Куди українські фінансисти рекомендують вкласти $10 тис.

Сергій Фурса, інвестиційний банкір

Я не думаю, що коли мова йде про $10 тис., подушка безпеки чимось відрізняється від інвестицій. Якщо у вас подушка безпеки — це просто кеш, то він буде проїдатися, і його з'їдатиме інфляція. Тому просто зберігати гроші в кеші нераціонально.

При формуванні портфеля в Україні у нас дуже обмежені варіанти інвестицій. Я, в принципі, розглядав би тільки два варіанти — це сільськогосподарська земля і ОВДП. Але коли ми говоримо про $10 тис., то навряд чи є сенс навіть дивитися на землю — на кілька тисяч доларів ви велику ділянку не купите. Про такі інвестиції варто думати, коли маєте умовно $100 тис.

А ось десять тисяч можна просто розкласти по різних кошиках ОВДП. Умовно, купити на $3 тис. облігації в гривні, стільки ж в доларах і євро.

Якщо говорити про ризиковані інвестиції, то міжнародний ринок акцій зараз для українського інвестора недоступний, а криптовалюти я до інвестицій взагалі не відносив би — це лотерея.

Помилки, які допускають інвестори зазвичай одні ті самі — це жадібність, бажання бути найрозумнішими і пошук «шари».

Владислав Свистунов, керуючий активами ICU

Формувати інвестиції слід з чіткою ціллю і думати портфелями, а не окремими активами. Якщо ми говоримо про ціль «придбати квартиру», потрібно розуміти, які саме ризики варто перекрити.

У нас є ризик суттєвого зростання цін на нерухомість, наприклад, після перемоги у війні внаслідок повернення українців та початку відбудови. Цей ризик ми можемо перекрити інвестиціями в саму нерухомість — це дозволяють зробити інвестиційні фонди нерухомості в Україні.

Також у нас є ризик ліквідності, наприклад, якщо купівля здійснюватиметься через іпотечний кредит. Тоді нам потрібно мати частину інвестицій, які можна швидко і без втрат перевести у готівку — найкраще тут підійдуть короткострокові ОВДП. І ще один серед ключових — це валютний ризик або ризик шоків в економіці України, який нівелюють інвестиції в міжнародний фондовий ринок.

Щодо пропорцій, вони залежатимуть від горизонту — скільки часу ми плануємо накопичувати на квартиру. Якщо це 10−15 років, то можна збільшувати частку міжнародного фондового ринку в бік 50%. Оскільки наша ціль тут — не так спекулятивно заробити, як мати кращу ліквідність і меншу волатильність (коливання ціни) у разі економічних шоків, потрібно обирати диверсифіковані індексні ETF. Особливо варто розглянути сегмент Value (вартісні акції), який є стабільнішим і зменшує ризик того, що продавати інвестиції для купівлі квартири доведеться в невдалий момент на ринках.

Якщо ми плануємо накопичити на квартиру швидко, наприклад, за 5 років, то потрібно зменшити частку міжнародного ринку до 20% на користь українських фондів нерухомості, оскільки волатильність першого занадто висока на такому короткому горизонті. Водночас до 20% активів варто тримати в найнадійніших валютних інструментах із найменшою волатильністю, щоб покрити ризики різкого стрибка курсу — це можуть бути валютні ОВДП. Ще 40% варто вкласти у фонди нерухомості та інші 20% — у короткострокові ОВДП.

Головні помилки, які допускають інвестори — це:

• орієнтир виключно на дохідність;

• концентрація на окремих активах.

Варто розуміти, що дохідність — це майже завжди рівноцінний обмін на ризик. Не можна отримати вдвічі більший прибуток, не ризикуючи зазнати вдвічі вищого збитку. Перефразувавши відомий вираз: «В інвестиціях не існує безкоштовного обіду». Якщо вам обіцяють більше, отже, і ризикуєте ви більшим. А збитки — це «смертельна хвороба» для багатьох початківців: гіркий досвід на перших етапах часто відлякує та позбавляє довгострокового погляду на інвестиції.

