Олексій Лупін: Гра на валютному курсі — щось на кшталт казино

45-річний Олексій Лупін працює у Нацбанку вже півжиття. На Інститутську він прийшов працювати навесні 1998 р., коли банківським відомством керував Віктор Ющенко. Протягом останніх шести років Лупін очолював відділ фінансових операцій на фінансових ринках департаменту відкритих ринків. З серпня поточного року — виконував обов'язки директора цього департаменту. Лупін змінив на цій посаді Сергія Пономаренко. Як і багато інших керівників НБУ, той залишив посаду після зміни голови Нацбанку.

16 жовтня Олексій Лупін офіційно позбувся приставки в.о., перемігши на відкритому конкурсі.

За декілька місяців до цього у «валютної» вертикалі НБУ з'явився новий керівник — Юрій Гелетій. Він зайняв крісло члена правління замість Олега Чурія. Таким чином, керівництво одного з найважливіших напрямків у Нацбанку повністю оновилося. Цей процес супроводжувався повзучою девальвацією гривні.

— Ви — старожил у Нацбанку, тепер обійняли посаду головного скарбника регулятора. Які першочергові завдання перед вами ставить голова НБУ?

— Вважаю, що мені дуже пощастило. Я прийшов у Нацбанк в травні 1998 р., тобто працюю тут вже понад 22 роки. Для себе веду відлік стажу за кризами. Був свідком всіх серйозних: починаючи з так званої «азіатської» восени 1998 року, закінчуючи нинішньою «коронавірусною». Думаю, цей антикризовий досвід мені знадобиться.

В нашому блоці у кожного підрозділу (департаменту) є стратегічні завдання. Загальна мета — сприяти розвитку фінансового ринку, його ліквідності, глибині, створювати можливості для учасників ринку, в тому числі з хеджування ризиків.

Наступне завдання — це, власне, впровадження нових інструментів. Наприклад, не так давно був запущений відсотковий своп. Центральні банки, які працюють з таким інструментом, можна перерахувати на пальцях однієї руки.

Третє завдання — це продовження валютної лібералізації. Минулого року ми скасували і послабили близько 40 обмежень, але наша кінцева мета — це повна свобода для руху капіталів. І, нарешті, удосконалення механізму управління золотовалютними резервами.

— Рік тому експортно-орієнтований бізнес чимало втратив на непрогнозованому зміцненні національної валюти. Підприємці нарікали на відсутність дієвих інструментів хеджування. Що скажете?

— Для повноцінного запуску нового ринкового інструменту потрібен час. Український ринок деривативних (похідних) інструментів дуже молодий. Та й бізнес поки що не зовсім розуміє необхідність хеджування валютних ризиків. Крім того, важливі інфраструктура і валютне регулювання. Ми займаємося цими питаннями.

Читайте також: Скільки втратила економіка через сильну гривню

Але процес запущений і деякі підприємства вже добре освоїли форвардні операції і успішно хеджують свої валютні ризики. Сьогодні з валютним форвардом щодня укладаються угоди на суму від $5 до $50 млн. Це небагато, але динаміка є. Те ж стосується й інших нових інструментів. Відсотковий своп з НБУ уклали вже 13 банків на суму близько 10 млрд грн. Але нам би хотілося, щоб банки почали активно укладати такі угоди між собою.

— Увагу привертають численні монітори на вашому столі. Як виглядає ваш звичайний робочий день?

— Щодня о 9.15 у нас відбувається коротка «оперативка»: дивимося, що було на ринках (валютному, грошовому, фондовому, операції НБУ) вчора і обговорюємо сценарії на сьогодні. До 10.00 починає працювати валютний ринок, за яким доводиться пильно стежити. Щоб я не робив, одне око раз у раз — на моніторі з котируваннями. Крім того, щодня відбувається розміщення депозитних сертифікатів, ближче до вечора видача банкам кредитів «овернайт». Сьогодні, наприклад, у нас плановий тендер з видачі рефінансування на термін до 3 місяців.

