброю. Але експорт цих невеликих товарів підтверджує, що він робить набагато більший внесок у військову машину кремля. Ентоні Блінкен, державний секретар США, вже дорікнув Китаю за те, що він є «основним постачальником» російської «оборонної промислової бази».

Інші шляхи до рф

Торгівля з Китаєм — не єдина проблема для західних країн, які намагаються підірвати російську оборонну промисловість. Попри посилений експортний контроль, у 2023 році росія все ще отримувала багато компонентів західного виробництва.

Товари з Франції, Німеччини та Японії, наприклад, потрапляли до росії через треті країни, такі як Туреччина й Об'єднані Арабські Емірати, які не підписалися під західними санкціями. Дослідження аналітичного центру Royal United Services Institute, опубліковане в грудні, показало, що компанія Compel, один із провідних російських дистриб'юторів мікроелектроніки, імпортувала величезні обсяги західної мікроелектроніки не лише через Гонконг, а й через Німеччину.

Забезпечити дотримання суворіших правил непросто. З одного боку, росія все частіше використовує обладнання нижчого класу — частково через те, що вона вичерпала запаси досконаліших систем. Це означає, що російські виробники озброєнь шукають технології, які також використовуються в цивільних цілях, потік яких важче обмежити в міжнародних ланцюгах постачання.

Ще одним ускладненням є те, що Україна також частково залежить від китайських виробників деяких деталей машин (хоча ці поставки набагато менші, ніж те, що Китай постачає до росії). Той, хто розробляє і впроваджує західні санкції, повинен враховувати, чи не зашкодять подальші обмеження для деяких китайських фірм також і українським військовим закупівлям.

Читайте також: Що насправді відбувається з торгівлею Китаю та рф — Financial Times

Наразі виробничий бум в росії, схоже, триватиме. Очікується, що її оборонні витрати досягнуть $115 млрд у 2024 році, що на 68% більше, ніж у 2023 році. Проте навіть з допомогою Китаю та інших країн, рф не зможе продовжувати нарощувати темпи нескінченно довго. Вибухових речовин, необхідних для виробництва артилерійських ракет та інших боєприпасів, не вистачає. У деяких регіонах запаси радянських часів, які росіяни відновлюють, закінчаться протягом наступних декількох років. Тим часом західні країни можуть докласти зусиль, щоб закрити лазівки в нинішніх санкціях і наростити власні виробничі потужності, щоб допомогти Україні.