Також інвестори-початківці намагаються знайти «найкращий» актив, інструмент чи акцію. Вони думають окремими сегментами, що робить їх повністю залежними від конкретних ризиків.

Повернемося до оригінального формулювання крилатого виразу: «Диверсифікація — єдиний безкоштовний обід для інвестора». Століття інвестиційного досвіду доводять, що ніщо так не покращує результат, як диверсифікація. Чому так? Кожен актив дає дохідність в обмін на ризик, який бере на себе інвестор. І якщо дохідність — це умовно порівнювана величина, то ризики мають різну природу і рідко реалізуються одночасно. Наприклад, геополітичний шок, пов'язаний із загостренням на Близькому Сході: для США це може бути ударом по ритейлу через падіння споживчого попиту, але водночас підтримкою для енергетичного сектору, оскільки ціни на нафту зростають.

Вадим Павлушин, фінансовий директор S1 REIT

Суму в $10 тис. можна ефективно розділити на фінансовий резерв та капітал, що працює на перспективу. «Подушка безпеки» має покривати 3−6 місяців ваших обов'язкових витрат. Наприклад, якщо на цей період потрібно $3 тис., решту $7 тис. варто спрямувати в інвестиції. Гроші в готівці чи на безстрокових рахунках поступово втрачають купівельну спроможність через інфляцію, тому їх слід диверсифікувати між надійними інструментами, такими як REIT-фонди, ОВДП чи акції.

Головна вимога до подушки безпеки — швидка доступність, а не максимальна прибутковість. Тому варто поєднати кілька інструментів: тримати частину коштів на ощадному рахунку для мінімального доходу, а іншу — у високоліквідних формах. Для захисту заощаджень від курсових коливань в нагоді можуть стати саме інвестиційні фонди нерухомості S1 REIT. Це з одного боку квазівалютні активи, а з другого — високоліквідний інструмент, який дає змогу вийти з інвестиції за лічені години.

Універсального довгострокового портфеля не існує — він залежить від віку, фінансових цілей, рівня доходу та готовності до ризику. Але в більшості випадків доцільно диверсифікувати вкладення між різними класами активів: частину коштів інвестувати в акції для потенційного зростання капіталу, частину — в облігації або інші консервативні інструменти, а ще частину — у дохідну нерухомість, яка може забезпечувати регулярний грошовий потік. Саме поєднання різних активів зазвичай дозволяє зробити портфель більш стійким до ринкових коливань.

Найпоширеніша помилка — вкладати всі кошти в один актив або в однотипні активи, які мають спільні характеристики та ризики. Диверсифікація була, є і буде одним із найефективніших способів зниження ризиків.

Ще одна поширена помилка — гонитва за надприбутками. Бажаючи заробити якомога більше, інвестори часто звертають увагу лише на високий відсоток дохідності, не замислюючись, за рахунок чого він формується і які ризики за ним стоять.

Також багато інвесторів приймають рішення емоційно та за уподобаннями: купують активи після стрімкого зростання і продають під час падіння, хоча саме довгострокова дисципліна найчастіше приносить кращі результати.

Під час формування портфелю варто планувати не стільки конкретну дохідність, а зрозумілі фінансові цілі — наприклад, накопичити капітал на житло, освіту дітей чи пенсію. Жоден інвестиційний інструмент не забезпечує гарантованої прибутковості, тому короткострокові відхилення є нормою інвестування.

Переглядати портфель доцільно не через тимчасові коливання ринку, а при зміні життєвих обставин, фінансових цілей чи горизонт інвестування. Пересічному українцю не варто переглядати свої вкладення під впливом щоденних новин або коливань ринку. Натомість плановий огляд свого портфеля раз на рік зазвичай є ефективнішою стратегією, ніж постійні емоційні спроби «вгадати» рух ринку або хаотичне інвестування в хайпові інструменти.