Якщо резюмувати, то в першій половині дня, в основному, займаємося валютою, а після обіду вже, в більшій мірі, ресурсним (грошовим) ринком.

Фото: Сергій Владикін для «Мінфіну»

— Зараз НБУ використовує платформу Matching замість формату валютних аукціонів. З чим це пов'язано?

— «Matching» — це, по суті, постійний подвійний аукціон. «Лівий стакан» — покупка, правий — продаж, заявки сортуються за ціною — вгорі найвигідніший курс. Якщо оцінювати за обсягами, то валютний ринок є найліквіднішим фінансовим ринком в Україні з сумою операцій $400-500 млн на день.

До речі, популярний в минулому підхід, коли банки проводили взаємозалік заявок всередині себе і виводили на міжбанк лише різницю (сальдо), зараз поступово зживає себе. Більшість клієнтських операцій проходить через ринок.

— Яка частка спекулятивних операцій?

— Основний обсяг — це операції за дорученням клієнтів, що займаються зовнішньоекономічною діяльністю. Слово «спекулятивні» я не люблю, оскільки воно носить свідомо негативний зміст. Арбітражні операції теж зростають, і ми оцінюємо це позитивно, так як вони дають ринку додаткову ліквідність, балансуючи його. Тому зараз НБУ зацікавлений в тому, щоб банки виступали в ролі таких «liquidity providers» або маркет-мейкерів.

Дивіться також: Прогноз курсу долара на листопад 2020. Чи чекати обвалу гривні (відео)

Ще зовсім нещодавно банкам було заборонено проводити валютні операції за рахунок власних коштів. Роль глобального маркет-мейкера доводилося мало не щодня виконувати НБУ. Поступово ми збільшили допустиму відкриту валютну позицію до 10% від капіталу. У цих рамках банки можуть купувати або продавати валюту для себе.

Зараз на ринку близько 5 банків активно працюють в ролі маркет-мейкерів. Це призводить до того, що ринок «перетравлює» все більші обсяги без істотної зміни курсу. Якщо раніше всього $10-20 млн. перекосу могли зрушити курс на 1 грн., то зараз навіть $50 млн дисбалансу не зрушить його більш ніж на декілька копійок.

— Зараз НБУ досить часто працює у зв'язці з Укргазбанком, який виходить на міжбанк, продає валюту, фактично виступаючи в ролі агента НБУ.

— Ми спілкуємося з усіма банками, але такого, щоб я телефонував до Укргазбанку або будь-якого іншого держбанку і просив зробити інтервенцію — такого немає. Та й, чесно кажучи, жоден український банк не має такої кількості ресурсів, щоб в разі великих ринкових перекосів виконувати ту функцію, яку виконує НБУ.

Знову ж таки — основний обсяг угод укладається клієнтами банків. Наприклад, якщо велика держкомпанія виходить на ринок з великим обсягом покупки або продажу валюти, це може істотно вплинути на курс. Тому ми працюємо, в тому числі, і з такими компаніями. Просимо їх за можливості надавати нам інформацію про плановані великі угоди. Це допомагає нам краще зрозуміти, який баланс попиту-пропозиції можна очікувати на ринку і обрати більш правильну тактику поведінки НБУ в частині його регулювання.

— Нацбанк досить часто виходить на валютний міжбанк. Це нормально?

— Якщо взяти жовтень, то було всього 5 інтервенцій. Це цілком відповідає нашій стратегії мінімізації присутності на ринку. Наша мета, щоб валютний ринок був саморегульованим. За винятком дійсно кризових моментів, як, наприклад, наприкінці березня нинішнього року. Якщо на ринку відсутні надмірні коливання курсу і ми просто спостерігаємо — для нас це ідеальна ситуація.

