$45,6 млн бонусів. Яку нагороду заслужило правління Нафтогазу

Судові тяжби між Нафтогазом й Газпромом тривали 4 роки. Причина суперечки - транзитний контракт, укладений в 2009 році в результаті переговорів Юлії Тимошенко та Володимира Путіна.

Тільки в лютому 2018 року Стокгольмський арбітраж прийняв рішення. Він встав на сторону Нафтогазу, зобов'язав Газпром виплатити $4,56 млрд українській стороні за те, що транзитний газ не прокачували в повному обсязі.

Російська компанія відмовляється виконувати це рішення, і заявила про намір розірвати договірні відносини з Нафтогазом. До того ж, Газпром подав апеляцію проти рішення арбітражу.

Але це не завадило наглядовій раді Нафтогазу прийняти цікаве рішення: за перемогу над Газпромом виплатити правлінню компанії бонус - 1% від суми постанови. Тобто з $4,56 млрд, менеджери повинні отримати $45,6 млн. За даними ЗМІ, майже половину - $20 млн - вже виплатили. Решта суми прив'язана до фактичного стягнення. Це означає, що чим більше заплатить Газпром, тим більше бонусів отримають менеджери.

Юридична компанія, яка відстоювала інтереси України в арбітражі весь час судових тяжб, вже отримала $14 млн. Премій за перемогу контракт не передбачав.

Суспільство відреагувало на це рішення по-різному. Одні пораділи за правління Нафтогазу. Інші, навпаки, обурилися.

Ситуація суперечлива, тому «Мінфін» вирішив зібрати головні аргументи опонентів.

Юрист Олександр Ярецький

Мої висновки щодо недавньої скандальної ситуації з Нафтогазом.

1. Це відмінний кейс, що наочно демонструє повну неспроможність тверджень, що держава неефективний власник і всі, пов'язані з цим проблеми, вирішить передача держпідприємств під управління незалежних, бажано іноземних (наші ж все типу поголовно корумповані) профі. Будь-кому, хто далі буде стверджувати подібне - можете сміливо приводити цей більш ніж наочний приклад.

Як ми бачимо на практиці, не вирішила і не вирішить. Тому що у будь-якого іноземного, навіть самого титулованого профі (можете заради інтересу сходити на сторінку Нафтогазу і подивитися склад Наглядової ради) відсутні дві головні якості, додатково необхідних для управління будь-якими держактивами, і не тільки українськими: залученість й патріотизм.

Об'єктивно, вони не дуже в курсі наших тубільних проблем й для них, виплатити що $4 млн, що $45, що навіть $450 парі-трійці менеджерів за рахунок тубільного бюджету (тобто за рахунок всієї країни, в якій 70% сімей вистачає тільки на їжу) абсолютно все одно. Упевнений, що вони цей кейс навіть особливо й не обговорювали між собою. Просто їм скинули підготовлений тим же менеджментом проект рішення, корпоративний секретар зібрав умовні «за» електронною поштою, і рішення було прийнято.

2. Неефективність створеної моделі корпоративного управління ще й в тому, що за цим не буде ніякої особливої ​​реакції. ФБ ще пошумить пару днів і все заспокоїться. Не впевнений, що НС навіть що-небудь дізнається про публічну реакцію на своє рішення про преміювання. Але ж такий прецедент в нормальній країні (або в приватному бізнесі) давно б спровокував відставку НС у повному складі.

До речі, як тут не згадати, що минулий НС пішов у відставку на знак протесту проти політичного втручання в діяльність компанії. Втручання припинилося або знайшли заміну на поступливіших?

3. За реакцією ломів у ФБ вже зараз можна спостерігати, кого з них не можна і на гарматний постріл підпускати до корпоративного управління держактивами. Тому що деякі з них абсолютно не бачать в цьому нічого поганого і цілком серйозно вважають, що менеджмент заслужив такі премії вже тим, що не злив справу в суді, дозволивши юристам здобути перемогу (адже міг же!).

4. Будь-який кваліфікований HR вам підтвердить, що такі гігантські премії, навіть на тлі немаленького окладу голови Нафтогазу в районі 2 млн грн в місяць надають зворотний, демотивувальний ефект. Навіщо керівнику, котрий отримує умовно $1 млн на рік зарплати, далі напружуватися, якщо він одноразово отримав на 10 років вперед? Тому за класикою, річні бонуси вищому менеджменту стандартно знаходяться в діапазоні 0,5-1 річної зарплати. Навряд чи такі досвідчені фахівці в НС не розуміють таких очевидних речей. Тому це швидше за все знову ж приведе нас до висновків в п.1. Відсутності у них інтересу (залучення) в грамотному корпоративному управлінні.

Cпеціаліст відділу продажу боргових цінних паперів Dragon Capital Сергій Фурса

Коболєв й Вітренко отримали великі премії - Зрада

Коболєв й Вітренко виграли суд у Газпрому - перемога

Це кричать одні й ті ж люди. І ці люди не бачать зв'язку між двома фактами. Між фактами перемоги в суді над Газпромом, якого досягла компанія під керівництвом менеджменту і високою премією цього самого менеджменту. Премією, яка була прописана в контракті менеджменту. І просто в той момент, коли писали контракт, мало хто міг уявити, що перемога буде такою потужною. Або ніхто не міг.

