Чотири драйвери зростання для української економіки

Про те, на які галузі варто зробити ставку в найбличжі роки, розповів у своему пості на Facebook голова Ради НБУ Богдан Данилишин. «Мінфін» публікує скорочений варіант статті.

Які головні завдання економічного розвитку України? Забезпечення стійкості зростання економіки, збільшення темпів цього зростання і зміна структури за рахунок розширення несировинної складової економіки. 

Про пошук «точок зростання» української економіки говорять багато. Проте акцент на точках зростання для України не цілком правильний.

Такі економіки, як в Україні, не володіють достатнім набором характеристик розвиненої системи — у нас недостатньо місткий внутрішній ринок, слабка інфраструктура, застаріла виробнича база, немає ефективної промислової політики. Тому поява потенціалу зростання в одному з секторів навряд чи здатна зачепити суміжні сектори і перетворитися в локомотив зростання всієї економіки.

Для України характерна надмірна залежність від зовнішніх ринків. В умовах глобалізації значення міжнародних економічних зв'язків важливіше за внутрішньодержавні. Це в СРСР економіка існувала у вигляді анклаву, а економіка України тісно інтегрована в світову. Зовнішні шоки легко і швидко транслюються в економіку нашої країни, і це може пригнічувати точки зростання.

З іншої сторони, фінансова система, нехай і повністю оговталася від кризи і перейшла до прибуткової роботи, на даний момент ще не демонструє готовності до повноцінної кредитної підтримки економіки.

Внутрішній споживчий та інвестиційний попит стимулює економіку

Для того, щоб імпульси зростання, що виникають в якомусь окремому секторі, могли проникнути в суміжні галузі національної економіки потрібні механізми управління процесами створення багаторівневих зв'язків — драйверів.

Економіка України зростає три роки поспіль. І всі ці три роки основним драйвером економічного зростання є внутрішнє споживання.

На перший погляд, в цьому можна угледіти позитив — після кризових 2013-2015 років, компанії почали реалізовувати довгострокові проекти, що забезпечило інвестиційний попит, а населення знову наростило споживання, що підвищило попит споживчий. Але, як показує практика, ситуація може швидко змінитися.

Протягом 2000-х років зростання економіки України було обумовлене переважно зовнішніми факторами. Перший — низькі ставки ФРС, привели до українського будівельного і споживчого буму, що здійснило істотний внесок в тодішнє економічне зростання. Другий — бурхливі темпи зростання в Китаї та деяких інших країнах Південно-Східної Азії забезпечили високий попит і хороші ціни на продукцію української металургійної галузі.

Тепер у нас сформувалися нові драйвери зростання — внутрішній споживчий та інвестиційний попит. Припинення дії драйверів, які давали зовнішній імпульс для зростання української економіки в середині 2000-х років, призвело до зупинки її розвитку.

А що буде, якщо припинять діяти нинішні драйвера зростання економіки України? Таке цілком можливо — зростання споживчого попиту носить відновлювальний характер (після падіння в 2013-2015 роках) і не факт, що він триватиме довго.

А, якщо підприємства відчують стагнацію споживчого попиту, то припинять нарощувати виробничі потужності, що спричинить за собою зниження інвестиційного попиту.  До речі, будівництво, схоже, втрачає статус драйвера зростання економіки — в Києві, де найбільший ринок нерухомості, обсяг побудованого за січень-вересень 2018 року житла був на 41% менше, ніж в 2017 році.

Ставка на логістику та аграрний сектор

Що робити? Шукати нові драйвери зростання. В тактичному плані ними можуть бути аграрний сектор і розвиток транспортно-логістичної інфраструктури.
Аграрний сектор може бути драйвером тому, що попит на українську сільгосппродукцію є і буде високим як мінімум в середньостроковій перспективі. Безглуздо не використовувати таку можливість.

При цьому аграрний сектор як драйвер повинен направити імпульси розвитку українського сільгоспмашинобудування, харчової промисловості, яка повинна нарощувати виробництво продукції з високою часткою доданої вартості (нам вдалося перетворитися з експортера насіння соняшнику в гравця №1 світового ринку соняшникової олії і цей приклад потрібно масштабувати), сектору виробництва мінеральних добрив.

Транспортно-логістична інфраструктура може стати драйвером через декілька причин. По-перше, тому, що Україна знаходиться в числі країн з одним з найвищих рівнів логістичних витрат. Так, в Україні 18% логістичних витрат пов'язані з доставкою пшениці з поля в порти, тоді як у Франції та Німеччині цей показник становить 8%, в США — 6%. Проблему необхідно вирішувати, в тому числі і для підвищення віддачі від сільського господарства.

По-друге, «азовська криза» показала — потрібні добре розвинені запасні варіанти портів на Азовському морі. Інакше, можуть бути проблеми з експортом металів і зернових.

По-третє, хочеться вірити, що рано чи пізно відносини з Росією припинять погіршуватися і стабілізуються — тоді розвинена транспортна інфраструктура буде здатна перетворити географічні особливості України в її конкурентну перевагу.

По-четверте, активний розвиток транспортно-логістичної інфраструктури обов'язково дасть імпульс підвищенню обсягів виробництва в чорній металургії, енергетиці, промисловості будівельних матеріалах.

Важливо, що в результаті задіяння цих драйверів зростання економіки ми зможемо підтримати дію драйверів нинішніх, оскільки інвестиційний і споживчий попит зможуть отримати потужний новий імпульс.