Читайте також: Міністр фінансів: Я не бачу ризиків істотної девальвації до кінця року

— Як приймається рішення про інтервенції? Ось, наприклад, зараз можете сказати, будете виходити на ринок сьогодні чи ні?

— Існує затверджена тактика роботи на ринку. Це — закритий документ. На його підставі Правління НБУ визначає ряд кількісних критеріїв, досягнення яких може бути підставою для проведення валютної інтервенції. Серед іншого, встановлені певні числові межі того, що вважати надмірним коливанням.

Плюс ми дивимося на настрої ринку. Ось курс закриття вчора — 28,45 грн/$, поточні котирування 28,44 на 28,445. Тобто, має місце невелике укріплення курсу. Відповідно, ми нічого не робимо. Однак ситуація може дуже швидко змінюватися.

У разі надмірних коливань, департамент відкритих ринків вносить пропозицію про проведення валютної інтервенції заступнику голови, який курирує нашу вертикаль. Він приймає остаточне рішення про проведення інтервенції.

Фото: Сергій Владикін для «Мінфіну»

— Коли Нацбанк востаннє купував валюту?

— Більш-менш великі обсяги — на початку вересня. Останнім же час ми констатуємо невелике, але стійке перевищення попиту на валюту над її пропозицією. Хоча загалом з початку року сальдо інтервенцій позитивне — близько + $700 млн. Це з урахуванням того, що в березні було продано понад $2 млрд.

— З моменту призначення нового голови Нацбанку курс гривні просів з 27,11 до 28,37 грн/$. Які причини девальвації?

— Частково девальвація пояснюється пандемією covid-19 і загальним негативним фоном у світі. Апетит до ризику впав, інвестори скоротили інвестиції в усі країни, що розвиваються. Це призводить, в тому числі, і до того, що інвестори-нерезиденти виходять з державних цінних паперів. З внутрішніх чинників можна відзначити суттєве зростання державних витрат. В середині літа на єдиному казначейському рахунку було 75 млрд грн., зараз залишок — близько 15 млрд грн. Такі активні бюджетні витрати також створюють попит на валютному ринку.

Крім того, є прив'язка до аграрного циклу: від врожаю до врожаю. Літо — не найкращий період, з точки зору надходжень експортної виручки. У жовтні виручка значно зросла, в порівнянні з вереснем, але ми ще не на піку. Крім агровиручки є багато інших факторів. У будь-якому випадку ми не бачимо ніякої катастрофи. Беручи до уваги зовнішній і внутрішній фон, валютний ринок функціонує дуже добре.

— Напевно, «пересічному громадянину», дивлячись на табло обмінних пунктів, буде складно зрозуміти в чому ідеальність нинішньої ситуації...

— Колись курс був 5,05 грн/$, і якщо він ріс до 5,1-5,15, то половина країни бігла в «обмінники». Зараз ту ж березневу кризу ми пройшли ідеально. Паніки не було, хоча курс значно виріс. Одне з наших основних досягнень — ми привчили населення і бізнес спокійно реагувати на коливання курсу. А якщо комусь від цих коливань боляче, то варто користуватися інструментами хеджування.

Читайте також: Готівковий ринок заливає доларом: чому це погано

— Нещодавно НБУ знизив прогноз щодо золотовалютних резервів до $29,1 млрд до кінця року. Наскільки реально за два місяці зробити майже $2 млрд?

— Зараз резерви становлять близько $26 млрд. Прогнози будуються, виходячи з планованих обсягів інтервенцій, зовнішніх запозичень Мінфіну, співпраці з міжнародними партнерами. Наш базовий макросценарій передбачає отримання фінансування від МВФ і пов'язаного з ним фінансування до кінця року.

— Який обсяг чистих резервів?

— Чисті резерви — це валові резерви мінус зобов'язання (заборгованість) перед МВФ, які трохи перевищують $10 млрд. Таким чином, чистих резервів близько $16 млрд.

