Мінфін розміщує ОВДП за 1 000 грн, а банк продає за 1 050 грн. Це означає, що банк наживається?

Ідея для цієї статті виникла через коментар одного з наших читачів до попередньої публікації. «Банки де можна купити ОВДП: продають ОВДП з комісіями + вище номіналу, тобто ОВДП номінально 1000 грн, але купуєш ти її за умовно 1087 грн, ну і в розрізі 1к грн ти вже на номіналі і комісіях банку втрачаєш „прибутковість“, теж саме стосується універа», — написав наш читач.

На його думку, «на папері, ОВДП виглядають „дуже цікаво“ та „прибутково“, але якщо рахувати реальні дохідності, то може вийти, що з урахуванням купівлі не рівно по номіналу (бо рівно по номіналу вам ніхто продавати не стане) ви отримуєте по ОВДП стільки ж, скільки по депозиту».

Цей коментар отримав багато лайків (у нашому випадку «плюсів») від інших читачів, які, очевидно, поділяють таку позицію. Та чи справді продаж банком облігацій вище номіналу означає, що покупець втрачає гроші? Тут варто розібратися.

Два види облігацій

Для того, щоб краще зрозуміти, як формується ціна на ОВДП, почати потрібно із того, які вони загалом існують. Є два види облігацій: дисконтні та купонні.

Дисконтні — продаються за ціною нижче номіналу, але погашаються за номінальною вартістю. Тут різниця цін — це і є дохід інвестора. Це короткострокові облігації і виплата відсотків (чи правильніше сказати — купонів) за ними не передбачається, замість цього є лише разова виплата під час погашення паперу.

Як це працює на практиці. Припустимо, ви купуєте дисконтну облігацію за 900 грн. Через рік за неї держава виплачує вам 1 000 грн. Відповідно, 100 грн, або ж 11,1% річних, — ваша дохідність.

Останнім часом Міністерство фінансів не розміщує короткострокові облігації, зосереджуючись на середньострокових. Тому, якщо політика залучення грошей не зміниться, навряд чи ви зустрінете такі папери у брокерів.

Купонні — розміщуються за вартістю 1 000 грн і потім на них нараховуються відсотки (купонні виплати). Також у момент погашення власнику повертають номінальну вартість — 1 000 грн.

Саме через такі папери уряд зараз і забезпечує залучення коштів. Тому надалі ми зосередимося саме на них.

Чому не тисяча?

Якщо ви купуєте ОВДП через «Дію», застосунок свого банку чи брокера — отже, ви купуєте облігації на вторинному ринку. Тобто фінкомпанія придбала папери у Мінфіну і тепер перепродує, можливо, облігація вже навіть неодноразово змінювала свого власника.

При цьому зараз ви не зможете придбати цінний папір саме за 1 000 грн, він завжди коштуватиме дорожче. Але це не обов'язково через спробу продавця заробити.

Для кращого розуміння того, як формується ціна на цінні папери, розглянемо це на спрощеному прикладі.

Припустимо, ви купили одну ОВДП за 1 000 грн на аукціоні Мінфіну. Дохідність становить 10%, а погашення відбудеться через рік. Тобто зрештою ви маєте отримати 1 100 грн. Ви потримали цей папір у портфелі пів року і раптом вам терміново знадобилися гроші. Повернути облігацію міністерству ви, звісно, не можете. Його зобов'язання виникають у визначений час і виплатить кошти воно тому, хто тоді триматиме облігацію.

Тому ви йдете на вторинний ринок і шукаєте покупця. Звісно, ви можете запропонувати йому купити ОВДП за ціною номіналу — 1 000 грн. Але в такому разі він через 6 місяців отримає 100 грн заробітку, що означатиме 20% річних. Виглядає несправедливо. Тому ви встановлюєте ціну 1 050 грн. Завдяки цьому ви за пів року отримаєте 10% річних і покупець після виплати міністерства — приблизно стільки ж (насправді через вищу суму інвестицій його дохідність буде близько 9,5% річних, але тут для наочності ми спрощуємо). Така операція виглядає цілком справедливою для обох сторін.

«Справедлива» ціна залежить від строку, який залишається до погашення паперу. Наприклад, якби у прикладі вище ви зовсім трохи тримали б ОВДП, то продавши її, припустимо, за 1 002 грн, і собі, і покупцю могли б забезпечити дохідність по 10%. Або, навпаки, якщо виплати будуть вже незабаром, то «справедливо» продати папір, наприклад, за 1 095 грн.

Звісно, ви можете встановити будь-яку ціну, а не вираховувати «справедливу». Якщо попит на облігації високий — можна собі залишити вищу дохідність, а покупцю — знизити. І, навпаки, коли покупця знайти важко, доведеться різати власний заробіток, аби забезпечити привабливіші умови покупки.

На що звертати увагу

Через наближення часу купонних виплат чи погашення цінних паперів, їхня ціна не статична, а переглядається кожного дня. Тому орієнтуватись на неї немає сенсу, хіба що завдяки їй ви плануєте самостійно вираховувати заробіток.

Натомість для того, щоб зрозуміти, скільки реально принесуть ті чи інші папери, можна дивитись на їхню дохідність. Всі банки та брокери обов'язково вказують її.

«Мінфін» самостійно перераховував дохідність у декількох популярних продавців і вона вийшла такою ж, як заявляли фінкомпанії. Тому можна не боятися, що тут вони намагаються надурити. Якщо вказано 17% річних — ви отримаєте 17% річних, а ціна паперу 1 001 грн, 1 050 чи навіть 1 090 грн, в цьому випадку не матиме жодного значення.

Але і тут є нюанс. Формула, за якою має визначатись дохідність облігацій на вторинному ринку, прописана в законодавстві і враховує потенційний заробіток від реінвестицій всіх купонних виплат до погашення паперів.

Чи заробляють банки і брокери?

Звісно. Вище ми наводили приклад розрахунку «справедливої» ціни облігацій на вторинному ринку. Продавці ж встановлюють її, виходячи з того, щоб не забути і про власний заробіток. Власне, в іншому випадку для них не було б жодного сенсу торгувати цінними паперами.

Однак визначити, скільки саме вони намагаються покласти собі до кишені, виходячи з ціни, вкрай складно. Тому доцільніше порівнювати дохідність у брокера чи банку із пропозиціями його конкурентів та відсотками, які встановила держава. Якщо суттєвих відмінностей немає і відсотки вас влаштовують — можете сміливо брати ОВДП у цього продавця.

Автор:

Журналіст Олексій Писарев

Пише на теми: Інвестиції, фондовий ринок, forex, макроекономіка