Податкова амністія: на кого фіскали чекають з деклараціями

Чому нульове декларування — не для багатих

Якщо умовно розділити населення України за рівнем добробуту і проаналізувати націленість податкової амністії на кожну групу, то першим, кого ми відкинемо з «тих, хто потенційно амністуються» — бідні люди. У бідних просто немає активів, придбаних за рахунок ухилення від сплати податків. І грошей, якими могли б оплатити «додатковий податок» — теж немає.

Наступна група, яку ми відкинемо — багаті люди. Виключимо ми їх з двох причин. По-перше, мабуть, більшість багатих в нашій країні якимось чином пов'язані (або були колись пов'язані) з політикою. А в статті 3 законопроєкту № 5153 вказано:

«Декларантами також не можуть бути особи, які за будь-який рік, починаючи з 1 січня 2005 року, подавали або мають подавати декларації відповідно до законів, що визначають чи визначали правові та організаційні засади у сфері запобігання корупції (крім тих, які претендували або претендують на зайняття посад, перебування на яких вимагає чи вимагало від особи подання відповідної декларації, та не були призначені або обрані на відповідні посади)».

Перелік осіб, які повинні були подавати е-декларації (сфера запобігання корупції), досить великий. І багато, дуже багато, багатих людей до нього сьогодні входять, або ж входили колись.

По-друге, потрібно визнати безпідставність сподівань прихильників ідеї «Ось зараз як виведуть всі гроші з офшорів! Як амністують! Бюджет наповниться — і заживемо!».

Як правило, багаті люди працюють («виводять гроші») через юридичних осіб, корпорації, компанії. Гроші на всіх цих офшорних рахунках (зазвичай) належать саме юрособам.

Читайте також: Податкова амністія: здаватися чи ні

Звичайно, є рахунки/гроші і у фізичних осіб, але їх небагато, у порівнянні з грошима компаній. Така ж ситуація і з іншими активами (не грошима). Яхти та вілли — дуже часто — є власністю юридичних осіб (а також трастів та інших «утворень, які не є юридичними особами»), але аж ніяк не окремих громадян. А в законопроєкті, що розглядається, йдеться про активи, які є власністю виключно фізичних осіб.

До того ж, щоб була «амністія», людина повинна вчинити правопорушення — не заплатити податки. І це правопорушення (або злочин) вона повинна зробити самостійно, особисто. Але від податку на прибуток (корпоративного податку) ухиляються юридичні особи.

І судять (в нашій країні) за ухилення від податків зовсім не бенефіціарних власників, а «посадових осіб» (директора та бухгалтера), які — у великому бізнесі — зовсім не є власниками. Тож в «офшорних бізнесах» фізособа-кінцевий бенефіціар вкрай рідко зможе бути суб'єктом податкової амністії (в Україні).

Наслідки для представників «середнього класу»

В Україні він нечисленний, але є. Отже, у нас до середнього класу входять: ФОПи, ТОПи, супер-фахівці (як правило, які отримують гроші в конверті), власники невеликих бізнесів, нова еліта — айтішники і, мабуть, заробітчани. Розділимо їх, для зручності аналізу, на 4 групи.

Перша група — ті, хто отримував гроші «чисті», повністю оподатковані. Це — частина ФОПів, наприклад, єдиноподатники 3-ої групи, що працюють за безналом, частина ТОПів, що працюють в іноземних фірмах, в «багатих» держструктурах і деякі інші.

Для тих, хто потрапив до цієї групи, особливих ризиків немає. Єдине, про що їм доцільно подбати — це зібрати довідки та інші докази отриманих раніше доходів. Скласти своє досьє: ось це була отримана зарплата від податкового агента, ось це — отриманий гонорар. Цей папірець — підтверджує факт продажу будинку (і ось він, цей дохід, відображений в декларації) тощо.