— У нинішньому році курс євро істотно зріс відносно долара, а золото подорожчало до багаторічного рекорду. Чи вдалося НБУ на цьому заробити?

— Ще з 2015 р. НБУ повністю змінив підхід до валютної структури золотовалютних резервів (ЗВР). Раніше у нас була затверджена правлінням структура ЗВР, де було записано умовно: долар — 70% плюс/мінус 5%, євро — 20%, золото — стільки-то. Це традиційний історичний підхід, який використовували багато центробанків. Ця звітність подавалася до МВФ, який в річному звіті робив зведену таблицю за валютною структурою ЗВР країн різних груп (розвинених і країн, що розвиваються).

Але справа в тому, що курсову динаміку якісно прогнозувати дуже складно, навіть неможливо. Саме тому ми пішли від такого підходу і працюємо за принципом валютних позицій. У нас є зобов'язання перед МВФ, номіновані в СПЗ. СПЗ — це кошик валют: 40% долара, 30% євро, решта — китайський юань, британський фунт і японська єна. В активах ми тримаємо точно такі ж пропорції. Тобто, валютні позиції у нас закриті, нульові. Нацбанк не несе валютного ризику, а, отже, втрат при будь-якій зміні курсів.

— Але залишаються ж ще $16 млрд. чистих резервів!

— Так, вони номіновані в доларах США і золоті. Відкритих позицій за іншими валютами у нас немає. Тому нас не особливо цікавить динаміка курсу євро. Це дозволяє нам уникати втрат. Але й прибутку, звичайно, теж не буває.

— А що відносно інструментів?

— До 2003 р. були тільки депозити. Потім НБУ приєднався до програми Світового Банку і з того часу перелік інструментів був значно розширений. На даний момент 85% міжнародних резервів — це цінні папери. Найбільш ліквідними ЦП є американські бонди — US-treasuries, яких у нас понад 50%. Вони можуть бути продані в режимі Т+0, тобто в той же день.

Зараз підписуємо з міжнародними банками договори про операції РЕПО, щоб мати можливість позичати гроші під заставу ЦП, не продаючи їх. Необхідність такої опції ми відчули в березні цього року. Тоді ліквідність навіть US-treasuries значно впала, розширилися спреди між ціною купівлі та продажу. До слова, зараз вся інформація про резерви щомісяця публікується на сайті НБУ.

— А яка приблизно середньозважена дохідність резервних активів?

— Рік на рік не припадає. Фактична дохідність (без урахування курсових різниць) з початку поточного року — трохи більше 3%. Вона включає відсотковий дохід і дохід від переоцінки ЦП. Минулого року ми збільшили максимальну дюрацію, тобто терміновість вкладень у ЦП, з 3 до 5 років. Навесні сталася криза, багато центробанків почали накачувати економіку ліквідністю (кількісне пом'якшення), ставки різко обвалилися. За рахунок збільшення терміновості вкладень НБУ отримав додатковий прибуток. Адже коли падають ставки, ціна облігацій автоматично зростає пропорційно їх дюрації (терміновості).

— От якби ще на зростанні курсу євро змогли заробити...

— Напевно спрогнозувати курс євро до долара неможливо. Мені здається, що гра на валютному курсі — це щось на кшталт казино. У випадку з ЗВР — на народні гроші. Статистично в 50% випадків буде збиток. Тому ми не можемо собі такого дозволити.

Валютні спекуляції НБУ заборонив сам собі ще у 2001 році. Ми можемо працювати з відсотковими ставками, які більш передбачувані. Але теж до певної межі. Наприклад, наприкінці минулого року, коли ми робили інвестиційну декларацію на поточний рік, ставки за доларом США були на рівні 1-3% річних. Жоден аналітик в світі, навіть найвідчайдушніший, не очікував, що через 3 місяці в березні вони впадуть до 0,25%.

— Останнім часом ставки на ресурсному ринку припинили падати. Чи варто очікувати розвороту багаторічного тренда?

