Як інвестувати в український ОПК і не стати жертвою шахраїв

На українському ринку з'являються інструменти, які дозволяють фізичним особам вкладати порівняно невеликі суми у фінансування оборонних виробників. Паралельно працюють венчурні фонди та інші механізми залучення приватного капіталу.

Фактично формується новий сегмент українського фінансового ринку.

Для економіки це хороша новина. Український ОПК потребує величезного капіталу для масштабування виробництва. Держава та міжнародні партнери не можуть бути єдиними джерелами цих коштів. Приватний капітал здатний стати ще одним двигуном розвитку галузі.

А для громадянина це принципово нова можливість: не лише задонатити тисячу гривень на дрон, а потенційно інвестувати цю тисячу у виробництво, яке створює дрони, і отримувати дохід від його розвитку.

У світі це давно працює

Для розвинених фінансових ринків сама ідея, що громадяни опосередковано фінансують оборонну промисловість, не є революційною.

У США звичайний інвестор може купувати акції публічних оборонних компаній або вкладати кошти у взаємні та біржові фонди, портфелі яких включають підприємства aerospace & defense. Частина громадян отримує доступ до фондового ринку через довгострокові пенсійні та інвестиційні накопичення.

Європа рухається тим самим шляхом, причому після повномасштабного вторгнення росії питання приватного капіталу для оборони набуло нового значення.

У Великій Британії фінансовий регулятор уже прямо говорить про необхідність підтримувати мобілізацію приватних інвестицій в оборону та прискорювати вихід на ринок спеціалізованих фондів.

Але важлива інша частина цього досвіду.

Разом із можливістю громадянина інвестувати існує складна система його захисту.

Європейський підхід передбачає, що роздрібний інвестор повинен отримувати зрозумілу інформацію про продукт, його ризики, витрати та потенційні результати. Посилюються вимоги до реклами інвестицій, зокрема в соціальних мережах, до професійності фінансових консультантів та запобігання конфлікту інтересів.

Це дуже важливий урок для України.

Нам варто переймати не лише західну модель залучення грошей населення на ринок капіталу. Нам потрібна й друга її половина — захист людини, яка ці гроші інвестує.

Патріотизм як фінансова вразливість

Там, де швидко з'являються гроші, дуже швидко з'являються і ті, хто хоче ними скористатися.

Уявімо рекламу: «Український виробник ударних дронів розширює виробництво. Інвестиції від 5 тисяч гривень. Дохідність — 35% річних. Допомагай армії та заробляй».

Яскравий сайт. Фотографії дронів. Відео з фронту. Кілька публікацій у медіа. Можливо, навіть реальна компанія, назву якої шахраї використали без її відома.

Для людини без досвіду інвестування все це може виглядати цілком переконливо.

І тут виникає специфічний саме для України ризик: чи встигають наші фінансові запобіжники за швидкістю розвитку нового ринку?

Що вже працює в Україні

Створювати систему з нуля нам не потрібно.

Ринок капіталу має свого регулятора, який ліцензує професійних учасників, встановлює правила їхньої роботи та має інструменти захисту інвесторів.

Отже, коли громадянин купує легальний фінансовий інструмент через регульовану інфраструктуру, вже існує певний ланцюг запобіжників.

Водночас законодавство продовжує змінюватися. На початку вересня Верховна Рада ухвалила закон, який, серед іншого, оновлює правила роботи інститутів спільного інвестування.

Але важливо розуміти межі державного захисту.

Легальність інвестиційного інструменту не означає гарантованої прибутковості. Інвестиційний фонд — не банківський депозит, корпоративна облігація — не державна облігація.

Де тут Держфінмоніторинг

У цій системі є ще один рівень — фінансова розвідка.

Держфінмоніторинг не визначає, в яку компанію громадянину варто інвестувати. Ми не оцінюємо бізнес-модель виробника дронів і не можемо гарантувати повернення вкладених коштів. Це не наша функція.

Завдання фінансової розвідки інше.

Банки, як суб'єкти первинного фінансового моніторингу аналізують клієнтів та їхні операції. Вони першими бачать і сигналізують про наявність ризикових операцій. Банківський фінансовий моніторинг має доступ до транзакцій у режимі онлайн, та повноваження заблокувати підозрілу операцію, а також повідомити про такі випадки до Держфінмоніторингу.

Далі ми аналізуємо фінансові потоки, зв'язки між учасниками операцій, рух коштів, компанії та їхніх кінцевих бенефіціарних власників. Якщо аналіз дає достатні підстави вважати, що операції можуть бути пов'язані з легалізацією злочинних доходів, фінансуванням тероризму чи іншою злочинною діяльністю, матеріали передаються відповідним правоохоронним або розвідувальним органам.

Для нового інвестиційного ринку це особливо важливо.

А коли йдеться про оборонну промисловість, до фінансових ризиків додаються питання національної безпеки.

Тому перед державою стоїть непросте завдання.

Не можна зарегулювати перспективний ринок настільки, щоб українцю було простіше інвестувати в іноземну компанію, ніж у вітчизняного виробника військових технологій.

Сім запитань перед тим, як віддати гроші:

Для маленького інвестора найкращим регулятором власних грошей залишається його власна обережність.

Перше. Що саме я купую? Акцію, облігацію, інвестиційний сертифікат, частку компанії? «Інвестиція в українську оборонку» сама по собі не є фінансовим інструментом.

Друге. Хто залучає мої гроші? Перевірте юридичну особу, а якщо діяльність потребує ліцензування — наявність відповідної ліцензії.

Третє. Чи існує цей фінансовий інструмент юридично? Хто його випустив, де він зареєстрований і яким документом визначені ваші права?

Четверте. Куди фактично потраплять гроші? Не «у розвиток українського ВПК», а на який рахунок, якому фонду або компанії та на яких умовах.

П'яте. Звідки береться обіцяна дохідність? Якщо вам пропонують 30% річних, має бути зрозуміло, хто і з яких доходів генерує ці 30%. Якщо виплати старим інвесторам залежать переважно від грошей нових — це класична ознака піраміди.

Шосте. Чи гарантують високу дохідність без ризику? «Гарантовані 30−40% без ризику» повинні не заспокоювати, а насторожувати.

Сьоме. Як я поверну гроші? Чи можна продати актив? Чи існує вторинний ринок? Коли відбувається погашення? Які комісії? Що станеться, якщо компанія не виконає свої зобов'язання?

Досвід розвинених економік показує: приватні заощадження можуть перетворюватися на довгостроковий капітал для стратегічних галузей. Україні сьогодні такий капітал особливо потрібен.

Але справді зрілим цей ринок стане не тоді, коли ми навчимося швидко збирати мільярди приватних гривень.

А тоді, коли людина, яка інвестує свої перші тисячу гривень, буде захищена не гірше за професійного інвестора з мільйоном.