Крайні праві та ліві у США об'єднуються навколо ідеї відмови від військової допомоги Україні. Позиція останніх полягає в тому, що США нездатні підтримувати наскільки великий військовий бюджет. Чи відповідають ці твердження дійсності, в колонці для The New York Times пише лауреат Нобелівської премії з економіки 2008 року Пол Кругман. «Мінфін» публікує переклад ключових тез.
Чи здатні США допомагати Україні, — пояснює нобелівський лауреат із економіки
Коли ліві та праві об'єднуються
Як і більшість людей, які висловлюють думки про політику, я регулярно говорю з погляду лівих проти правих. Але іноді я зустрічаю людей, які засуджують цей підхід, як спрощений. Вони стверджують, що люди складніші, і їхні погляди не можна узагальнити одним виміром.
Хоча люди можуть бути складними, політики — ні. Ретельний статистичний аналіз голосування в Конгресі показує, що політики дуже чітко розташовані вздовж лівого та правого спектру.
І якщо ви знаєте, де політик знаходиться у цьому спектрі, ви можете передбачити його позицію щодо, здавалося б, не пов’язаних питань. У принципі, можуть бути сильні екологи, які хочуть знизити податки для багатих, і навпаки. Але на практиці такі люди зустрічаються вкрай рідко.
Виборців не так легко охарактеризувати, як політиків, але вони теж, здається, стають все більш одновимірними. Так, ті, хто називають себе республіканцями, вважають нинішні економічні умови гіршими, ніж у 1980 році. Хоча тоді й інфляція, і безробіття були набагато вищими, ніж зараз.
Існує поширене уявлення про політичні крайнощі, відоме як «теорія підкови». Відповідно до нього, в певному сенсі крайні ліві та крайні праві можуть бути більш схожими між собою, ніж із центром. Схематично це виглядає так:
Наскільки я можу судити, політологи, загалом, ставляться до цієї теорії скептично. Активісти крайнього лівого спрямування відстоюють політику, яка відрізняється від правої. Крім того, ультраправі мають реальну політичну владу, тоді як ліві переважно кричать з боку.
Проте, підковоподібне мислення зберігається, тому що все ще є певні особи, яким воно, здається, відповідає. Теорія підкови отримала значний поштовх завдяки останнім подіям. Як багато хто зазначає, крайніх лівих і крайніх правих все більше об'єднує антисемітизм.
Крім того, є війна в Україні. Багато як крайніх лівих, так і правих хочуть припинити допомогу їй, фактично забезпечивши перемогу Володимиру Путіну. Існує декілька причин такої ситуації, більшість із яких я залишу іншим аналітикам. Але одна їх спільна тема — це твердження, що ми не можемо дозволити собі витрати на цю допомогу.
Скільки США витрачають на армію
Я вже писав про праві претензії і чому вони неправдиві. Але я бачу дещо інший набір аргументів зліва — не стільки скарги на суми, які надсилаються до України, скільки твердження, що у нас величезний, роздутий військовий бюджет, і що «торговці смертю» стимулюють нашу підтримку як України, так і Ізраїлю.
Люди, які роблять такі заяви, повинні знати, що їхні погляди на те, скільки ми витрачаємо на армію, застаріли на покоління.
Це правда, що Дуайт Ейзенхауер виступив із промовою, попереджаючи про небезпеку витрат на військово-промисловий комплекс. Однак, він виголосив цю промову в 1961 році. Тобто його застереження так само далекі для нас, як, скажімо, іспано-американська війна — для нього. Військові витрати сьогодні становлять набагато меншу частку економіки, ніж тоді:
Я рішуче виступав проти вторгнення в Ірак, стверджуючи, що ми були втягнуті у війну. Але я ніколи не вірив, на відміну від деяких лівих, ні в те, що оборонні підрядники підштовхнули нас до війни, ні в те, що грошові витрати на війну були непосильними і якось пов’язані з фінансовою кризою 2008 року.
Отже, у нас сильно роздутий військовий бюджет? — Без сумніву, Пентагон, як і будь-яка велика організація, витрачає багато грошей. Але останні події свідчать про необхідність витрачати, принаймні, стільки ж, скільки зараз, а можливо, і більше.
По-перше, одним із відкриттів війни в Україні стало те, що ці дорогі системи зброї НАТО, від протитанкових ракет Javelin до HIMARS, справді працюють.
Читайте також: Виробника Patriot завалили замовленнями: чому падають акції компанії
Що ще важливіше — виявляється, що ера широкомасштабних бойових дій ще не закінчилася, й існують реальні занепокоєння, чи наші потужності з виробництва зброї достатньо великі, аби впоратися з потенційними загрозами.
Коментарі - 27
Сейчас он говорит, что рост военных расходов не окажет значительного влияния на экономику. И можно было бы поверить нобелевскому лауреату, если бы не знать, что в 1998-м он же говорил (https://www.laphamsquarterly.org/revolutions/miscellany/paul-krugmans-poor-prediction), что к 2005-му станет очевидно, что интернет окажет на экономику влияния не больше, чем факс.
Пророк :-D
Обратитесь в тех. поддержку вашего провайдера :-D
Попахивает враньем и манипуляциями.
Врать о чем? Манипулировать кем? Полом Кругманом? Полу наверняка очень важно, что о нём пишут ноунеймы на украинском форуме.
Понахватались разных модных слов, да пихают куда ни попадя.
