Незважаючи на військові втрати, економіка України зростає. Очікується, що за підсумками року ВВП може додати до 6%. Чи є можливість прискорити зростання в наступні роки, розповів під час події NV Формула успіху України засновник торгових мереж Eva і Varus Руслан Шостак. «Мінфін» публікує ключові тези.
Внутрішній ринок впаде на 30%: як вижити бізнесу
Час пристосовуватись до змін
Я аплодую всьому бізнесу України, який під час неймовірних загроз працює і виробляє 150−170 млрд нашого ВВП. Я не впевнений, що будь-яка інша країна світу за таких умов буде виробляти ВВП взагалі. Але є погана новина — у світі зараз величезний шторм. Він почався задовго до війни. Це технологічні зміни, зміни в ІТ-галузі — поява штучного інтелекту. Ми бачимо, як зникають та з’являються нові професії, як виникає новий бізнес, а старий повністю падає.
Ми зараз живемо в такий час, коли все стає «скляним». Ми можемо втратити все в одну мить. І це не тільки про війну, а й про звичайне життя. І навіть коли війна закінчиться, ми повернемось до світового шторму. І це великий виклик. У нас буде величезний імунітет, який нас може захистити, тому що ми зараз в епіцентрі цього шторму. Але у всьому світі наближаються величезні зміни — зміни професій, зміни спеціальностей.
Якщо ви класичний бізнесмен, вам буде дуже важко. Тому потрібно, по-перше, готуватися до цих змін.
По-друге, є і гарна новина. Мені подобається такий вираз — «Україна — країна постійно зростаючого потенціалу». Це цікаво, тому що ми дійсно маємо величезний потенціал, але ніколи його не використовували.
Що саме я маю на увазі? Багато нових галузей можуть з’явитися в Україні. Але нам потрібно будувати експортну економіку. Бо коли ми повернемось після війни до розрахунку внутрішнього ринку, він скоротиться, за нашим прогнозами, на 20−30%. Тому не буде місця, де нам конкурувати. Нам усім потрібно будувати експортну економіку.
Можна подивитись як це зробили, наприклад Нідерланди. Зараз — це країна з більш ніж трильйоном ВВП. І вона в 15 разів менша за Україну, має в 30 разів менше природних ресурсів, копалин та інших можливостей. Але ж вона в минулому році поставила в Європу сільгосп товарів більше ніж на $100 млрд. Україна ж тим часом поставила до Європи $7 млрд.
Ми бачимо можливості, наприклад, Туреччини, яка стала другою країною у світі, яка постачає макарони. 160 країн в світі купують турецькі макарони. Ми знаємо, що Туреччина — це найбільший покупець нашого зерна. Як і Італія. І це такі приклади, де стає очевидним наш потенціал.
Як збільшити ВВП в 5 разів
Я вірю, що наша країна може мати ВВП у один трильйон. Але для цього треба в п’ять-шість разів збільшити ВВП. Звучить складно, але якщо розкласти на галузі, то цілком реально. Я вважаю, що кожна галузь може зрости в п’ять разів. Але для цього потрібна експортно орієнтована економіка, розвинута стратегія кожного міністерства, кожної галузі з державою. Бо в Нідерландах є такий трикутник — бізнес, держава і R&D. На цьому трикутнику вони будують всі відносини, які є між державою та бізнесом.
Чому наші державні службовці не вивчають досвід дійсно успішних країн? Чому весь час шукаємо свій шлях?
Якщо казати про ритейл. Ритейл — це величезні можливості для країни. Обсяг продажів ритейлу — це 12−13% ВВП країни. І стовідсотково ритейл може подвоїти свої показники у наступні п’ять років. Якщо країна зробить рівні умови ведення бізнесу, зможе вивести частку сірих компаній в біле поле, ми зможемо подвоїти або потроїти свій бізнес.
Я впевнений, що нам потрібно шукати нові можливості. Військовий напрямок і війна — це нові можливості. Я знаю компанію, яка планує у наступному році виробляти, не можу казати скільки, але дуже багато FPV-дронів. Але коли вони починали, казали: а що далі, а що після війни? Бо бізнес — це процес.
