Про бюджетне стимулювання

Чи маємо ми можливості для бюджетного стимулювання економіки? Так, але вони досить обмежені. Свідченням цього є, наприклад, зміна залишку коштів уряду на єдиному рахунку в Держказначействі за грудень минулого року – з 54 млрд до 5 млрд грн. Їх левова частку було спрямовано на виконання статей, пов'язаних із соцзобов'язаннями. З урахуванням невисокого рівня життя населення – це зрозуміло, але було б перспективно правильно хоч деяку частину цих коштів використовувати для реалізації державних інвестиційних проектів. За деякий час це дало б і збільшення доходів громадян, задіяних у таких проектах, і зростання податкових надходжень, і підвищення рівня зайнятості. А якщо переважна частина доходів держбюджету буде витрачено на «соціальні статті», то справедливо говорити, що держбюджет на розвиток економіки не спрямований. 

У поточному році необхідно скористатися можливістю здійснення державних вкладень у перспективні галузі економіки. А з урахуванням того, що протягом року держбюджет зазвичай коригується і уточнюється, можливість зробити це трапиться. А щоб не було спокуси підтримувати приватні підприємства, державну підтримку слід зосередити на галузях, перспективні підприємства яких перебувають у держвласності. Благо, провідні підприємства таких галузей як аерокосмічна, ракетобудівна та авіабудівна залишилися у власності держави. Тут ми як і раніше маємо непогані позиції і перспективи на світових ринках. Більше того, генеруючи та імпортуючи інновації в науці та виробництві, Україна увійде в русло бурхливого розвитку четвертої промислової революції.

Але не одні лише прямі держвидатки є ефективним заходом державного стимулювання зростання економіки. Модель, де держава є домінантним суб'єктом, який відповідає за інвестиційний процес, очевидно не підходить нинішній Україні. Але метод поступового зниження податкового навантаження може бути слушним для нашої країни на даному етапі. Заохочення підприємницької діяльності та створення умов для стимулювання інвестиційної діяльності – ось заходи держполітики, які нам необхідно застосовувати. За великим рахунком для цього потрібно задіяти два напрямки – подальше вдосконалення законодавства в плані захисту прав інвесторів, та ефективна правозастосовна практика в цьому питанні. Щоб перейти до прискорення економічного зростання саме ці завдання ми мусимо наполегливо вирішувати в році, що наступив. У цьому, а не в емісійному накачуванні економіки, до якої закликають окремі фахівці, і створюється можливість для органічного неінфляційного зростання української економіки.