В Википедии авторитарным назван режим, при котором власть несменяемо удерживается одним человеком (канцлером Меркель, премьером Нетаньяху, королевой Елизаветой) или группой лиц (демореспубликанцами в США, либерал-консерваторами в Канаде) при сохранении определенного уровня экономических, гражданских и идейных свобод (в СССР, например, можно было выбирать, где больше заработать: на Дальнем Востоке или казахстанской целине; можно было ходить на демонстрации, но только первомайские или октябрьские; можно было даже выражать политические идеи, но только против мирового империализма или за свободу Анджелы Дэвис).
Реальный же смысл авторитарного режима в том, что это тот политический строй, при котором отторгается господство, превосходство и исключительность США.
1. Байден (президент) за помощь — демократ.
2. Трам (экс президент и кандидат в президенты) — республиканец, за то, что он бы вообще не допустил/быстро помирил.
3. Какой-нибудь Вивек Рамасвами вообще несет дичь про отдачу территорий Украиной. Республиканец.
4. Митч Макконелл — республиканец за помощь Украине.
и.т.д. И где авторитаризм, обычная двух партийная исторически сформированная система.
Где две партии за Америку, но гадят одна другой постоянно.
Никаких «демореспубликанцев» несуществуют.
Нынешний президент США сидел 36 (тридцать шесть) лет в сенате, потом 8 лет был вице-президентом, потом вроде бы ушел на пенсию, но через два года вернулся, чтобы посидеть ещё и в президентском кресле. Вот такая вот сменяемость власти.
Сидел 36 лет в Сенате и был 8 лет вице-президентом и что? Это карьера в партии. Какое отношение это имеет к сменяемости. Никакого.
Итого: Ваши аргументы — 0. Сменяемость присутствует. Люди и команды принимающие решение все время разные. Партии ведут активную политическую борьбу друг с другом.
А вот пример несменяемости: Единая Россия — 20 лет в большинстве. При этом Путин 19 лет президент + 4 года премьер.
Люди и команды принимающие решение все время разные.
Понятненько
Обратный пример: 8 лет — президентом Путин, потом так как Конституция запрещает более 2-х сроков — меняем на Медведева, потом снова Путин, а потом что делать. А придумали меняем Конституцию и еще 2 срока уже по 6 лет. И везде тишь да гладь, никаких споров, все выборы выигрывает своя партия, дискуссии — соперничество — зачем. «есть Путин, есть Россия» — это прямо как «отец народов» — ну не разу не авторитаризм и диктатура. В отличии от США. Недавний пример: Байден — общий закон о поддержке и Украины и Израиля, Республиканцы в Конгрессе — отдельный, только на Израиль, а демократы — вето в Сенате. Вот реальная конкуренция и демократия. Во всей красе. А у вас как всегда аргументы в стиле «36 лет в Сенате, понятненько» — то есть их нет от слова совсем.
P. S. Аргументируют — не «понятненько», а развернуто с примерами, пояснениями. В отличии от вас я делаю именно так.
Выбирают ЕдРо 20 лет — несменяемость. Выбирают Байдена 36 лет — сменяемость. Байден — это только самый очевидный пример. Конгресс США — это как политбюро СССР. И по среднему возрасту самих конгрессменов и по среднему возрасту пребывания каждого у власти.
Ещё раз повторю: вам хочется верить в сменяемость власти и верховенство законов в США и Европе? Верьте!
Нет у вас аргументов и все. Не можете в аргументацию. Это или полная неспособность или полная неадекватность или пропаганда здесь.
Выбирайте…
Как модно говорить на Минфине: «вас в Гугле забанили?»
https://www.govtrack.us/congress/members
2/3 сенаторов сидят там дольше 12 лет. Т.е. они не менялись с поры, когда Евро 2012 ещё не проводилось. 2/3 сенаторов старше 60 лет. Сменяемость и конкуренция, говорите?
Имя последнего президента США, который не относился бы к демократам или республиканцам, вам не скажет вообще ничего, потому что он правил в середине XIX (девятнадцатого) века, во времена Шевченко (не футболиста Андрея, а поэта Тараса, если вы вдруг не в курсе). В мире рушились империи, создавались новые, рушились и новые, были повиданы множество разных -измов (коммунизм, нацизм, социализм), а в Штатах демократический президент сменялся республиканским.
Но при всем при этом неспособным к аргументации неадекватным пропагандистом вы считаете меня. Да считайте, сколько хотите. Лишь бы вам спалось крепче.
Обычная простая демократия в которой есть свои плюсы и минусы.
Например в отличии от Украины там практически професиональный склад политиков, а не подбор случайных лиц под «основное лицо» (как в Украине), причем есть гиганская внутренняя конкуренция (те же праймериз, или блокировка Трампистами), а не подлизыванме главному и полное подчинение, как в рашке.
Чому політикам США має бути не «фіолетово» на Україну? Їх робота це діяти в інтересах США.
Головне, це затяжна війна, ось основа основ інтервенцій США
Если главная цель — это продолжительная война, то почему интервенции США провальные? 20 лет войны во Вьетнаме, 20 в Афганистане, почти 10 лет в Ираке, больше 10 в Сирии — очень даже хорошие продолжительности получаются. В Украине пока ещё и двух лет нет, но десяточку, я думаю, власти США могут себе позволить оплатить. Поторгуются сейчас немного между собой, и оплатят. Все будет Украина!