Підвищення «мінімалки» відчув бізнес, а не наймані працівники

Зростання мінімальної заробітної плати з 1 січня 2018 року навряд чи можна вважати суттєвим покращенням матеріального становища найманих працівників. При тому, що підвищення склало 16%, споживча інфляція у січні, за даними Держстату, прискорилася до 14,1% у річному вимірі. Фактична інфляція була вищою за прогноз, опублікований в «Інфляційному звіті» за січень 2018 року, тож через зростання цін це підвищення просто нівелюється. До того ж саме збільшення мінімальної зарплати є впливовим фактором зростання цін.

Для бюджету зростання «мінімалки» – це збільшення доходів, зокрема від податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску. База оподаткування автоматично зростає, хоча податкові ставки не змінюються. Підвищення мінімальної зарплати більше лягає на бізнес, і йому вкрай важко справлятися із збільшенням податкового навантаження.

Так, з 1 січня 2018 року податкове навантаження за рахунок єдиного податку та єдиного соціального внеску для підприємців 1-ї групи підвищилося до 995,26 грн в місяць, 2-ї групи – до 1563,66 грн. Представники 3-ї групи сплачують ЄСВ у розмірі 819,06 грн та єдиний податок – 5% від доходу або 3% для платника ПДВ. ФОП на загальній системі також сплачують 819,06 грн ЄСВ. А ще – ПДФО, 18% від чистого прибутку. Військовий збір — 1,5% від чистого прибутку.

Крім того, підвищення «мінімалки» стосується всіх без виключень підприємців, які використовують найману працю, оскільки вони сплачують за працівників зарплатні податки, прив'язані до розміру заробітної плати. Так, з 1 січня 2018 року роботодавець повинен за одного найманого працівника з окладом у розмірі мінімальної зарплати (3723 грн) утримати і нарахувати податки в сумі 1545,05 грн.

Для більшості підприємців це завеликий тягар, тож вони змушені шукати шляхи мінімізації податкового навантаження — переводити працівників на цивільно-правові угоди, які не потребують відрахувань, чи на неповну зайнятість. Або скорочувати їх кількість, що спричиняє зростання безробіття.

Підвищення «мінімалки» у 2017 році до 3200 грн призвело до масових звільнень і відходу бізнесу в «тінь». Такі ж підсумки економісти прогнозують і на цей рік.

Я цілком згоден із заступником глави НБУ Дмитром Сологубом: «… підвищення МЗП без зростання продуктивності праці має негативний ефект. Уряд вільний приймати рішення в рамках своїх повноважень, але має розуміти макроекономічні наслідки. Нацбанк не проти підвищення зарплат. Але якщо людині підвищили зарплату в два рази, а вона виробляє стільки ж, скільки і до цього, то від цього самій компанії буде тільки гірше, адже у неї не зріс обсяг виробництва, тоді як витрати на робочу силу збільшилися. Якщо у вас продуктивність не росте такими темпами, як підвищується зарплата, то це має негативний ефект».

Аналіз статистичних показників деяких зарубіжних країн, зроблений фахівцями Асоціації платників податків України, свідчить про значний відсоток малого та середнього бізнесу у формуванні ВПП і про те, що уряди цих країн зацікавлені в розвитку малого та середнього бізнесу. Нариклад, у Польщі 94,7% зареєстрованих суб’єктів — це мікропідприємства, 4,4% — малі фірми. Частка малих та середніх підприємств у створенні ВВП становить майже 54%.

У Стратегії сприяння розвитку малого та середнього бізнесу, розробленій урядом України, закладено вимогу розробляти регулювання за принципом «спочатку думай про мале». Але реалізацію Стратегії було відкладено. Цей постулат, на жаль, так і залишився лише гаслом.