Чи дійсно потрібно вбивати спрощенку для вступу до ЄС

У противників спрощеного оподаткування з’явився останнім часом новий аргумент: «Ми, мовляв, прямуємо до ЄС, тому потрібно, передусім, перейти на якусь із „європейських“ моделей спрощенки, або й узагалі її скасувати». Такий підхід, зокрема, було втілено в Національній стратегії доходів, де, власне, податкові реформи починаються зі спрощенки.

Передбачається, за прикладом Польщі, скасувати фіксовані ставки 1−2 груп (найпростішу та, відповідно, захищену від корупції форму), замінивши їх податком із обігу від 3 до 17%. Чудовий приклад, аби розібрати в деталях, чому таке карго-інтеграторство шкідливе економічно, плюс ще більше віддаляє нас від європейської цивілізації.

Чому наша спрощенка не така, як у Європі

Для втілення таких планів необхідна гармонізація податкового законодавства з європейським. Вона стосується виключно непрямих податків — ПДВ та акцизів. Тільки вони — й це цілком логічно — підлягають загальноєвропейському регулюванню.

А спрощенка належить до прямих податків, які в ЄС відрізняються від країни до країни радикально. І єдине загальне обмеження, що от-от набере чинності, — це, щонайменше, 15% корпоративного податку на великі міжнаціональні корпорації. І то він може бути податком на розподілений прибуток (або, як у нас називають, на виведений капітал), як в Естонії, Латвії та Польщі.

Майже всюди спрощений режим передбачає реєстрацію платником ПДВ після досягнення відповідного порога (в Україні — 1 млн грн на рік). Але застосувати цю норму в нас, як передбачає нацстратегія, — означає просто вбити відповідний бізнес, оскільки в наших умовах сплатити ПДВ без професійного бухгалтера неможливо, потрібен повний облік.

А бухгалтер для такого бізнесу, навіть на пів ставки, але із зарплатними податками, обійдеться, щонайменше, в десяту частину обігу, не кажучи вже про всі проблеми адміністрування, де мікропідприємства, за визначенням, опиняться серед «ризикових» і масово страждатимуть від блокування ПДВ-накладних.

Може Україні варто було б повчитися в «успішних країн»? Проте, якщо придивитися уважніше, далеко не весь «досвід успішних країн» однаково корисний для нас.

Зокрема, наскільки хорошими є «європейські» податкові режими, як такі, для мікробізнесу, — велике питання. Так, у багатьох країнах ЄС роздрібна торгівля картелізована великими мережами, тими самими, які лобіюють вихолощування спрощенки в Україні. А щоб хоч якось дати вижити мікробізнесу, там впроваджують штучні обмеження на великі магазини, усе разом, зрештою, — коштом покупця.

З чим саме маємо справу

У «європейській» моделі люди від самого низу до самого верху, включно з вищими керівниками країни, підпорядковуються закону. Цей закон, загалом, гарантує рівність основних прав і свобод, їхню невід'ємність, людську гідність та підконтрольність влади народу.

В «азійській» моделі правлять конкретні «начальники», або й узагалі «авторитети».

В «євразійській» моделі, яку Україна успадкувала від імперії, усе це з часів Петра Першого прикрите формальними законами, котрі, як відомо «навченим життям» людям, «пишуться для дурнів»: оскільки або прямо залишають рішення на розсуд «начальників», або написані нечітко чи суперечливо.

Це дозволяє вирішувати, яку з норм до кого й коли застосувати, або суперечить практиці настільки, що порушують їх усі або майже всі, тому ті самі «начальники» мають владу визначати, кого принести в жертву, а кого — до певного часу пощадити.

Спрощенка в описаній системі — справді, свого роду «офшор», але не стільки податковий, скільки правовий. Фактично, вона — єдина частина української податкової системи, яка наразі ще працює за більш-менш цивілізованими принципами, де верховенство права, радше, живе, ніж ні, а «дах» або особисте близьке знайомство з податковим інспектором не є необхідною умовою спокійної роботи.

Принаймні, такою вона була до тотальної фіскалізації 2−3 груп — першого кроку з вихолощування спрощенки. Саме у створенні такого укриття від «начальників» і полягала мета її творців, причому спочатку, за задумом, спрощенка взагалі не була пільговою: мінімальна ставка перевищувала середній рівень податкових надходжень від мікробізнесу.

Читайте також: Українські ФОПи на польській моделі податків: вартість послуг зросте на 10−12%

Чи дійсно проблема саме у спрощенці

Та й нині говорити про «втрати бюджету» від спрощенки не наважується навіть Мінфін: у нацстратегії немає оцінок економічного ефекту від запропонованих заходів для її реформування, як не було їх, до речі, й для фіскалізації. Насправді, середнє «податкове навантаження» для платників єдиного податку становить близько 5%, що мало відрізняється від ФОП на загальній системі, й лише трохи менше, ніж, загалом, в економіці, включно з непрямими податками.

Що ж до зловживань, то вони, звісно, є, але їх масштаб на порядок менший, ніж у більших компаній на загальній системі. Весь обіг 1−3 груп спрощенки 2021 року становив 8,3% від обігу сектору підприємств, а з урахуванням прихованих доходів — у межах 9%.

Однак, на кожному кроці чутно про використання спрощенки великими підприємствами, водночас, про справжні офшори кажуть значно рідше, про на диво живучу великомасштабну контрабанду воліють соромливо мовчати, а словосполучення «конвертаційний центр» і взагалі майже не згадують — ще б пак, адже за такими «дорослими» схемами стоять «серйозні люди»…

Ще один наслідок того, що верховенство права не працює: до повномасштабного вторгнення близько 3 мільйонів людей (майже 20% робочої сили) в Україні працювали в повній «тіні». З них близько мільйона — не за наймом: або самозайняті, або під «дахами». Яка з країн, що їх нам ставлять за приклад, може «похвалитися» таким?

Значну частину серед цих мільйонів становлять ті, хто працював легально до попередньої, азаровської, спроби знищити спрощенку: з 2009 до 2011 року Україна втратила 2,2 мільйона легальних робочих місць у секторі мікробізнесу, з яких лише близько 300 тисяч усе ж таки «повернулися на заводи», як мріяв Микола Янович.

Тому так, у нас ставки мають бути радикально нижчими, ніж у благополучніших країнах, хоча б для того, щоб легальна робота могла становити конкуренцію «тіні». При тому, що переваги, які надає підприємцю легальний статус, в Україні теж на порядок менші, знову ж таки через ненадійне верховенство права.

Що варто зробити

Отже, «реформа» спрощенки для України — не лише не пріоритетний напрям євроінтеграції, а крок у прямо протилежному, «євразійському», напрямку. Автори нацстратегії, як великий компроміс, підносять те, що таку реформу намічено лише після «реформи» (косметичної) податкової, однак — однією з перших.

Чому б не розпочати з масштабніших схем ухиляння від податків, аніж ті, де використовується спрощенка? Не кажучи вже про те, що останніх податкова, яка нормально працює (разом із митницею), цілком може ліквідувати без будь-якого обмеження прав чесних підприємців і в межах нинішнього законодавства.

Має діяти залізний підхід: спочатку «європейські» принципи та інституції, і лише потім — «європейські» норми. А верховенство права — це основа основ європейської цивілізації загалом і ЄС, зокрема. І воно зовсім не зводиться до судової системи, а є найважливішим принципом життя та управління.