Які зміни бачать інвестори, повертаючись до України через рік

Українська мова

За півтора року сфера поширення і вживання української мови дуже сильно збільшилася. Здалеку (по ФБ, Інстаграму, тощо) видно, що багато моїх друзів повністю перейшли на українську мову, але тільки після довгої відсутності у місті розумієш, що в побуті української мови стало набагато більше.

Міграція від російської до української часом забавна, як на вивісці у лісі, в якій замінювали окремі літери, не подумавши про те, що російською вона римувалася, а українською око зачіплюється за останній склад («Ліс — багатство и краса, бережи свои ліси!»), але при цьому точно системна і масова.

При цьому, як це не парадоксально, дуже мало нових хороших книг українською мовою (я маю на увазі художню літературу насамперед). Я багато часу проводжу в книжкових магазинах і я дуже люблю хорошу сучасну українську прозу, але після півтора років відсутності в Букві на Богдана Хмельницького я з подивом побачив, що багато книжок у розділі «Лідери продажу» не змінилися з того часу, як я туди заходив у лютому 2019 року. Я припускаю, що це є ілюстрацією кризи традиційної торгівлі книгами і весь укрсучліт пішов в онлайн-продаж, але в цьому випадку мене новини про нові книги не добивають, а у друзів за останній час я бачив тільки одну рекомендацію — Євгенію Кузнєцову.

Збільшення наявних доходів населення

Одна із загадок, на яку у мене немає відповіді, — очевидне збільшення наявних доходів населення, причому збільшення істотне, так як воно транслюється у відверто видимий попит на товари тривалого споживання. Багато будівництв, і вони точно не відчувають великого дефіциту бажаючих купити квартири навіть на ранній стадії. При цьому кількість девелоперських компаній видимо побільшала — якщо у 2018—2019 роках для дозвільного спостерігача все виглядало тріумвіратом Укрбуду, Саги і Інтергал-Буду, то тепер мабуть з'явилися нові забудовники.

Читайте також: За скільки купуватимемо новобудови до кінця 2021-го

Ще помітніше це за автопарком. Коли я відлітав у березні 2019 року, серію автомобільних номерів КА тільки ввели в дію, серій з латинськими буквами в номерному знаку (ZA тощо) взагалі не було, тепер же тисячі мабуть нових автомобілів з цими номерами стоять в нескінченних заторах у всьому місті.

Я, чесно кажучи, не розумію за рахунок чого цей банкет — судячи зі статистики банків, такого вже кардинального зростання кредитних портфелів населення не відбулося, іпотечні кредити все також видаються одиницями, а не тисячами штук, та й реклами кредитування купівлі нерухомості стало набагато менше, тобто населення багато в чому фінансує ці покупки за рахунок заощаджень, а не за рахунок кредитних ресурсів, але звідки беруться ці заощадження для мене залишилося загадкою.

У мене є дві гіпотези, обидві вони відносяться до trickle down economy — два роки з середини 2019 до середини 2021 року були дуже вже гарними для України з точки зору зовнішньої торгівлі. Ціни на експортні товари (продукція сільського господарства і гірничо-металургійної промисловості) били історичні рекорди, в той час як ціни на основну статтю імпорту — енергоресурси — були відносно низькими. В результаті всі рекордні результати Кернела, Метінвесту, Феррекспо та інших призвели до того, що їх співробітники і співробітники пов'язаних з ними компаній істотно збільшили свої доходи, і ці доходи прийшли на ринок.

Друга гіпотеза — в тому, що такий же ефект зробило Велике Будівництво. Частка ВВП, яка розподіляється через цю держпрограму, очевидно дуже велика і вона повинна мати свій наслідок у вигляді збільшення доходів населення.

Велике Будівництво

Його дуже багато, я б навіть сказав карикатурно багато. На трасі Київ-Бориспіль стоять плакати «П'ятирічку за чотири роки» ̵ «Відремонтуємо дорогу до Дня Незалежності України!», в областях рапортують в кілометражі і квадратних метрах освоєного бюджету, доходячи часом до того, що межує з Салтиковим-Щедріним. На кордоні Вінницької та Чернівецької областей розміщено плакат, де місцеве керівництво розповідає про те, що відремонтували 29,29 км доріг, що складає 110 тис. квадратних метрів полотна. Все б добре, але це транслюється в дорогу шириною 3,5 метра, тобто незрозуміло — чи то довжину приписали, то чи з ширини дороги відрізали, чи й те, й інше.

