Мінфін виграє у НБУ — 3:0

Та це й зрозуміло — ревальвація національної валюти б'є по надходженнях до держскарбниці, план не виконується. Національний банк вважає, що це не його справа і ігнорує доводи Мінфіну.

На чиєму боці правда і чому двом ключовим фінансовим відомствам так складно знайти спільну мову, розповів на своїй сторінці в Facebook глава інвестиційної групи «Універ» Тарас Козак.

У них багато спільного. Обидва органи проводять серйозні внутрішні реформи. Підписи обидвох очільників обов’язково стоять під усіма Меморандумами з МВФ. Мінфін та Нацбанк грають ключові ролі в Раді Фінансової Стабільності.

Проте, на жаль, поки не можуть домовитися про таку стабільність. Сьогодні взаємне непорозуміння вихлюпнулося назовні. Причинами незадоволення стали позавчорашнє розміщення ОВДП Мінфіном на ₴17.2 млрд (левову частку викупили іноземці) і вчорашнє ранкове просідання міжбанківського курсу долара нижче 25 ₴/$. Одні незадоволені тим, що держава надто дорого позичає кошти (16-17%% річних), інші — надмірно дорогою гривнею (в курсовому та відсотковому значеннях).

Три ключових пункти

1. Міністерство фінансів дорого залучає кошти до бюджету.
Так, дорого, але ж у поточних умовах дешевше неможливо. Мінфін веде надзвичайно відкриту політику позик. Оприлюднена стратегія управління державним боргом, прозоро проводяться запозичення, відкрита інформація про утримувачів боргу (тут подяка НБУ), про дати і суми погашень.

• Мінфін повинен залучати кошти в бюджет з певним випередженням, бо через  низький курс долару надходження в держскарбницю імпортного ПДВ сильно просіло.
• Мінфін повинен забезпечувати безперебійність фінансування усіх запланованих видатків. Особливо — соціальних та безпекових. З невеликою натяжкою можна сказати: якщо би не позики, пенсії вчасно би не виплачувалися.
• Мінфін повинен забезпечувати рівномірність видатків протягом року. Інакше, в кінці року матимемо неприємні стрибки курсу гривні.
• Мінфін не може залучати кошти значно дешевше, бо облікова ставка, яку встановлює Нацбанк, наразі 17% річних. Банки (та їхні клієнти) можуть супернадійно отримувати ті ж 17% річних за двохтижневими депозитними сертифікатами НБУ. Більше того, оприлюднений нещодавно Нацбанком прогноз облікової ставки на 2019-2021 рік показує, що високі доходи за депозитними сертифікатами банки матимуть ще досить довго. Для чого тоді їм купляти більш ризиковані ОВДП з меншою дохідністю?
• Мінфін повинен залучати довгі позики, бо в 2020-му році держава має віддавати найбільший обсяг боргів. Якщо зараз продавати цінні папери з терміном погашення до 1 року, то навантаження по перекредитуванню на наступний рік ще збільшиться. Так і до дефолту можна догратись

Отримайте більше за своїм депозитом з Бонусом від «Мінфіну»

2. Курс гривні надто швидко зростає.
Так, на мою думку — занадто швидко.

• З початку цього року до 29 липня портфель ОВДП у іноземних інвесторів зріс з ₴6 млрд до ₴71 млрд, тобто на ₴65 млрд. Це значить, що в країну приплили приблизно $2’400 млрд на купівлю держпаперів. За цей час чиста купівля валюти Нацбанком досягла позначки $2‘168 млрд. Тобто, НБУ навіть не викупив усю цю ”гарячу” валюту, при цьому знизив курс з 28 ₴/$ до 25 ₴/$.
• На своє виправдання Нацбанк пояснює, що не протистоїть трендам, а лише згладжує короткострокові піки. Я вважаю, що приплив коштів міжнародних спекулянтів (саме вони в першу чергу купляють ОВДП) не можна вважати трендом. За ним не стоять ні макропоказники нашої економіки, ні позитивні структурні зміни в міжнародній торгівлі. Ба, більше того, навіть хороша для України кон‘юнктура на сировинних ринках не здатна вивести в «плюс» наш зовнішньоторгівельний баланс.
• Тому було би доцільно викуповувати «гарячі спекулятивні долари» без зміни курсу гривні до інвалют. В крайньому разі ревальвувати гривню на 1% при купівлі $1 млрд. На сьогодні мали би курс 27 ₴/$, значно меншу валютну дохідність у спекулянтів та спокій при можливому різкому відтокові коштів нерезидентів.

3. Облікова ставка надто висока.
Так, згоден. Нацбанк занадто повільно знижує облікову ставку. Всього на 1% з початку року. І за базовим сценарієм знизить ще на 1.5-2% до кінця року.

Безперечно, учасники Комітету НБУ з монетарної політики мають більше інформації для ухвалення рішення. Безумовно, питання майбутньої інфляції є головним чинником при встановленні ставки. Не маю сумнівів у професіоналізмі знайомих мені членів Правління НБУ та членів КМП.

Проте, з мого крісла виглядає, що Нацбанк дує на воду. Адже політичні ризики не реалізувалися, МВФ досить прихильно дивиться на нову владу в Україні, інфляція вища за цільовий показник здебільшого через адміністративні рішення, на які ставка не має впливу.

В той же час, негативний вплив високої ставки на економіку очевидний. Депозитні сертифікати та ОВДП забезпечують високу дохідність банкам. Не збільшуючи кредитування останні бадьоро звітують про зростання прибутків на 30-50%.

Так, є і інші причини чому банки ігнорують реальний сектор, і ці причини поза межами впливу НБУ, та все-таки швидше зниження облікової ставки стало би економіці на користь, а інфляції би не дуже зашкодило.

Таким чином, у суперечці Мінфіну та НБУ я би присудив перемогу Міністерству фінансів з рахунком 3:0.