Бізнес — це коли потрібно побудувати щось. Потрібно багато років налагоджувати, щоб воно літало, їздило, чи мало найдешевшу вартість у світі. А потім ми дійшли до того, що у світі потреба в FPV-дронах в наступні п’ять років — 200−300 мільйонів штук. Бо не тільки наша країна є замовником FPV-дронів. А є і світові компанії, які зараз дивляться на Україну, як на полігон. І вони розуміють, що третє-четверте покоління озброєння — не потрібно сьогодні для військ, це стара війна. Вони будуть перебудовувати свої технології.
Читайте також: Як змінилася економіка України та чому важко зростатиме
Візьмемо інше — військову медицину. Ми бачимо, як будуються у Львові декілька центрів протезування. Це ж не тільки для війни та для військових. В світі багато людей, які потребують протезування. І це можливість, яку ми можемо використовувати. Можна побудувати чітку систему, яка в майбутньому, після війни і після того, як ми реабілітуємо наших хлопців, буде працювати далі. Будуть приїжджати люди за протезами дійсно високої якості.
Багато великих бізнесів не розраховують на підтримку держави. Вони розраховують на ринкові відносини і на ринкові механізми: кому ми потрібні, що нам потрібно зробити.
Коментарі - 17
Varus продает макароны Днепровского хлебокомбината под своей ТМ, вполне сьедобные и цена на 20% ниже латвийского и турецкого импорта. Что мешает продавать их в 160 стран мира, реформированная зеТаможня?
На чём основывается прогноз? Вот я считаю что реальный внутренний рынок будет сокращаться до тех пор пока не начнет расти количество населения. Оно не растёт очень давно, с 1993 года
>Тому не буде місця, де нам конкурувати.
Ровно наоборот, конкуренции будет выше любых возможностей и желаний, ведь покупателей будет становиться только меньше.
>Нам усім потрібно будувати експортну економіку.
После войны халявный экспорт прикроют, квоты уберут, жить придётся по средствам.
Итого останемся с чем и были — зерно, металл, айти.
Сильно сомневаюсь что европа мечтает о нашей демпинговой куре которая банкротит их заводы.
И строить нужно экономику которая выдержит перееизбыток инвалидов, пенсионеров, потёкших крышей от войны и высочайший % оттока молодёжи, не желающей жить в стране по которой в любой момент безумный сосед может нанести ядерный удар.
При этом еще и надо оружие клепать и закупать для подготовки к следующей войне.
Я слабо представляю себе каким образом это может быть РЫНОЧНАЯ экономика, в таких условиях может существовать либо плановая (рельсовая), либо практически анархическая (как сейчас на оккупированных или в зоне боевых действий).
Но плановой не на чём стоять, а анархическую быстро отожмут, да и вымирание пенсионеров от того что пенсии несуществует — жесть
На данный момент экономика Украины — это видимость, она существует исключительно на основе вливания денег извне.
Для этого требуется чтобы какие-то ресурсы были либо дешевыми, либо эксклюзивными. А, забыл, есть еще одна сущая мелочь, тоже в принципе ресурс, называется ЛЮДИ, ресурс мобильный, медленно воспроизводящийся (20+ лет, причем далеко не всегда). Причем чем дольше будут закрыты границы тем больше свалит.
И вот, опять самый интересный момент -как это в1996 году этому «чудо — предпринимателю» в 23 года!!! удалось приватизировать крупнейший завод детского питания («им 8 марта» Херсонская область)? Ну и особый момент его деятельности -это «отношения с бывшим головою Дніпропетровської державної облдержадміністрації в 2005 году и депутатом ВР 4 созыва -гр сергеем касьяновым (1966 г рождения) владельца KSG Agro (61000 га земли)? Какие интересные „случайности“.
Ув редакция, продолжайте печатать истории успешных граждан, и начните с истории одного Черновецкого таксиста, который проделал „долгий“ путь от обычного парня до Премьер Министра Украины, только не забудьте рассказать о его „бизнес партнере“, с которым он организовал крупную юр контору и о том кто был у этого „партнера“ отец.
И все эти „прокомунячи“ деятели, создавшие свои доходы благодаря комунячим «заморочкам», теперь рассказывают нам как надо жить?
Очень интересная, получится статья, особенно в части деятельности этой гражданки на посту депутата ВР.