Читайте також: Бюджет-2022: як житимуть пенсіонери, чиновники і одержувачі державної допомоги

Зміни в етнічному складі великих міст

Я був за два місяці у Києві, Одесі, Львові та Чернівцях. Скрізь, крім Чернівців, дуже помітною є поява нових етносів, яких два роки тому не було. Турки в кав'ярнях на Бессарабці, араби у фастфудах на Майдані, іракці та сирійці за кермом таксі, уродженці Африканського Рогу в черзі у Сільпо, пакистанці в метро — в країні на очах змінюється етнічний склад і є відчуття, що початок переходу кількості в якість, коли постане питання асиміляції нових для України етносів і всіх пов'язаних із цим економічних, культурних та інших проблем, — це питання буквально найближчих кількох років.

Суспільство ідеального споживання

Дуже дивне відчуття від вакханалії споживання в країні. Іноді здається, що, перефразовуючи Ільфа і Петрова, житель міста народжується для того, щоб сходити до барбершопу, скупитися в Сільпо, замовити їжу додому в Ракеті, купити кахель в Епіцентрі, піти ввечері у нововідкритий модний ресторан і поїхати на вихідні до гольф-клубу або клубу верхової їзди.

Циклопічні Епіцентри з вибором, якому може amazon.com позаздрити, Блокбастери і Республіки, нескінченні ряди ресторанів на Новообухівській трасі — вся ця інфраструктура здається абсолютно надлишковою в офіційно найбіднішій країні Європи. Мене всі два місяці не відпускало відчуття, що я бачу якусь екранізацію «Хижих речей століття» Стругацьких, гедоністичної країни, що зовсім нещодавно пережила війну, але зараз зайнята тільки споживанням. «Я бачу, ви зовсім не уявляєте, куди приїхали. Ви просто не знаєте, як у нас тут весело і ні про що не треба думати».

Читайте також: Податківці знайшли спосіб змусити громадян декларувати доходи

Я не знаю навіщо всього, пов'язаного зі споживанням, так багато, і я не розумію, як, загалом, небагата країна може дозволити собі весь цей достаток, але ця велика кількість і достаток дуже сильно впадає в очі, особливо за межами Києва, коли розумієш, що від оцього заміського клубу до найближчого міста — кілометрів сорок поганою дорогою, але після цього заміського клубу бачиш ще один, і ще один, і ще один через кілометрів п'ять, вже зовсім в якійсь сільській глушині.

Tragedy of commons як повсякденна реальність

Дуже багато ілюстрацій трагедії загальних ресурсів і проблеми безбілетника. Придорожні звалища, розбиті мостові, розписані графіті стіни і двері, переповнені смітники, припарковані в три ряди автомобілі (сором'язливо блимаючи аварійкою) і стовпчики, що не дають виїхати на зустрічну смугу, — абсолютно пересічні епізоди повсякденного життя.

При цьому ретельно пострижені газони, ідеальні доріжки і вимиті з милом перила на мостах над ставками у величезних приватних заміських комплексах.

В країні очевидно відсутні працюючі люди старшого віку

Я не знаю, що саме роблять мої ровесники, але серед тих, із ким стикаєшся у повсякденному житті (продавці, водії, різноробочі у магазинах, офіціанти в ресторанах) взагалі немає тих, кому за п'ятдесят. Я підозрюю, що втрата роботи для людини віку 50+ в Україні є трагедією, так як дуже схоже на те, що влаштуватися кудись, якщо у тебе немає унікального набору кваліфікацій, після п'ятдесяти (та й, напевно, після сорока…) практично неможливо.

Читайте також: На що живуть безробітні українці

Всі інвестують в IT

Кількість знайомих, які інвестують в якісь IT-стартапи, абсолютно зашкалює. Якось прям соромно навіть стає, що сам не займаєшся конверсією когось кудись і не пишеш технічне завдання для мобільної апплікухи.

Теж якесь відчуття з Ільфа і Петрова того, що всі кудись біжать і щось роблять в IT, і самому терміново теж потрібно кудись бігти і щось робити, інакше не встигнеш стати мільйонером, підняти черговий раунд фінансування і вийти на ринки Європи і Азії.

Всі палять Айкоси

Дуже багато. Споживання сигарет мабуть впало, але воно, схоже, з лишком замінилося споживанням Айкосів.