Нова реальність для економіки Росії: Гірше, ніж у серпні 1998 року

Золотовалютні резерви не допоможуть

Я не намагаюся згущувати фарби, але ухвалені ввечері 25 і протягом дня 26 лютого санкції вдарять по критично важливих елементах російської економіки. І справа не в тому, що США та країни G7 почнуть полювати за активами близьких до Кремля олігархів та членів їхніх сімей — це мало що змінить, тому що ці люди давно втратили або ніколи не мали впливу на В. Путіна, — а в тому, що будуть обмежені операції з активами Банку Росії (іншими словами, знаменитими золотовалютними резервами, одними з найбільших у світі), низка банків відлучена від системи SWIFT, а російська авіаційна галузь за декілька днів втратить свою міжнародну мережу, а за декілька тижнів — значну кількість літаків, взятих у лізинг у європейських компаній.

Читайте також: Росію відключають від SWIFT: розпочалася підготовка до застосування санкції

Так, ми багато разів чули, що резервні активи Росії «дедоларизовані», але проблема не в цьому. Вважається, що в доларах зараз перебуває близько 17% резервів, але проблема швидше в тому, що не менше ніж $450 млрд із $643 млрд — це кошти, розміщені в цінних паперах закордонних емітентів або на депозитах в іноземних банках. Якщо всі країни G7 обмежать можливість їх використання, можна вважати, що ці активи іммобілізовані безвідносно валюти, в якій вони номіновані.

Так, Банк Росії має готівку не менше ніж на $30−35 млрд і монетарного золота майже на 140 млрд — але незрозуміло, як їх можна використовувати у безготівкових платежах. При цьому депозити населення становлять близько 30 трлн. рублів, із яких близько п'ятої частини (6 трлн, або $80 млрд за давно неактуальним курсом п'ятниці) — це валютні депозити. Їх (із урахуванням готівки в банках та можливої підтримки з боку Банку Росії) громадяни зможуть (хочеться вірити) забрати. Проте, що станеться з корпоративними валютними рахунками, незрозуміло.

Ба більше незрозуміло, чи зможе Банк Росії здійснювати валютні інтервенції для підтримки курсу рубля (саме ним ми зобов'язані тому, що курс залишився в «прийнятних» рамках 24 лютого). Продаж монетарного золота в умовах санкцій — дуже складне завдання: про це варто запитати працівників Банку Венесуели, які намагалися реалізувати значну його партію у 2019 році: тоді зливки довелося доставляти до Уганди, звідки після переплавки воно, схоже, дісталося підвалів Банку Туреччини (зауважу, так подорожували лише 2 тонни золота, а в Росії його понад 2 тисячі тонн). Тим паче незрозуміло, куди може надійти оплата за метал у разі блокування рахунків. Так чи інакше, повторюю: ранок понеділка, що настає, стане для фінансової Росії складнішим, ніж ранок 17 серпня 1998 року.

Удар по економіці

Однак проблема полягатиме не тільки в курсі рубля або біржовій паніці. Зворотним боком санкцій різного роду (від фінансових до транспортних, не кажучи про моральне засудження кремлівської агресії) стане швидкий розрив ланцюжків постачання товарів до Росії. Яким би некритичним здавався наш імпорт, у ньому є сотні й тисячі точок, удари по яких виявляться дуже болючими. В імпортозаміщенні за вісім останніх років ми просунулися недалеко, тому проблеми будуть вкрай значними, а зростання цін за деякими товарними позиціями (насамперед проміжними) обчислюватиметься не відсотками, а разами.

Закриття повітряного простору всієї Європи і Північної Америки для російських літаків і симетричні санкції у відповідь виявляться тільки вишенькою на цьому прекрасному торті.

Ще вчора я писав, що Росія може досить стійко виживати при санкціях проти провідних банків і навіть обмеженнях щодо SWIFT (які, як і передбачалося, також торкнуться не всіх фінансових інститутів).

Але з появою в числі фігурантів санкційного списку Банку Росії все істотно змінилося. Росія неминуче зіткнеться зі суттєвим економічним спадом цього року, а рівень інфляції зараз важко навіть передбачити. Дуже сумно усвідомлювати, що це стане ціною реалізації людоїдського бажання В. Путіна знищити суверенітет України і зробити її частиною «російського світу». Україна вистоить, але ціна, яку заплатить Росія за спробу її підкорити, виявиться величезною.

Читайте також: Як допомогти українській армії

Останнє, що хочеться сказати зараз: Заходу, звісно, варто було б бути рішучішим і запровадити всі сьогоднішні санкції безпосередньо в дні окупації Криму. Тоді не було б ані війни на Донбасі, ані нещасних жертв MH17, ані ганебної сторінки російської історії. І, можливо, навіть В. Путіна…