Висока облікова ставка стримує зростання економіки, але не інфляції, — експерт

Про це пише завідувач відділу досліджень монетарного і валютного регулювання експертно-аналітичного центру «Оптіма» Михайло Джус в статті для видання «Дзеркало тижня». «Мінфін» пропонує ознайомитись із точкою зору експерта.

Пастка облігацій

Україна потрапила у боргову пастку. Для погашення та обслуговування поточних зобов'язань уряд змушений вдаватися до нових запозичень на дуже невигідних умовах. Середньозважена дохідність гривневих ОВДП на первинному ринку у першому півріччі 2019 р. становила 18,5% порівняно з 16,7% торік.

Читайте також: Мінфін витратив на погашення та обслуговування валютних боргів 73 мільярди за 2 місяці

Обсяг розміщення ОВДП у національній валюті за січень-червень 2019 р. становив 121 млрд грн, що майже учетверо перевищує відповідний показник минулого року (33,5 млрд). Портфель нерезидентів за півроку зріс у десять разів: з 6,3 млрд грн до 64,4 млрд (станом на 11 липня 2019 р.). Ці процеси, сприяють зміцненню курсу гривні на короткому часовому проміжку, але створюють значні девальваційні ризики на майбутнє, вважає експерт.

Читайте також: Скупка ОВДП нерезидентами не створює ризиків для курсу — НБУ

Все заради інфляції

Навесні 2016 р. правління НБУ оприлюднило дорожню карту з переходу до режиму інфляційного таргетування. Для боротьби з інфляцією регулятор обрав найпростішу тактику: пригнічення попиту за допомогою високих процентних ставок на тлі повного ігнорування необхідності підтримувати економічне зростання.

Сутність цього режиму полягає у публічному оголошенні кількісних цілей з інфляції та зобов'язанні центрального банку досягати цих цілей. Було передбачено таку траєкторію очікуваної інфляції: 2017 р. — 8% +/- 2 п.п., 2018 р. — 6% +/- 2 п.п., 2019 р. і надалі — 5% +/- 1 п.п.

Хоча досягти цих показників так і не вдалося. Фактичний рівень споживчої інфляції у 2017 р. становив 13,7%, у 2018-му — 9,8%, а на 2019 р. прогноз самого НБУ передбачає зростання цін на 6,3% (прогноз уряду — 7,4%).

Нацбанк намагається переконати суспільство у тому, що зниження темпів інфляції у 2018 р. було наслідком жорсткої монетарної політики. Це могло би бути правдою, наголошує експерт, якби інфляція була спровокована виключно надмірним попитом, але це не так. Зростання заробітних плат, після падіння у 2014–2015 рр., згодом мало відновлювальний характер. А на інфляцію впливає велика кількість факторів «витрат»: девальвація гривні, підвищення тарифів на енергоносії, зростання цін на пальне, підвищення акцизів тощо.

Уповільнення темпів інфляції у 2018 р. відбулося також унаслідок факторів з боку витрат: зниження світових цін на продовольство, значний врожай фруктів, падіння цін на нафту тощо. Іншими словами, вважає експерт, НБУ записує собі в актив те, що сталося з незалежних від нього причин.

«Нацбанк перебуває у паралельній реальності, в якій ВВП у 2018 р. досягнув і навіть перевищив свій потенційний рівень. Тобто, за його логікою, мав місце перегрів економіки, за якого інфляцію спричиняє надмірний сукупний попит, і цей попит слід обмежувати шляхом підвищення процентних ставок. Але оцінки НБУ не мають нічого спільного з реальним станом справ в економіці», — переконаний Михайло Джус.

Економіка без грошей

Високий рівень облікової ставки і жорсткі вимоги до оцінки банками кредитного ризику за активними операціями знищують мотивацію банків до кредитування виробництва. Як наслідок, залишки за гривневими кредитами у корпоративний сектор за перше півріччя 2019 р. скоротилися на 4,2%, у річному вимірі — на 2,3%.
Рівень покриття ВВП банківськими кредитами за 2014–2018 рр. упав з 57 до 29%.

Реальна кількість грошей в економіці за останні п'ять років зменшилася майже удвічі, тобто кожна додаткова гривня «з'їдається» зростанням цін. З початку 2014 р. реальний обсяг грошової бази скоротився на 44%, грошової маси — на 46, готівки — на 42%.

Рівень монетизації економіки (відношення грошової маси до ВВП) знизився з 55% у 2013 р. до 35% у 2018 р. А як відомо, гроші — кров економіки, немає крові — нема життя.

Національний банк визнає, що жорсткі монетарні умови є однією з причин уповільнення темпів зростання української економіки з 3,3% у 2018 р. до 2,5% у 2019 р. (за прогнозом НБУ).

Висока облікова ставка НБУ цілком комфортна для банків, оскільки дає можливість отримувати рекордні прибутки на тлі мінімальних обсягів кредитування реального сектору економіки. За п'ять місяців 2019 р. банки одержали прибуток 23,4 млрд грн, що на 83% перевищує відповідне значення 2018 р. і є найвищим показником за всю історію банківської системи країни. Проте інтереси суспільства і банків (не кажучи вже про інших торгівців ОВДП) не завжди тотожні.