— Все залежить від фіскальної політики Мінфіну. Ми облікову ставку не змінюємо. Але всі розуміють, що з бюджетним дефіцитом потрібно щось робити. Він не може бути таким великим.

Зараз будь-який банк може взяти у НБУ рефінансування під 6% річних на термін до 5 років. Це — вартість ресурсів, від якої можна відштовхуватися.

Дохідність ОВДП визначається балансом попиту і пропозиції. Зараз потенційні інвестори очікують збільшення пропозиції, оскільки Мінфіну потрібно буде фінансувати чималий дефіцит бюджету, як у поточному році, так і в майбутньому. Тож не дивно, що ринок потребує збільшення ставки, щоб «перетравити» ці обсяги.

— Чимало ресурсів банки вкладають e депсертифікати НБУ...

— Депозитні сертифікати (ДС) — це одна з ключових ланок передавального (трансмісійного) механізму, який дозволяє за допомогою облікової ставки впливати на інфляцію і вартість ресурсів. Раніше, років 10 тому, коли режим інфляційного таргетування в Україні ще не працював, облікова ставка могла бути 12%, а вартість кредиту «overnight» — 100%. Тобто, не було жодного зв'язку.

Зараз вкладення банків в депозитні сертифікати НБУ (портфель) перевищують 100 млрд грн. Пікові величини — 170-180 млрд. грн. Левова частка вільних ресурсів розміщується в ДС на тиждень під 6% річних. Ринкова дохідність 2-річних ОВДП — 11,5%. За кредитною якістю (рівнем ризиків) ці інструменти нічим не відрізняються. Різниця лише в термінах і, відповідно, ліквідності інструментів. Тобто, премія банків за терміновість становить 5,5%. Так під яку ставку банки готові кредитувати бізнес на 2 роки? Плюс потрібно додати кредитний ризик.

Фото: Сергій Владикін для «Мінфіну»

— Чи можна переорієнтувати кошти, розміщені в депозитні сертифікати, в кредити бізнесу?

— Великі залишки за ДС свідчать лише про те, що у банків є достатньо ліквідності для нарощування кредитних операцій. Але для розвитку кредитування ми повинні говорити про те, що реально заважає його масштабувати. У вартість кредиту закладена велика премія за кредитним ризиком. Знизити її можна за рахунок реформ судової системи, спрощення вилучення застав.

Ось зараз, наприклад, триває мораторій на вилучення об'єктів валютної іпотеки. Кредитори не можуть забрати застави, навіть якщо кредити не сплачуються. Тобто, проблема кредитування не в тому, що у банків немає ресурсів. Проблема в тому, що права кредиторів погано захищені, а частка тіньової економіки все ще велика. В результаті знайти нового прозорого і сумлінного позичальника не так просто, так само як і стягнути борг з недобросовісного за вже виданим кредитом. У свою чергу, премія за терміновість зменшується за рахунок розвитку фінансових ринків, підвищення ліквідності інструментів, зокрема ОВДП.

Читайте також: Скільки реально коштує «дешева іпотека під 10%»

— Іпотека під 10% річних, яку вже обіцяють декілька банків — це міф чи реальність?

— Після того, як НБУ почав розвивати ринок відсоткових свопів, говорити про іпотеку під 10% вже можна цілком серйозно. Банк може отримати під ОВДП рефінансування під 6% річних. Але ця ставка плаваюча, залежить від облікової ставки. Іпотека під плаваючу ставку — не зовсім оптимальний варіант. Але шляхом відсоткового свопу можна захеджувати зміну вартості ресурсів. Якщо не вдаватися в подробиці, цей інструмент дозволяє комбанкам трансформувати короткий ресурс в довгий. Маючи в пасивах 3-місячні депозити і зробивши відсотковий своп з НБУ, банк отримує синтетичний ресурс на 5 років під 6,5% річних.

Спілкувався Дмитро Гриньков