Є, звичайно, нюанси і для цієї групи. Наприклад, в законопроєкті якось зовсім не сказано, що людина має право підтвердити раніше оподатковані доходи…

Може виявитися, що податківці наполягатимуть на тому, що законопроєктом 5153 встановлено «вичерпний перелік» активів, які можуть належати людині «чесно» (той самий перелік, наведений у статті 10: квартира або будинок, авто, 400 тисяч грошей, трохи землі).

Ну і з нерухомістю, придбаною за кордоном, — теж не все зрозуміло. Цілком можуть бути «цікавинки».

Друга група — частина ТОПів і супер-фахівців, які отримують значну частину зарплати «в конвертах».

Читайте також: Податкова амністія. Новації президентських законопроєктів

Чи потрібно їм декларуватися? — відповідь неоднозначна. Але однозначно доцільно оцінити ризики. Адже після податкової амністії дуже логічним є впровадження контролю витрат і «непрямих методів» пошуку прихованих доходів. Саме встановлення «нульової точки», від якої рахуватимуть «плюс доходи — мінус витрати», на мою думку, і є основною метою податкової амністії. А де буде знаходитися нульова точка — зрозуміло вже сьогодні. Це горезвісні «1 будинок/квартира, 1 авто, 400 тисяч гривень» (зі статті 10 законопроєкту).

Третя група — умовно назвемо її «ухильники» — це частина ФОПів, що приховували свою виручку і, як результат, не доплачують податки. Велика частина айтішників, яка отримує зарплату як ФОП на ЄП, або ж у біткоїнах та інших псевдо-грошах.

Для цієї групи поради ті ж самі, що і для другої — думати, оцінювати ризики. Айтішники, які отримують зарплату у вигляді «винагороди ФОПа на єдиному податку», — майже без ризиків. Як правило, взаємовідносини таких айтішників з податківцями (декларування, своєчасна сплата податківтощо) веде спеціально найнятий бухгалтер. У них все чисто/конкретно/оподатковано пільговою 5%-вою ставкою єдиного податку.

Єдине «але»: айтішники — розумні і талановиті, але трішки відірвані від світу і від українських реалій. Вони дуже щиро дивувалися проведеним на їх фірмах обшукам (до яких давно звик «звичайний/неайтішний бізнес»).

На щастя, в таких компаніях вкоренилася правильна звичка — вирішувати всі юридичні проблеми (і проблеми з контролюючими органами) за допомогою адвокатів. У випадку з амністією потрібно дотримуватися такого ж підходу.

Четверта група — заробітчани. Вони, дуже часто були офіційно оформлені (зазвичай — на короткострокових контрактах), платили податки (в тій же Польщі), привозили гроші в Україну. Тобто, цілком вписуються в загальну картинку декларанта: є активи, податки (в Україні) не сплачені.

Для цієї групи є теж свої нюанси. Мабуть, основний лежить в площині «а чи був заробітчанин податковим резидентом України, коли їздив на заробітки в ту ж Польщу?». Досить часто заробітчанин залишався саме українським податковим резидентом.

А це означає, що він повинен був подавати декларацію в Україні, і до цієї декларації прикладати довідки про сплату податків з польської податкової. Але такого ніхто не робив. І це загрожує фінансовими втратами (донарахування податків, штрафи). На жаль, у заробітчан, на відміну від тих же айтішників, немає звички радитися з адвокатами і податковими консультантами. І саме для четвертої групи можна очікувати масовість випадків «несподіваних болючих проблем», як для громадян, які не сплачували своєчасно податок на доходи фізичних осіб.

Є ще й інші категорії — ті ж артисти, які заробляють на корпоративах. Лікарі і адвокати, що традиційно не декларують свої високі гонорари. Для кожного з них можуть бути свої нюанси. Тому порада для них така ж — ретельно вивчити закон про амністію (коли буде остаточний варіант), сформулювати питання, проконсультуватися зі спеціаліством. І прийняти вірне рішення.