Інвестиційний ризик: як вибрати свій рівень

Інтуїтивно кожен з нас розуміє, про що йде мова. Наприклад, в 2014 році в Україні ризик фінансової стійкості банківської системи призвів до закриття десятків банків і втрати коштів багатьма співвітчизниками. Цей несприятливий результат був одним з безлічі і не був визначений наперед.

Аналогічно, володіння будь-яким інвестиційним активом пов'язане з низкою можливих ризиків — ліквідності, ринковим ризиком, ризиком втрати або руйнування і т.д. За великим рахунком, вся область знань про інвестування присвячена оцінці взаємозв'язку прибутковості фінансових інструментів і асоційованого з ними ризику.

Читайте також: Складний відсоток: що це таке і як працює

Нагорода за ризик

Один з ключових принципів інвестування говорить: ризик має бути винагороджений, тому історична прибутковість за більш ризиковими інструментами перевершує прибутковість за їх менш ризиковим аналогами.

Так, за останні 20 років найбільшу середньорічну прибутковість показав акціонерний капітал — 8,6%, за ним слідують облігації — 3,6%, золото — 2,1% і замикають список казначейські векселі — 0,7%.

На перший погляд, результат очікуваний і очевидний. Тоді чому інвестори не все вкладають в акції? Причина в значно більшому ризику втрати капіталу. Тут ми впритул наблизилися до необхідності розуміння, визначення та вимірювання величини ризику.

Як виміряти ступінь ризику

У фінансовій практиці ризик дохідності активу вимірюють методами описової статистики, зокрема таким параметром, як стандартне відхилення, який ще називають волатильністю.

Простими словами, волатильність — це тенденція відхилення фактичної дохідності від її очікуваного середнього значення, виражена кількісно. Так, користуючись математичними методами і спираючись на ряд припущень, волатильність можна виразити як шанс втрати певної частини капіталу, або навпаки — як розмір втрат при певній заданій ймовірності несприятливих результатів.

Наприклад, інвестор в індекс широкого ринку S & P500 має шанс втрати 20% свого капіталу в 15,5% випадків протягом року, а в 1% випадків ці втрати сягнуть 54% коштів.

Читайте також: Фінансове планування: як розподілити прибуток і накопичити на будь-яку покупку

На противагу, для облігацій (10-річні державні облігації США) шанс втрати 20% капіталу істотно менше і не перевищує 0,5%. Як бачимо, помітно менша дохідність по облігаціях компенсується більш спокійним сном інвестора, можливі збитки якого в десятки разів менше.

Знижуємо ризики інвестпортфелю

Важливо розуміти, що всі фінансові інструменти оцінюються ринком з урахуванням їх волатильності за справедливою вартістю. Тому вищі очікувані дохідності майже завжди обумовлені помітно більш високою волатильністю і, як наслідок, ризиками. На практиці ризик портфеля при збереженні дохідності можна знизити за рахунок диверсифікації, але потенціал такого зниження обмежений.

Подальше зниження волатильності можливе виключно за рахунок зниження очікуваної дохідності, аж до нульової в разі зберігання заощаджень у грошовій формі.

Для досягнення оптимальних результатів інвестору важливо визначити свій апетит і толерантність до ризику в балансі з доступною на ринку дохідністю і далі формувати свій портфель, спираючись на цей параметр. Як правило, тривалий інвестиційний горизонт, великі чисті активи інвестора і стійке джерело доходу обумовлюють більш високу ризик толерантність. Це дає йому підстави орієнтуватися на більш дохідні і більш ризикові стратегії.

Інструменти інвестування: як вибрати «свій»

В якості висновку хочеться рекомендувати інвесторам при виборі інструментів в свій портфель звертати увагу не тільки на їх історичну прибутковість, але і на її волатильність, як міру ризику.

Завжди потрібно пам'ятати, що історичні показники пророкують, але не гарантують майбутніх результатів. Потрібно оцінювати свою прийнятну межу просадки за капіталом і транслювати його у величину допустимої волатильності портфеля.

Портфель з історичною дохідністю вище середньоринкової (близько 9%) неминуче буде охарактеризований більш високим рівнем ризику, ніж той, який ми описали вище для індексу S&P500, що може бути неприйнятним для багатьох інвесторів.

Справедливо зазначити, що розуміння принципів і вміння працювати з ризиковими характеристиками портфеля вимагає спеціальних знань і навичок. В еру інформаційної доступності будь-якому охочому не важко буде знайти у відкритих джерелах безліч методичних матеріалів і рекомендацій на цю тему.

В якості альтернативи можна скористатися порадою фахівця в галузі фінансового планування. Найгірший варіант — залишитися вразливим і легковажно сподіватися, що все погане станеться з кимось іншим.

Юрій Шикота, інвестиційний експерт Компанія Treeum

Автор:

Інвестиційний експерт Шикота Юрій

Компанія Treeum