Єгор Лісничий, CCO Твоє Коло

Я завжди раджу починати формування фінансової подушки безпеки. Вона має покривати щонайменше три місяці звичних витрат. Її розмір залежить від стабільності доходу, можливості швидко знайти нову роботу, сімейних обставин та інших факторів. Але і тримати багато грошей у кеші також програшна стратегія, бо вони втрачають купівельну спроможність.

Якщо умовно говорити про $10 тисяч заощаджень, то я б розглядав такий підхід: близько 20% залишити в готівці або на рахунку для швидкого доступу, ще близько 30% тримати у високоліквідних інструментах, які можна швидко конвертувати в гроші. Решту 50% вже можна спрямовувати у довгострокові активи, які створюють капітал: землю, нерухомість чи інші інвестиції.

Головне — щоб у разі форс-мажору вам не довелося продавати свої довгострокові інвестиції в невдалий момент лише тому, що терміново потрібні кошти.

Формування довгострокового портфелю залежить від горизонту планування інвестора.

Якщо горизонт коротший — 1−2 роки, варто дивитись на ОВДП. Зараз на вторинному ринку можна знайти папери з дохідністю 14−16,5% на 1−2,5 роки. Плюси: відсутність оподаткування, мінус — треба враховувати ризик девальвації гривні. Наприклад за перше півріччя 2026 року гривня девальвувала приблизно на 7%. Непогані варіанти є також серед корпоративних облігацій та інвестиційних сертифікатів.

Але якщо горизонт інвестування 3−4 роки і більше, я переконаний: кращого активу, ніж сільгоспземля, в Україні зараз немає. Причина проста — найкраще співвідношення ризик/потенційна дохідність.

Ми в Твоє Коло за останні півтора року маємо понад 100 підтверджених кейсів продажу активів наших інвесторів на вторинному ринку з дохідністю від 15% річних у доларах. Є кейси і понад 44%.

Однак варто наголосити, що аби вийти на максимальну капіталізацію при інвестиціях у землю, варто розраховувати мінімум на 3 роки. На старті є суттєві витрати: ділянка від 2 га коштуватиме від $6000, плюс нотаріальні витрати, плюс комісія за підбір ділянки. Ці витрати «з'їдають» дохідність на короткому горизонті.

При цьому в наших кейсах є інвестори, які виходили з інвестиції і за 3 місяці, і за 2 роки і таких прикладів чимало. Досягається це за рахунок консолідації: ми об'єднуємо активи багатьох інвесторів в єдину пропозицію, наприклад 20−30 га. Такий об'єм дозволяє продати актив з премією до ринкових цін +30−40%. Середня дохідність після всіх витрат у наших кейсах: 20−36% річних у доларах. Але важливо розуміти: це поступовий процес: зібрати пул, знайти покупця, узгодити ціну, а потім окремо домовитись з кожним інвестором. Хтось погоджується одразу, хтось хоче почекати кращих умов.

Також в землю можна зручно інвестувати через пайові земельні фонди. Тут і дохідність висока (від 15% річних за рахунок капіталізації), і відсутність комісійних витрат, і ліквідність (якщо потрібно швидко вивести гроші в кеш) — 2- 3 години.

Наприклад, фонд «Твоє Коло. Реінвестиція» має прогнозовану дохідність, зафіксовану в регламенті фонду, — 15% річних у доларах. Фактичне ж зростання вартості сертифікатів за 2025 рік склало 24,8% у доларах. Продати можна в будь-який момент і зафіксувати прибуток.

Збитки при інвестиціях в землю теж можливі, якщо не врахувати ключові ризики. Базово їх два. Перший — військовий, тобто окупація чи приліт. Другий, і саме тут найчастіше помиляються приватні інвестори, — вибір самого активу. Найпоширеніші варіанти: погані ґрунти, накладка кадастрів, орендар-монополіст чи довгий договір оренди на невигідних умовах

Тарас Козак, засновник та президент інвестиційної групи Універ

Подушка безпеки та інвестиції — це різні речі. У людини завжди мають бути доступні гроші. Розмір цієї суми залежить від конкретної ситуації: комусь достатньо кількох тисяч гривень, а комусь потрібен запас у кілька тисяч доларів.

