Банківська таємниця: Кому фінансисти розповідають секрети клієнтів

Поняття «банківська таємниця» поступово відмирає в Україні. Перші тривожні симптоми з'явилися в далекі 2000-2001 роки. Тоді, ще при Миколі Азарові, Державна податкова адміністрація намагалася домовитися з Нацбанком про автоматичне надання фінансової інформації. Активно лобіювалася постанова НБУ, що зобов'язує банкірів масово розкривати податківцям дані їх клієнтів.

Зробити це в той час не вийшло. Але вже в 2019 році фіскали змогли домогтися свого: ряд банків почав постачати їх відомостями, що містять банківську таємницю — скільки грошей на рахунку і як вони витрачаються або прибувають. Тобто податківці можуть відстежувати рухи за рахунком. В першу чергу, це роблять держбанки, в другу — комерційні фінустанови.

«Зливають» дані щодо ФОПів

Поки що банки доповідають переважно про фізосіб-підприємців (ФЛП — рус.). Про масовий «злив» даних за рахунками фізичних і юридичних осіб ще не йдеться.

«Поширеною стала практика автоматичного обміну інформацією між податковими органами і банківськими установами щодо рахунків фізосіб — підприємців. Фіскали вважають, що сьогодні значна частина ФОПів приховує свої реальні доходи, використовуючи для підприємницької діяльності рахунки, відкриті як для звичайних фізичних осіб. Це призводить до навмисного заниження оборотів бізнесу і до ухилення від сплати податків», — розповів «Мінфіну» юрист ЮК Legal House Михайло Гурін.

В якому саме режимі і які саме дані за рахунками підприємців отримують податківці — точно невідомо. Є непідтверджена інформація про те, що відомості йдуть у Податкову службу тільки при розрахунках на великі суми. Тобто як тільки ФОП перевищує річні ліміти за оборотами, встановленими для його податкової групи — 1, 2 або 3-ї, — фіскали про це дізнаються.

Нещодавно Нацбанк наробив багато шуму своєю постановою №162: спочатку дозволив ФОПам переказувати кошти на свій рахунок (фізособи) тільки після сплати всіх податків і зборів, а потім скасував цю обмовку. Тож зараз діє просте правило: підприємці можуть переказувати кошти на свої особисті картки в будь-який момент, коли це буде потрібно.

Читайте також: Нацбанк обговорить з податковою розрахунки ФОПів з бізнес-рахунків

Але кажуть, що податківці ставлять банкам все більше питань про рух коштів за рахунками ФОП, коли у них виникають найменші підозри про виведення великих капіталів. Більш-менш відкрито про це повідомляють юристи. Фінансисти ж навідріз відмовляються коментувати цю тему.

Важко уявити, що дані про рух ваших грошей розголошуються на першу вимогу. Всім хочеться вірити в те, що є банківська таємниця і банкір, як твій лікуючий лікар, зберігає її як зіницю ока. Хоча це вже давно міф.

«Поступова відмова від інституту банківської таємниці — це тенденція, «навіяна» глобалізаційними процесами», — пояснила «Мінфіну» юрист Stron Legal Services Олена Перепелична.

Все через посилення вимог щодо фінансового моніторингу з боку банків, на чому наполягав НБУ. А також через підвищення податкової дисципліни: як під тиском нашої Державної податкової служби, так і з боку світових регуляторів (BEPS та інші нюанси).

Читайте також: Нові правила фінмоніторингу: За що банки будуть блокувати рахунки і «доносити» на клієнтів

Що знають про всіх

Стеження за людьми і бізнесом починається з моменту відкриття банківського рахунку. Як тільки ви його відкриваєте — банк повідомляє про це податківцям протягом трьох робочих днів. Неважливо, в якому статусі ви отримуєте банківські реквізити: як фізособа-підприємець або як юрособа. Є регламент подання відповідного звіту та фінансисти неухильно його дотримуються.

«Згідно п. 1 розд. III Порядку подання повідомлень про відкриття/закриття рахунків платників податків у банках та інших фінансових установах в контролюючі органи, затвердженого наказом Мінфіну від 18 серпня 2015 року №721, банківські організації повідомляють про відкриття/закриття банківських рахунків органи ДПС України протягом 3 днів. У тому числі подаються дані про номер рахунку, МФО банку, назву банку, код валюти, номер рахунку, дату відкриття/закриття рахунку», — пояснив «Мінфіну» керуючий партнер Gracers Law Firm Сергій Лисенко.

Фіскалам повідомляють лише про сам факт появи рахунку. Скільки грошей на нього внесли, куди їх перерахували або що ще зробили — всього цього ДПС відразу ніхто не повідомляє.

Кому банки розповідають таємниці

Щоб дізнатися більше про рухи за рахунком і суму залишку коштів на ньому, треба мати відповідні підстави. Наприклад, повинно бути порушено справу про несплату податків, або про відмивання грошей або фінансування тероризму. Вимога може бути висунута і на підставі ряду інших статей. Також необхідні постанови уповноважених організацій або постанови судів про розкриття банківської таємниці щодо простої людини або підприємства.

«Як показує практика, найчастіше з подібними заявами до судів звертаються податкові органи в рамках перевірок», — повідомила Олена Перепелична.

Але доступ до банківської таємниці мають й інші органи. Їх перелік можна знайти у ст. 62 закону «Про банки і банківську діяльність».