Ви правда не бачите зв'язку?

Коли в керівництві компанії не було високих премій, то керівництво Нафтогазу раптово забувало про важливість суду з Фірташем щодо 11 млрд кубометрів газу. І Нафтогаз програвав суд. Втрачала держава Україна. І не тому, що керівництво Нафтогазу при регіоналах не любило гроші, ні. Вони їх сильно любили. Просто отримували ці гроші з іншого джерела. А втрачала Україна. Коли в керівництві компанії не було високих премій, то Нафтогаз під чуйним наглядом (керівництвом?) Юлії Володимирівни укладав жахливий контракт з Газпромом. Який коштував країні мільярди доларів. Чи любили гроші в той час в Нафтогазі і навколо нього - вирішуйте самі. Ясно тільки, що Україна дуже дорого заплатила за той контракт.

Люди люблять гроші. І люди працюють за гроші. Це нормально. Це природно. Якщо держава не буде оплачувати своїх менеджерів, то їх куплять інші. От і все. За маленькі зарплати ви можете найняти або ідіотів, або сволот. Або і те й інше разом. Пристойні люди просто не підуть працювати за маленькі гроші. Просто тому що вони вже отримують багато грошей, а вони отримують багато грошей якщо вони професіонали. А ніхто з власної волі, навіть заради високої ідеї, не піде на різке зниження своїх доходів. А підуть ті, хто все одно розуміє, що заробить. Але їх заробіток буде частиною не прибутку компанії, а її збитку. Збитків, які оплатимо усі ми з вами, платники податків.

Хороші менеджери коштують дорого. Це факт. Але ще дорожче коштує для країни відсутність хороших менеджерів. Як показує практика, це коштує в сотні разів дорожче.

Так, премію менеджменту Нафтогазу оплатили платники податків. Тому що прибуток компанії належить власнику. А народ - це власник. Але прибуток компанії з'явився саме тому, що Нафтогаз виграв суд у Газпрому. Виграв вперше за довгі роки. І чому то це збіглося з тим фактом, що в керівництві компанії виявився менеджмент, якому встановили високі зарплати. Який вже окупив себе на сотні років вперед.

Для платника податків це вигідна угода. Яка містить перемогу в суді над Газпромом. Яка включає закупівлі газу в Європі і фактичну газову незалежність від Росії.

Висока зарплата (депутата, менеджера, міністра) - не гарантія, що на цю посаду прийде чесна людина. Низька зарплата (депутат, менеджера, міністра) - гарантія того, що ви не побачите на цій позиції чесного професіонала.

Безкоштовних управлінців ми вже надивилися за 25 років. Результат не забарився. Бажаєте продовжити?

Почесний президент Київської школи економіки Тимофій Милованов

Cума бонусу є безпрецедентною для України і ставить два важливих питання.

1. Чи мають подібні бонуси бути введені в інші державні та пов’язані з державою організації? Наприклад, чи повинне правління Національного банку України отримувати 1% річного прибутку банку (це менша, але все-таки порівнянна сума і у правління НБУ є схожі корупційні ризики та навіть ризики для фізичної безпеки)?

2. Така сума бонусу буде сприйнята негативно серед (частини) широкої громадськості, реформаторів та працівників державних підприємств, у тому числі групи ”Нафтогазу". Якщо так, чи це може негативно вплинути на моральний дух у таборі реформ, культуру реформ в групі «Нафтогаз» та підірвати легітимність реформи корпоративного управління держпідприємств? Чи це зменшить шанси на політичну кар'єру для Андрія Коболєва та Юрія Вітренко і посилить шанси старої гвардії?

Немає простих відповідей на ці питання. Може в когось є, але у мене точно немає. Але я вважаю, що громадськість, уряд та реформатори повинні публічно обговорювати ці питання і узгодити чіткий набір принципів щодо зарплат та бонусів керівництва державних та пов’язаних компаній та застосувати їх до всіх цих організацій. Правила повинні бути чіткими, і правила повинні бути однаковими для всіх.

Президент Інвестиційної групи Універ Тарас Козак

У мережі починається черговий срач, цього разу з приводу премії керівництву Нафтогаз за перемогу в Стокгольмському арбітражі над «Газпромом». Премія чимала — $45 млн. Проте, на мій погляд, цілком заслужена і адекватна.

Нафтогаз, нагадаю, з командою Коболєва і Вітренка виграв 4,5 мільярда американських доларів. А при ставлениках минулої і позаминулої влад Україна традиційно програвала подібні суди (зокрема, 11 млрд кубів газу Фірташу).

Уявіть собі, перед якими спокусами вистояли хлопці, не продалися Газпрому та його господарю. В непростих умовах — в Україні їх гостро критикували за наведення порядку на газовому ринку. Критикували популісти — прислужники олігархів, які втратили можливості збагачення на газовій темі за рахунок громадян і бюджету.

Чомусь думаю, що переважна частина критиканів і заздрісників не встояли би перед газпромівськими спокусами.

Якщо ми і надалі хочемо вигравати такі суди (від імені держави і держкомпаній), такі премії мають стати правилом!

Олекса Рябуха