В українських реаліях частину такої подушки варто тримати саме в готівці. Причина проста — війна та можливі перебої з електроенергією чи роботою банківської інфраструктури. Тому бажано мати запас грошей, якого вистачить хоча б на кілька днів. Усі інші кошти вже можна спрямовувати в інвестиційні інструменти.

Якщо говорити про суму в $10 тис., то це ще не той капітал, з яким є сенс заходити в землю, бізнес чи нерухомість. У такому випадку краще розглядати саме фінансові інструменти та розподіляти кошти з урахуванням рівня ризику, який готовий приймати інвестор.

Для людей, які готові до більших коливань і потенційних втрат заради вищої дохідності, можна розглядати більш ризикові активи. Наприклад, корпоративні облігації окремих компаній або акції іноземних компаній із потенціалом зростання. Але це підходить лише тим, хто психологічно готовий до ризику.

Для більшості інвесторів більш доречними будуть інструменти з помірним ризиком. Якщо говорити про українські можливості, то зараз одним із найпривабливіших варіантів залишаються ОВДП. Вони мають кілька переваг: високу дохідність, ставки, які перевищують рівень девальвації, надійність, відсутність оподаткування доходу та достатню ліквідність. Якщо немає серйозних кризових ситуацій, продати ОВДП і повернути гроші можна досить швидко.

Водночас важливо розуміти, що інвестиції потребують регулярності. Однієї суми в $10 тис. недостатньо — важливо поступово формувати капітал. Якщо людина отримує стабільний дохід, має сенс регулярно спрямовувати на інвестиції певну частину заробітку, наприклад 10−20%. Якщо гроші з’явилися одноразово — наприклад, після отримання спадщини чи продажу непотрібного майна, — значну частину такої суми також можна направити на інвестиції, щоб кошти не лежали без руху.

Що стосується структури інвестиційного портфеля, універсального співвідношення між ризиковими та консервативними активами не існує. Все залежить від того, чи це останні гроші людини, коли їй можуть знадобитися кошти та яка її фінансова ціль.

Перед формуванням портфеля потрібно розуміти, заради чого людина інвестує: це може бути накопичення на пенсію, купівля нерухомості, автомобіля чи інша мета. Уже після цього варто визначати рівень ризику.

Важливо регулярно переглядати інвестиційний портфель. Ребалансування варто проводити щонайменше раз на рік, а у разі суттєвих змін на ринках чи в особистій ситуації — частіше. На ринках можуть з’являтися нові перспективні напрями. Наприклад, кілька років тому про штучний інтелект, як про масовий інвестиційний напрям, майже не говорили, а зараз існує багато інструментів, пов’язаних із цією сферою.

В українських умовах також можна звертати увагу на такі напрями, як енергетика, системи накопичення енергії, сонячна генерація та інші галузі з потенціалом зростання. Якщо інвестор вважає певну сферу перспективною, частину портфеля можна поступово спрямовувати і туди.

Василь Матій, CEO та засновник Smart Family Office, старший венчурний партнер Toloka.vc

Фінансову подушку не слід рахувати у відсотках від капіталу. Вона вимірюється не відсотками, а місяцями: скільки часу ви проживете без нового доходу, якщо він раптом зникне. Для когось $3 тисячі — це пів року спокою, для когось — два місяці.

Загальний орієнтир — від трьох до шести місяців ваших звичайних витрат. Для людей із нестабільним доходом, власним бізнесом або утриманцями — більше.

І чесна річ, яку рідко говорять: для багатьох людей із $10 тисячами вся ця сума і є подушкою. Інвестувати гроші, яких у вас може забракнути наступного місяця, — найдорожча зі звичок: саме вона змушує продавати активи в найгірший момент.

Подушка має рівно одну функцію — бути доступною тоді, коли все інше піде не так. Не заробляти, не обганяти інфляцію, а бути під рукою. Тому критеріїв три: доступність, простота, збереження вартості — саме в такому порядку.

