Рік, що минає, був непростим, однак закінчується досить оптимістично: з новою програмою співпраці з МВФ та збалансованим бюджетом.
Ще один важкий рік, але з ноткою оптимізму
Голова ради НБУ і екс-міністр економіки України Богдан Данилишин підвів економічні підсумки 2018 року у своїй колонці на «НВ». «Мінфін» публікує скорочений варіант.
18 грудня МВФ затвердив нову програму співпрацю з Україною — Stand-by на суму $3,9 млрд. Цього року має надійти $1,4 млрд. кредитних коштів. Це позитивна новина. Україна змушена залучати кредити міжнародних організацій, адже зараз співпраця з ними необхідна. Насамперед тому, що на погашення та обслуговування зовнішнього боргу України в 2019 році потрібно витратити 150 млрд гривень — згідно з прогнозними даними Мінфіну на 1 грудня.
Кредит МВФ разом з макрофінансовою допомогою від Євросоюзу — 0,5 млрд євро вже надійшли, таку ж суму очікуємо в наступному році, та з гарантіями від Світового банку на $0,75 млрд дають надію, що наступного року не буде загроз фінансовій стабільності держави. Ймовірно, що у разі потреби держава зможе позичити гроші на міжнародних ринках капіталу за більш прийнятною ставкою, ніж у 2018 році. Багато кредиторів і інвесторів оцінюють свої ризики по роботі з країною з оглядкою на наявність або відсутність у позичальника програми з МВФ.
Міжнародні резерви, до кінця року зростуть, відігравши своє зниження наприкінці літа і на початку осені. Станом на 1 грудня вони становили $17,7 млрд, на початок наступного року вони наблизяться до позначки $20 млрд.
Курс гривні у цьому році в цілому демонстрував стабільність – якщо порівнювати з кінцем 2017 року. Станом на 20 грудня 2018 року національна валюта зміцнилася по відношенню до долара на 0,75%. Цього року валюти ринків, що розвиваються, були схильні до девальвації – через зростання ставки ФРС, що спричинило відтік капіталу з ринків, що розвиваються, а також через сильні фінансово-економічні потрясіння в Аргентині і Туреччині. Але гривня відчувала себе набагато краще більшості валют країн з подібними ринками.
Поки немає передумов для повторення ситуацій грудня 2016 року та грудня 2017 року, коли уряд витрачав великі обсяги коштів, що призводило до девальвації гривні. Наприклад, минулого року за грудень залишок коштів на єдиному казначейському рахунку зменшився в 10,6 разів. Сподіваюся, ми робимо перший крок до належного рівня координації фіскальної та монетарної політик.
Щодо інфляції – вона росла високими темпами на початку року, з травня по вересень був сприятливий період нульового зростання цін і навіть їх зниження в серпні. Після різкого стрибка у вересні темпи зростання споживчих цін мали низхідну динаміку. Думаю, що прогноз Нацбанку щодо споживчої інфляції станом на кінець року — 10,1% — виглядає відносно реалістично. Інфляція в цьому році буде нижчою, ніж у 2017, проте мета, встановлена в Основних засадах грошово-кредитної політики на 2018 рік і середньострокову перспективу (6% ± 2 процентних пункти), досягнута не буде.
Вища від цільового рівня інфляція істотною мірою пов'язана з динамікою споживчого попиту. Наприклад, в жовтні 2018 року порівняно з жовтнем минулого року реальна заробітна плата зросла на 14,2%. А заборгованість за банківськими кредитами домогосподарств станом на 1 грудня була на 19,5% більше, ніж на кінець 2017 року.
Без гучних баталій був прийнятий державний бюджет на 2019 рік. Позитивне рішення про надання кредиту від МВФ – найкраще свідчення того, що держбюджет є реалістичним і збалансованим.
Економічне зростання буде забезпечено, насамперед, розширенням внутрішнього попиту. Однак, і це важливо, не тільки за рахунок споживчого, а й за рахунок інвестиційного попиту. Про це свідчить, наприклад, помітна активізація інвестиційного імпорту — зокрема, продукції машинобудування і електротехнічного обладнання.
