«Брексит»: наслідки для Великобританії та уроки для України

Ця заява послідувала після того, коли Парламент 22 січня схвалив законопроект щодо «Брекситу». Королева Єлизавета ІІ очікувано підписала закон 23 січня. Європарламент має ратифікувати цей документ, але в ЄС це питання вважають формальністю. Про те, що виграє від «Брексита», і з якими труднощами зіткнеться Великобританія, і які уроки з цього досвіду може винести Україна, у своїй колонці розповів директор ІГ Універ Олександр Куликов.

Читайте також: Британія вже втратила через Brexit $170 мільярдів

Проблема сумісності

Після більш ніж трирічної епопеї, «Брексит» все ж відбудеться. За поточними планами, з 1 лютого почнеться перехідний період, який закінчитися 1 січня 2021 року — дата остаточного виходу Великобританії з ЄС. Для Великобританії це буде історичний момент, який поставить перед країною дуже складні фундаментальні завдання. Після виходу Британії з ЄС потрібно буде знайти своє місце в світі, що змінився.

Сто років тому Великобританія була імперією з безліччю колоній і залежних територій, що мала найбільшу політичну вагу на планеті. Лондон був фінансовим центром світу, а фунт головною світовою валютою. Статус Метрополії світового масштабу забезпечував Лондону приплив грошей з усього світу. Однак після Другої світової війни лідерство перейшло до США. Британія втратила свої колонії і стала втрачати статус Метрополії. Світ збільшувався, а вага Британії у світовій економіці, навпаки, знижувалася. За мірками нової реальності Великобританія перетворилася в просто країну з 65 млн. населенням, яка вже не може змагатися з найбільшими економіками світу. Лондон за історичною інерцією залишався фінансовим центром, але, тим не менш, фінансові потоки повільно, але вірно, йшли за океан. Цей процес до 70-х років минулого століття привів країну до важкого економічного стану.

Британцям треба було щось робити, щоб не опинитися аутсайдерами в мінливому світі. І в 1973 році Великобританія увійшла в тільки-но створене Європейське Економічне Співтовариство (ЄЕС), щоб бути частиною чогось великого і сильного. Проте колишнє імперське минуле британців з самого початку зародження ЄЕС зробило англійців «євроскептиками». У новому союзі англійці не могли стати головними, а їх погляди часто розходилися з думкою континентальної Європи.

Передумови для «Брексита» зародилися з самого початку появи ЄС. Зокрема, Маргарет Тетчер була противником ЄС. Вона виступала проти Маастрихтського договору, який став основою для створення ЄС в нинішньому вигляді. «Залізній Леді» не подобалася централізація влади у Брюсселя. Лондон завжди хотів залишатися самостійним, що йшло врозріз інтеграційних процесів в ЄС. Майже весь період членства Британії в ЄС можна назвати періодом протистояння. Англійцям не подобалася політика Брюсселя щодо величезної кількості питань.

ЄС і Британія часто були як дві партії з різними позиціями. Англійці часто були ліберальними консерваторами, які протистоять соціал-демократам. Маргарет Тетчер взагалі вважала ЄС загрозою. ЄС збільшувало частку держави в економіці, а Британія завжди опиралася. Наприклад, зведений державний бюджет Франції — це близько 55% від ВВП, а у Великобританії — лише 42%. У питанні міграції англійці віддають перевагу розумному студенту з Індії, а ЄС готовий приймати неосвічених біженців. Англійцям завжди не подобалося Римське право, що використовувалося в континентальній Європі, оскільки у них є своє –прецедентне. Тому у Великобританії і ЄС, образно кажучи, з самого початку не сходилися «шестерінки». Євросоюз заважав англійцям розвиватися так, як вони хотіли, а Британія заважала інтеграції в Європі.

Втрати...

«Брексит», як вважають експерти, призведе до тяжких втрат для економіки Туманного Альбіону, оскільки спрацює ефект масштабу. Англійці опиняться в ролі звичайної країни в оточенні гігантів, таких як ЄС, США і Китай.