Звідси практичний висновок про валюту: структура подушки має відповідати структурі ваших витрат. Якщо ви живете й витрачаєте в гривні, частина подушки має бути в гривні — інакше кожне зняття перетворюється на вимушений обмін у невдалий момент. Валютна частина має сенс як захист від девальвації і як гроші для зобов'язань чи планів за кордоном.

Депозит працює як частина подушки лише тоді, коли ви можете забрати гроші без істотних втрат.

Якщо ж інвестувати у довгий горизонт, то я б думав не про перелік активів, а про функції. Одна частина капіталу має працювати на зростання — це широкий глобальний ринок акцій через фонд, а не спроба вгадати окремі компанії. Друга — давати передбачуваний результат і бути зрозумілою вам локально. Третя — залишатися ліквідною, щоб ви мали свободу дій.

Пропорція між ними випливає не з прогнозу ринку, а з відповіді на просте питання: коли саме вам знадобляться ці гроші. Що ближчий момент, то більшою має бути передбачувана частина. Що далі горизонт — то більше сенсу в частині, яка працює на зростання.

Найпоширеніша помилка інвестора — купувати активи, не питаючи, яку функцію кожен із них виконує. Людина має депозит, трохи валюти, якісь акції, можливо крипту. Кожне рішення колись було раціональним. Але разом це не портфель — це список рішень. Немає розуміння, що працює на зростання, що на захист, а що просто лежить.

Друга помилка — диверсифікація всередині одного ризику. Можна мати три різні активи, які насправді залежать від однієї країни, однієї валюти й одного сценарію. Виглядає як розподіл, а по суті — одна ставка.

Третя — плутати горизонт. Гроші, які знадобляться за рік, інвестують так, ніби вони на десять років. І навпаки: гроші, які можна не чіпати десятиліття, тримають у найбезпечнішому інструменті — і повільно втрачають до інфляції.

І четверта — реагувати на новини замість того, щоб мати правила. Правило, написане в спокійний момент, працює краще за будь-яке рішення, ухвалене в паніці.

Сергій Гончаренко, керівник розвитку інвестиційних продуктів БТС Брокер

Я б рекомендував інвесторам спочатку сформувати «подушку безпеки» у розмірі 30−40% заощаджень або не менше шести місяців поточних витрат. Решту 60−70% можна поступово спрямовувати на інвестиції. В умовах війни ліквідність залишається не менш важливою, ніж потенційна дохідність.

Подушка безпеки має бути максимально доступною, тому її варто диверсифікувати. Оптимальним виглядає співвідношення: 40% — валютна готівка (долар або євро), 30% — гривневий депозит або ощадний рахунок, 30% — короткострокові військові ОВДП. Це забезпечує одночасно ліквідність, валютний захист і певний інвестиційний дохід.

Для інвестицій на строк рік і більше, з огляду на нинішні можливості українського фондового ринку, портфель варто формувати з кількох класів активів. Наприклад: 40% — ОВДП, 20% — ОЗДП (єврооблігації України), 20% — корпоративні облігації надійних українських емітентів, 20% — цінні папери українських інвестиційних фондів, які інвестують у нерухомість, землю, зелену енергетику чи оборонні технології. Така диверсифікація дозволяє зменшити ризики та отримати доступ до різних секторів економіки.

Ризикові інвестиції можуть бути частиною портфеля, але не його основою. Для більшості приватних інвесторів достатньо 10−20% портфеля спрямувати в активи з підвищеним потенціалом зростання, наприклад, акції іноземних емітентів та ETF, що обертаються на українському фондовому ринку. Решту варто залишити у більш консервативних інструментах.

Очікування дохідності мають бути реалістичними та відповідати рівню ризику. Переглядати портфель варто не через тимчасові коливання ринку, а коли змінюються особисті фінансові цілі, структура активів або економічні умови. Для більшості інвесторів достатньо проводити ребалансування один-два рази на рік.

Автор:

Заступник головного редактора Олексій Писарев

Пише на теми: Інвестиції, фондовий ринок, forex, макроекономіка