Темпи зростання ВВП України за підсумками 2018 року очікуються приблизно на рівні 3%. Багато це чи мало? Відповім так — це той рівень зростання, який може дозволити собі нинішня якість української економіки.
Для того, щоб розуміти інституційні та структурні проблеми економіки України, слід знати, що відбувається у світовій економіці, частиною якої ми є. А в світовій економіці з кінця XX століття йде Третя промислова революція, і її темпи помітно прискорилося на початку нового тисячоліття. Наслідки цієї революції будуть колосальними, вона викличе не менші потрясіння, ніж Перша (початок XIX століття), і Друга (кінець XIX — перша половина XX століття) промислові революції.
Третя промислова революція характеризується наступним:
-
зміною енергетичної парадигми – викопне паливо буде поступово замінено поновлюваними джерелами енергії.
-
субтрактивне виробництво, яке домінує в даний момент, в середньостроковій перспективі буде істотною мірою замінено адитивним виробництвом (3D друк), значно більш економічним з точки зору витрат на виробництво: до 90% економії енергії та ресурсів у порівнянні з субтрактивним.
-
кардинальне підвищення ролі програмного забезпечення в кінцевому продукті.
-
значне зростання використання нових інноваційних матеріалів (наприклад, графена) у виробництві, які замінять класичні матеріали (наприклад, чорні метали, алюміній).
-
істотне посилення ролі автоматизації в виробництві, аж до повної заміни виробничих одиниць-людей роботами.
-
підвищення ролі вертикальної інтеграції при виробництві товарів і локалізація цього виробництва, на відміну від глобально і горизонтально організованого виробництва товарів, що існує в даний момент.
Ці вектори розвитку світової економіки радикально змінять домінуючий на сьогодні спосіб виробництва товарів. Україна зараз є країною промислового устрою, сформованого Другою промисловою революцією. Роль цього устрою в світовому виробництві товарів знижується і буде стрімко скорочуватися надалі. Це помітно, наприклад, в поступовому зменшенні колись потужної української металургійної галузі. Останнім часом її частку в українському експорті займає не наукомістка продукція, а пшениця і кукурудза. І тут є питання: де більше ступінь доданої вартості – у металургійних напівфабрикатах чи у агросировині. Одне зрозуміло точно: в обох товарних групах додана вартість низька.
Макрозавданням економічних реформ повинна стати трансформація української економіки в напрямку, заданому наведеними векторами розвитку, задіяння потенціалу української науки. І тоді наша країна буде експортувати не тільки катанку, ячмінь і насіння соняшнику, аміачну селітру і карбамідно-аміачну суміш. Тоді Україна буде виробляти і продавати на зовнішніх ринках електронне, оптичне телекомунікаційне та мультимедійне обладнання, продукцію аерокосмічної промисловості, суднобудування, сільгоспмашинобудування, верстатобудування і фармацевтику. Домогтися цього — не питання одного року. Але починати реально працювати в цьому напрямку потрібно негайно.
Коментарі - 19
https://minfin.com.ua/blogs/aleksandrbank/118938/
Поражаюсь этим современным «экономистам», которые могут совместить — НЕсовместимое.
Вот как у них получается совместить УМЕНЬШЕНИЕ занятости населения — с этим «Экономический рост будет обеспечен, прежде всего, расширением внутреннего спроса.»
Какой «рост» и «расширение внутреннего спроса» при ПАДЕНИИ ПЛАТЁЖЕСПОСОБНОСТИ населения?
Да кому нужен такой «рост», ведущий к ОБНИЩАНИЮ населения?
Людоеды какие-то, а не экономисты.
А если серьезно, то одни профессии будут исчезать, другие появляться. Точно так же как в ходе предыдущих промышленных революций были даже бунты по этому поводу, люди всегда боятся изменений. Но кто хочет работать — адаптируется и без дела не останется.
Да я не против, проблема в том, что в экономике развелось много ИГРОКОВ, а работать они не хотят — им бы поиграть.