Лондону буде дуже складно зберегти статус фінансового центру. А у Сполученого Королівства майже третина економіки в своїй основі має фінансовий сектор. Лондонська Біржа поки ще залишається одним з провідних фінансових майданчиків світу, але абсолютно очевидно, що ЄС, Китай і США будуть прагнути розвивати свої фінансові ринки і робити так, щоб гроші працювали всередині їх економік. Це буде вести до того, що приплив грошей в Англії буде неухильно скорочуватися.

Тенденція, яка зародилася після завершення Другої світової війни, може посилитися. Великобританія перетвориться в затухаючий старий фінансовий центр, а її місце у світовому поділі праці буде втрачено.

Дружба і економічний союз з США не можуть врятувати Лондон, оскільки в цьому союзі лідером будуть США. Однак у Великобританії все ж є шанс для збереження свого статусу фінансової Метрополії.

Читайте також: Brexit: Британці витратили 4 мільярди фунтів на запас їжі і ліків

… і придбання

Англійці можуть переграти великих конкурентів не своєю масою, а якістю. Англійці можуть протиставити соціал-демократичному Брюсселю свої ліберальні погляди і зробити свою економіку більш вільною і відкритою, в порівнянні з Європейським союзом. Камінь спотикання у вигляді одержавлення економіки, про який ЄС і Британія сперечалися, може стати конкурентною перевагою Лондона. Адже Лондон виходить з ЄС не просто так, а через згоду з політикою Центру. Британці виходять зі складу ЄС як політична сила, яка виступає за меншу участь держави в економіці, як сила, яка виступає за більш вільну економіку. Така позиція Лондона може виявитися більш привабливою для капіталу, в результаті чого Британія, подібно Сингапуру та Швейцарії, зможе зберегти статус фінансової Метрополії.

Висновки для України

На перший погляд ця тема нас не повинна хвилювати, адже де Україна, а де Британія. Але на шляху реформ ми повинні звертати увагу на досвід інших країн. Ситуація з «Брекситом» показує, що Європейський Союз не є еталоном вільної економіки. Соціал-демократія, нині домінуюча в ЄС, не може створити умови для розвитку бідних країн. Модель ЄС підходить для заможних країн з сильним соціальним нахилом і високою часткою держави в економіці, які активно вирішують питання про те, як перерозподілити гроші. Для проривного зростання економіки така модель не підходить, що і показує історія.

Країни Східної Європи, при всій повазі до проведених ними реформ, значно відстали від країн Азії, того ж Сингапуру. Після кризи 2008 року економіка ЄС значно програє у розвитку економіці США.

Сінгапур, наприклад, не виконував директиви ЄС, він слідував основоположним принципам демократії:

• захист прав і свобод людини,
• джерелом суверенітету є народ,
• рівність,
• свобода слова,
• непорушності права на приватну власність,
• плюралізм,
• принцип розподілу влади.

Предметом реформ має бути виконання основоположних принципів, а не прикладних вимог ЄС чи МВФ. Джордж Вашингтон, «класний» президент США з «класними» промовами, як раз і відрізнявся тим, що у своїх словах і діях завжди фокусував увагу на головних принципах, а не на прикладних завданнях. Це дозволило США 200 років тому першими провести ті реформи, яких ми зараз і прагнемо.

Британцям найближчими роками буде складно, але зате вони виявилися вірними своїм принципам. ЄС, у який ми прагнемо, не ідеальний і може помилятися. Британія своїм виходом з ЄС про це і говорить.

Україна повинна фокусуватися на принципах, які призвели до успіху країни Заходу, а не на прикладних рекомендаціях. Ставлячи принципи у голову кута, рішення прикладних питань можна адаптувати під наші особливості, і не займатися сліпим копіюванням законодавства інших країн.

Та ж судова реформа повинна бути проведена не заради самої реформи та виконання чиїхось вимог. Судова реформа, в першу чергу, повинна бути проведена для можливості повноцінної реалізації принципу прав і свобод людини і інших принципів. Саме принципи повинні бути предметом нашої уваги і обговорень, а не вирішення прикладних завдань. Тільки в цьому випадку реформи і законодавство прийдуть у відповідність один з одним.