Анатолій Дробязко: «Банкопад» не передбачається

Законопроект подовжує до 2024 року дію Закону «Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків». Він був прийнятий в березні 2017 році і був покликаний вирішити відразу кілька завдань:

• полегшити можливість капіталізації банків завдяки спрощеній процедурі злиття (банкам необхідно підвищити мінімальний розмір статутного та регулятивного капіталу до 300 млн грн до 11 липня 2020 року).
• врегулює питання, пов'язані з припиненням банківської діяльності без ліквідації юридичної особи. Тобто банки, які не встигають докапіталізуватися, можуть залишити банківський ринок без навантаження на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
• обумовлює безперервність обслуговування клієнтів банку протягом всієї процедури реорганізації.

Спочатку передбачалося, що закон буде діяти до 1 серпня 2020 р. Законодавець вирішив подовжити цей термін, зважаючи на рецесію у світовій економіці. Автори вважають, що новація позитивно позначиться на вітчизняному банківському секторі.

Також законопроект (№ 3329-д) пропонує знизити вимоги до мінімального розміру статутного капіталу банків з 500 млн. грн. до 200 млн. грн.

Про те, наскільки доцільні такі новації, як сильно криза вдарить по вітчизняній банківській системі та що дозволить пом'якшити цей удар, «Мінфін» говорив з провідним науковим співробітником «Академії фінансового управління» Анатолієм Дробязко.

– Анатолію, свіжа статистика НБУ говорить про те, що в першому кварталі прибуток банків збільшився майже на 24%, порівняно з січнем-березнем минулого року. Але є і тривожні сигнали. Наприклад, вже в березні заробітки банків виявилися в 95 разів менше, ніж у лютому. Який зараз запас міцності у вітчизняної банківської системи, чи загрожує їй чергова хвиля банкопаду?

– Про це говорити не доводиться. Минулого року за стрес-тестами банки готували до курсу 43 грн/$, потім до 36 грн/$ при 75-відсотковому зменшенні доходів від потоку платежів за відсотками.

За оцінкою ринкових «ризиковиків», проблеми з ліквідністю та резервами мають 2-3 приватних українських банки. Держбанки в разі чого Мінфін докапіталізує, і прийме цю готівку в ОВДП.

Читайте також: У перший місяць карантину банки майже нічого не заробили

– Тим не менше, парламент вже готовий підстрахувати банки — до 2024 року продовжується можливість спрощеної реорганізації та капіталізації. З чим пов'язане таке рішення?

Потрібно згадати, в якому контексті приймався сам закон про спрощення реорганізації та капіталізації банків.

Після 14-го року українські приватні банки опинилися затиснуті в лещатах. З одного боку, погіршилося обслуговування кредитного портфеля. Оскільки чимало позичальників опинилися на окупованій території або вели бізнес з тими, хто опинився по той бік.

Крім того, в умовах кризи різко впав внутрішній попит. З іншого боку, за умовами Меморандуму з МВФ різко підвищилися вимоги до капіталізації банків. Оскільки кредитори вважали приватні українські банки, держпідприємства і непрозору систему державних закупівель основними інструментами розкрадання їх фінансової допомоги.

Але, через посилення вимог щодо капіталізації, власникам приватних банків довелося обирати, що рятувати – банк, для докапіталізації якого не було джерел, або свій бізнес.

Зараз можна сміливо стверджувати, що Фонд гарантування вкладів фізосіб не впорався із захистом інтересів кредиторів банків. З моїх спостережень, власники основні свої активи зберегли і очистили від боргів через процедуру банкрутства, а вкладники 200+ і дрібний бізнес – втратили обігові кошти.

Читайте також: Закон про фінмоніторинг: НБУ пояснив, чи будуть обмеження при переказі грошей

– Приблизно тоді ж була введена норма статутного капіталу 500 млн грн. для нових банків...

– Це був бар'єр, який перешкоджав власникам (часто тіньовим) повернутися e банківський бізнес після ліквідації своїх банків.

Це завдання було вирішене. Але з того ж 14-го року не було зареєстровано жодного нового банку. Іншими словами, НБУ перекрив приплив живого капіталу на ринок. В умовах «банкопаду» багато реальних власників кептивних структур зосередилися не на порятунку банку, а на порятунку своїх застав і бізнесів.

Враховуючи, що Фонд гарантування на сьогодні практично банкрут, власники банків на банкрутстві навіть дуже непогано заробили. Звісно, погріли на «пожежі» руки і силовики, суди, інші юристи. У програші опинилися вкладники і дрібний бізнес.