Список структур, що мають доступ до банківської таємниці

1. Органи прокуратури, СБУ, Державне бюро розслідувань, Нацполіція, НАБУ, Антимонопольний комітет;
2. Державна податкова служба;
3. Держфінмоніторинг;
4. Органи державної виконавчої служби, приватні виконавці на їх письмову вимогу з питань виконання рішень судів та рішень, що підлягають примусовому виконанню;
5. Нацкомісія з цінних паперів та фондового ринку. Регулятор може затребувати дані у випадках самостійного подання банком інформації про банк як емітента та адміністративних даних відповідно до законів про цінні папери і фондовий ринок;
6. Інший банк — у випадках, передбачених законом «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»;
7. АРМА (Агентство з розшуку та менеджменту активів). Доступ надається на письмову вимогу у зв'язку з розшуком активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні;
8. Владі інших країн, якщо вона буду розшукувати в Україні людей або компанії, які допомагають їх резидентам приховувати від оподаткування доходи. Порядок розкриття банківської інформації в даному випадку передбачений спеціальним американським законом «Про податкові вимоги до іноземних рахунків», FATCA. Він прописаний в міжурядовій угоді з українським урядом і визначається нашим Нацбанком:
9. НАПК з антикорупційного законодавства.

«За рішенням суду інформація може бути надана Національному агентству з питань запобігання корупції. Агентство може затребувати дані про наявність і стан рахунків, операції за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи, фізичної особи-суб'єкта підприємницької діяльності, згідно з законом України «Про запобігання корупції», — пояснила Перепелична.

Постанова суду або запит

Будь-чиновник за своєю примхою не може вимагати від банку закриту інформацію. Для цього необхідно виконати всі формальності.

В законодавстві чітко описаний вид відповідного запиту/вимоги про надання даних, що містять банківську таємницю:

• все має бути викладено на бланку державного органу встановленої форми або надіслано в електронному вигляді;
• документ повинен бути засвідчений підписом керівника державного органу (чи його заступника), скріплений гербовою печаткою. Ще він повинен містити кваліфікований електронний підпис керівника державного органу (чи його заступника);
• містити детально виписані підстави для отримання відомостей;
• містити посилання на норми закону, відповідно до яких державний орган має право на отримання такої інформації.

При невиконанні будь-якого з пунктів, банки мають право відмовляти у розкритті даних про рахунки клієнтів. Фінансисти запевняють, що так і роблять.

Найактивніше банківська таємниця розкривається за постановами судів. Практика показує, що служителі Феміди рідко захищають право людини і бізнесу на таємницю своїх фінансів.

«У судах на цей рахунок немає однозначної позиції. Але в більшості випадків вони все ж таки стають на бік державних органів і приймають рішення, які зобов'язують банківські установи розкривати інформацію за рахунками», — розповіла «Мінфіну» експерт юридичної компанії Riyako&Partners Ганна Ковальова.

Звичайно, власник рахунку може протестувати проти розкриття банківської таємниці. Однак юристи визнають, що зазвичай це мало допомагає на практиці.

«Згідно ч. 3 ст. 290 Цивільно-процесуального кодексу, особа, щодо якої банк розкриває банківську таємницю, або заявник може оскаржити рішення суду у п'ятиденний строк в апеляційному суді. Однак цей факт не припиняє його виконання. Тобто розкриття банківської таємниці має незворотний характер, повернення виконання судового рішення неможливо», — констатує Сергій Лисенко.

Знайшли та заарештували

Дуже часто люди і бізнес навіть не знають, що банк вже здав їх фінансову інформацію податківцям, силовикам або іншим держструктурам. Чи дізнаються про це із запізненням. Фінансисти потім можуть посилатися на таємницю слідства або інший документ, який зв'язував їм руки в частині інформування клієнта. Тож люди нерідко отримують неприємні сюрпризи.

«Банківські установи не зобов'язані повідомляти про такі дії. Зручним способом відстеження інформації про розкриття банківської таємниці контролюючими органами є онлайн реєстри і такі сервіси, як Youcontrol або Оpendatabot. Вони, хоч і невчасно, але все ж дають можливість контролювати судові документи, видані щодо підприємств», — порадив Михайло Гурін.

Розкриття банківської таємниці — це лише прелюдія. Нерідко за нею йде блокування коштів на рахунку, його арешт або навіть списання коштів на чиюсь користь, наприклад, людини, яка виграла позов або держбюджету. Це відбувається у безспірному (безакцептному) режимі: так часто роблять податкові органи і судові виконавці. В таких випадках завжди потрібна відповідна постанова суду.

«Згідно інструкції НБУ про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті і у відповідності з Цивільним кодексом, блокування рахунків допускається за рішенням суду. Крім того, допускається зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму», — уточнив «Мінфіну» начальник управління банківської безпеки Піреус Банку Ігор Пристинський.

Коли справа доходить до арешту рахунку, то відповідний документ у банк доставляє виконавець, наприклад, прокурор або судовий виконавець. Або ж папір доставляється рекомендованим листом.

А ось банки рідко повідомляють людей і бізнес про арешти рахунків. Найчастіше це стає неприємним сюрпризом, за винятком випадків з VIP-клієнтами. Приватні особи зазвичай намагаються вирішити проблеми з держструктурою, яка почала на них нападати, а бізнес майже завжди намагається оскаржити дії банку через суд і отримати рішення про зняття арешту з рахунку.

«Арешт рахунків — дуже поширена практика тиску на бізнес правоохоронними органами. На щастя, у багатьох випадках цей захід оскаржується досить просто, враховуючи слабку доказову базу силовиків», — пояснює Сергій Лисенко.

За його словами, оскарження найчастіше здійснюється згідно з абз.2 ч. 1 ст. 174 Кримінально-процесуального кодексу. Арешт майна може бути скасований повністю або частково, якщо буде доведено, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ірина Тимофєєва