Чому дешеві кредити — це міф

Про те, чи варто українцям чекати дешевих кредитів, і чи варто вірити обіцянкам про дешеві кредити, на своїй сторінці у Facebook розмірковує Сергій Фурса. «Мінфін» публікує скорочений текст статті.

Коли хтось буде запевняти вас, що прийде і відразу знизить вартість кредитів до 3% -5%, запитайте у нього (у неї), хто оплатить різницю. І коли з'ясується, що ніхто не має наміру такого робити, ви зрозумієте, що різницю сплачуватимете самі: ваші податки, ваша інфляція, ваша девальвація. Тому що коли країна приваблює в доларах ресурси під 9%, то ніхто всередині країни не може отримати гроші дешевше. Хіба що всі скинуться і допоможуть нужденним. А хто її потребує, визначить той, хто пропонує знизити вартість кредитів.

До речі, коли ви будете робити калькуляцію, скільки ж ви заплатите особисто за право когось отримувати дешеві гроші, не забувайте, що якщо кредит в гривні, то до доларової ставки ви повинні додати ще й українську інфляцію. І коли ви виявите, що хтось отримає кредит під 3%, коли його вартість становить 18%, то виявиться, що ці 15% сплатите ви. Адже ви доросла людина і розумієте, що завжди хтось платить? А у держави немає інших грошей, крім грошей платників податків. Ну і ще тих грошей, які держава в пориві пристрасті вирішить просто так надрукувати.

І ви зрозумієте, що український народ не тільки добре співає, але ще й дуже щедрий. А коли через кілька років ви зрозумієте, що нужденні потрібні люди ще й не повернули більшу частину кредитів, то ваша щедрість здивує вас ще більше. Може бути це компенсує психологічні незручності від чергової девальвації, адже коли держава друкує нічим не забезпечені гроші, то курс національної валюти відчує це першим. Погодьтеся, коли гривня летить в прірву, легше це пережити розуміючи, що ви дуже хороша і щедра людина. І для інших вам нічого не шкода.
Особливо для потрібних нужденних людей. Адже вони проявили кмітливість і підтримали того, хто пообіцяв їм потім дешеві кредити. І воздалося їм сторицею. Комусь добре, хтось розбагатів. А вам приємно. Нехай ви і бідний, зате щедрий.

Ви можете запитати, чому ж країна не може отримати гроші дешевше? Тому що країні не довіряють. Коли політики, керівники країни, не тримають свого слова, то кредитори перестають довіряти. Там, де немає довіри, там є ризик. Де росте ризик, так зростає вартість кредитів. І щоб знизити вартість кредитів для країни, треба довго і нудно виконувати взяті на себе зобов'язання. Це довго. Це нудно. Тому вам можуть запропонувати більш простий варіант — не виконати поточні зобов'язання (бо дорого і ми хочемо по 5%), реструктуризувавши наявний борг, а потім відразу займати під 5%.

Яким чином невиконання поточних зобов'язань перед інвесторами може дозволити трохи пізніше взяти у тих же інвесторів гроші дешевше, залишається загадкою. Тому що ці самі інвестори вже точно люди не щедрі. Вони розумні і жадібні, і ключове слово розумні. Тому що в Україні жадібних багато — достатньо вийти на будь-якому вокзалі і поговорити з таксистами. А ось з розумними, які розуміють, що черговий кидок інвесторів лише віддаляє нас від мети взяти колись гроші під 5% (або просто дешево), біда. Малувато розумних. Або розумні прикидаються дурнями, вішаючи локшину на вуха довірливим слухачам. У будь-якому випадку, перспектива так собі.

І так, цікаво ще було б дізнатися, за скільки видають кредити ломбарди сім'ї Тимошенко. Ломбарди — це ж не жадібні банкіри, тому цікава їхня ставка. Ну так, щоб порівняти зі справедливим рівнем. Може там можна взяти під 3%? Або Хоча б по 5%. І бажано на 2-3 роки. З мінімальною заставою. Напевно це був би дешевий кредит. Адже правда?