Але є й інша сторона медалі. Графік підвищення капіталізації банків до 200, потім до 300 і далі 500 млн., а також вимоги фінмоніторингу щодо пов'язаних осіб, щодо формування резервів за активними операціями, щодо капіталізації згідно стрес-тестів, посилення кримінальної відповідальності для членів кредитного комітету, правління, ради, власників зробили банківський бізнес не просто нерентабельним, а небезпечним.

Підтвердження тому — 5400 кримінальних справ, які веде Фонд гарантування проти колишніх менеджерів. Адже всі вони як один проходили співбесіду в НБУ і мали «бездоганну» ділову репутацію. Змінювати професію довелося багатьом колегам.

В результаті, на ринку 55% активів у державних банків, у яких велика частина кредитів не працює (виняток Укргазбанк). Банки сидять на грошових потоках від ОВДП і депсертифікатів НБУ «плюс» комісійні.

Розбиратися з негативним портфелем держчиновники не вміють і не хочуть. І передати погані активи КУА – теж не хочуть: на збитках можна індивідуально заробляти. Простіше вимагати докапіталізацію.

Читайте також: Рада погодилася розглянути «антиколомойський» законопроект за спецпроцедурою

– Хто найбільше страждає від такої ситуації?

– Дочок іноземних банків все одно — вони працюють за процедурами головних структур, кредитують в основному нерезидентів, або національні компанії з високою участю іноземців в капіталі. Вони забезпечують зовнішньоторговельний обіг. Для них заклики уряду – порожній звук.

Сировинні монополії фондуються в зарубіжних банках або на ринках капіталу.

Менше 15% припадає на приватні банки з національним капіталом, яким дуже некомфортно працювати. З десяток структур погодилися здати банківську ліцензію в 2017-2019 і перейти до сектору фінансових компаній. Якщо біля себе вдавалося створити приватну платіжну систему – невеликою була втрата.

Однак найближче майбутнє – НБУ стає мега регулятором, і слід очікувати вже «страхопаду» та інших видів «падів».

Саме тому, НБУ так наполегливо бажає в своїх рішеннях вийти з-під Мін'юсту та судової системи.

– У законопроекті також обумовлюється зменшення вимог до розміру статутного капіталу банків з 500 млн. грн. до 200 млн. грн. Наскільки актуальна ця норма?

– Для півтора десятків структур – це актуально. У них дедлайн за капіталізацією 300 млн. на початку літа. І вони зараз стоять перед дилемою: або приймуть закон, знизять планку вимог до розміру «уставника» і вони залишаться на ринку або треба буде терміново здавати ліцензію, якщо є для цього можливість.

Читайте також: Залишок коштів на ЄКР у квітні різко зріс

– Чи достатньо зараз робить НБУ для підтримки банківської системи?

– Те, що зараз регулятор не робить різких рухів – вже добре. Опустили облікову ставку – теж добре. Треба послабити вимоги з урахуванням «коронавірусної» ситуації, що склалася, за 351-ю постановою НБУ ( в документі прописаний алгоритм визначення кредитних ризиків за активними операціями банків — ред.).

– Судячи з Вашої відповіді, Ви досить скептично оцінюєте дії Нацбанку в нинішній ситуації. А що, на Вашу думку, необхідно зробити, щоб наша банківська система легше пережила цю кризу?

З основного:
Створити інструмент, який дозволить за СВОП інструментами підтягнути в депозити банків валюту, яка є на ринку. Це могла би бути «Облігаційна позика під заставу держземель. Тут потрібен спеціальний закон, але історичні приклади є. Царська позика 1864 року, яка була в обігу до революції (понад 50 років), за яку цар викупив селян у поміщиків.

Не відмовляючись від інфляційного таргетування, збільшити таргет з 5% до 7% і розширити коридор до +-2%. Це буде більше схоже на нинішню цінову ситуацію. Інакше можна знову не вгадати з індексом споживчих цін.

Створити інструмент довгого рефінансування під реально видані кредити, що обслуговуються за програмою «5-7-9». У разі зниження обсягів кредитування, ресурси повинні повертатися в НБУ.

Підтримую й іпотечні ініціативи, можна з використанням інструментів ДІУ.

Не впроваджувати попереду планети всієї вимоги Базеля та МСФЗ 9, і розумно послабити вимоги щодо формування резервів.

Розмовляла Олена Дьоміна