И тут уж точно «промышленные революции» не причём.
Ой, не смешите, такие «профессии» если появляются, то в результате НРАВСТВЕННОЙ революции вместе с подменой понятий.
ТРУД и ИГРА — это РАЗНЫЕ виды деятельности, причём только один из них имеет отношение к экономике, а второй — нет.
#экономический_попаданец №2.
Любой бизнес — это игрок в экономике.
Ой, а я грешным делом думал, что в экономике есть ПРОИЗВОДИТЕЛИ и ПОТРЕБИТЕЛИ, а оно оказывается вона как.
Вся наша жизнь — игра
Вы про СВОЮ жизнь можете так говорить, моя жизнь это ТРУД.
Поэтому НАША уже не может быть «игрой».
По-моему очевидно кто и как занимается подменой понятий, делая подобные обобщения.
Потребности, как и производство носят ЗАКОНОМЕРНЫЙ и ОБЯЗАТЕЛЬНЫЙ характер, а не случайный и вероятностный, как это пытаетесь представить Вы.
По поводу закономерный и обязательный характер потребностей — тоже ошибаетесь. Вот сейчас легкая промышленность. Покупали-покупали люди, ввели военное положение, и продажи как обрубило. Причем практически у всех. Что случилось с потребностями? А все то же. Потому что обязательный характер у нас имеют только «пить», и «есть», причем даже и второе во многом можно сократить если что.
Где Вы видите что я жалуюсь?
Вы бы поменьше воображали и страдали «манией величия».
Что позиционируете себя «игроком» — ещё не значит что не будете пешкой, ведь игра она такая штука — всем выигрывать в ней почему-то не получается.
Ну и коль Вы уже включились в «игру» — то кем из нас двоих более манипулируют и используют?
По поводу закономерный и обязательный характер потребностей — тоже ошибаетесь.
Интересные рассуждения, так я — «ошибаюсь», или всё-таки — "обязательный характер у нас имеют только «пить», и «есть» и я — НЕ ошибаюсь?
Обязательства ведь бывают КРАТКО — и ДОЛГО-срочные, и это не отменяет их ЗАКОНОМЕРНОСТИ.
Может и Маслоу — «ошибался» насчёт закономерности и обязательного характера, составляя «пирамиду потребностей»?
Причем тут обязательства? Обязательства и потребности — совершенно разные вещи. Есть самые базовые потребности, без которых почти никак, я их назвал обязательными, что здесь непонятного? Но только эти базовые потребности — максимум 10% всей экономики, и то за этот спрос есть постоянная конкуренция между производителями, поставщиками, торговыми сетями, и т.д… А спрос на остальное очень колеблется в зависимости от множества обстоятельств.
Вы на себя,«игрока», посмотрите и расскажите как Вами манипулируют и используют, делая «пешками» в погоне за скидками.
Причём тут «обязательства»?
Так этим как раз и ИГРАЮТ «игроки».
Обязательства и потребности вещи хоть и разные, но всё-таки СВЯЗЬ между ними имеется.
И именно определённые обязательства человека делают обязательными его потребности.
Вы, как позиционирующий себя как «дока» в ИГРЕ, и пытающийся «вразумить» меня должны знать что-то о культуре, этикете, имидже, репутации, которые как раз и являются частями «игры».
Но видно очень далеки как от знания экономики, так и от ПРАВИЛ «игры», принимая которые «игрок» берёт на себя определённые обязательства, которые ДЕЛАЮТ ОБЯЗАТЕЛЬНЫМИ его потребности.
Вы попробуйте НЕ СООТВЕТСТВОВАТЬ имиджу и прийти например в рваной рубахе или без штанов на деловую встречу «игроков», и сразу поймёте какая связь между обязательствами и потребностями и что делает потребности — обязательными.
(Не только «пить» и «есть», а и «одеваться»,«передвигаться» и т.д.)
Ваши слова — Можете дождаться скидок. Можете дождаться их наугад, или наперед зная, что в конце года будут распродажи.
Ну что ж — ждите скидок, только не рассчитывайте что останетесь в выиграше.