Якщо Україна піде від МВФ

На Банковій теж не мають наміру відступати. В АП заявили, що проект знаходиться у Верховній Раді, а тому «всі дискусії про тих чи інших норм повинні проходити в рамках правового поля в українському парламенті». Чим може закінчитися це протистояння, на своїй сторінці в Facebook написав Сергій Фурса. «Мінфін» скоротив і перевів.

Теза — давайте пошлемо МВФ подалі. Вона базується на історичній пам'яті останніх десятиліть. Адже ми вже не перший раз в програмі МВФ. І кожен раз, коли Фонд допомагав нам піднятися, ми, не кажучи ні слова, йшли, забувши про реформи і програму. Нам допомагали різні чинники. Але, на щастя, тепер вони не працюють. І просто так встати і піти, без наслідків, ми вже не зможемо. І це дуже важливо зрозуміти тим, хто зараз ображається.

Що буде, якщо ми посваримося з МВФ? Не просто не отримаємо транш, а вийдемо з програми. Скажемо, що ми бідні, але дуже горді (гордість дуже дивна, ми готові брати гроші, але не готові що-небудь робити). Всі економічні агенти отримають чіткий сигнал. І не тільки західні інвестори, які закриють будь-які програми інвестування в Україну. Українські бабусі теж.

Відразу кінець світу не настане. В той же момент. Все-таки економіка зростає, макроекономічна стабільність досягнута, істотного тиску не буде. Інерція останніх пари років збережеться. Здавалося б, все добре. Але це ілюзія.

Для нас відразу закриються зовнішні ринки залучення боргу. Як ринок, так і інституційні інвестори. Залишаться тільки китайці. Вони мудрі, тому захочуть взяти нас ще дешевше, а, значить, не поспішатимуть. І на перших порах ми будемо вичавлювати з себе останнє, посміхаючись і махаючи рукою електорату з телевізорів. Але інвестицій не буде. Економічне зростання почне закінчуватися. Резерви почнуть танути.

Дотягнемо ми так до виборів президента? Цілком можливо. Чи вистачить ресурсів далі? Ні. Тому що по боргах доведеться платити. Тому що нових грошей не буде. І тому що без контролю МВФ економічна політика повернеться до традиційної української «підтримки національного виробника». Як результат — відкат всіх реформ які вже були, емісія гривні, популізм.

І це вже не буде питання зростання доходів населення. Це буде питання, наскільки біднішими ми станемо в найближчі пару років.

Резерви Національного Банку без коштів МВФ критично малі. Дефіцит бюджету покрити не вдасться. Про вхід нових грошей мріяти не доведеться. Перше що прореагує — це курс валют. Потім буде скорочення витрат бюджету. 

Або, якщо його не буде, то інфляція сама скоротить реальні витрати. Девальвація гривні призведе до різкго зростання вартості імпортних товарів. У тому числі вартості газу. І тоді знову треба буде або різко підвищувати тарифи (але ні, у нас же популізм, не можна) або нарощувати дефіцит бюджету. А це призведе до ще більшої девальвації. І все це буде відбуватися на тлі політичної турбулентності нових виборів, коли і так багато людей біжать запасатися доларами.

І якщо зараз динаміка курсу гривні підпадає під вплив тільки сезонних факторів і тільки параноїки або свідомі брехуни лякають нас курсом по 50, то без програми МВФ будь-який курс стає реальним. Не кажучи вже про те, що треба буде забути про будь-яке економічне зростання, настільки улюблене будівництво доріг (грошей на це не буде) і т д.

І на останок

Все описується ще в рамках сценарію, коли зовнішня кон'юнктура залишається вкрай сприятливою для України. У світі дуже багато грошей. І ціни на сталь високі, що забезпечує високі надходження від експорту. І здається, що так буде завжди. Такі ж емоції були у багатьох менеджерів в Україні на початку 2008 року. Але це пастка. Економіка циклічна.

Світова економіка зростає стійко і давно, нехай навіть тут, в Україні, це не дуже помітно. А економіка флагмана, США, зростає вже занадто давно і зростання триває майже 10 років. Це другий за тривалістю цикл в новітній історії (які там були цикли під час Римської Імперії сказати важко). Попередній тривав 10 років і 8 місяців.

Про що це свідчить? Про те, що циклічність треба враховувати і розуміти, що економічне зростання не вічне. І що протягом найближчих 18 місяців є дуже висока ймовірність нового Бада-буму в світовій економіці. Він не обов'язково буде таким потужним, як криза 2008 року, але від нього точно найбільше постраждають такі країни, як Україна, країни — сировинні придатки. Де б не бомбанули, в штатах, Китаї або Туреччині, це завжди б'є по країнам, що розвиваються, які президент Трамп називає іншим словом, б'є по їх валютам і по сировинним ринкам.

І якщо Україні пощастило в тому, що тікати з країни нікому, всі вже втекли, то ось до цін на сировину ми вкрай чутливі. І в такий момент нам точно завжди була потрібна підтримка МВФ. Навіть в ті часи, коли ми входили в кризу в хорошій формі, а не так, як зараз. І якщо просто без МВФ нам буде дуже боляче, то в момент циклічної кризи і без МВФ нас чекає катастрофа. Якою напевно зкористується Росія. Адже немає більш бажаного результату для Путіна, ніж економічний колапс в Україні.