У листопаді 2025 року в Единбурзі пролунала заява, яка могла здатися сухою бухгалтерською новиною, але для істориків та фінансистів вона прозвучала як грім серед ясного неба. Перший міністр Шотландії Джон Свінні оголосив про намір уряду випустити власні суверенні облігації. Цей крок — не просто спроба позичити 1,5 мільярда фунтів стерлінгів на будівництво доріг чи лікарень. Це спроба переписати історію, змити ганьбу трьохсотлітньої давнини та побудувати фундамент для незалежної держави.
12 грудня 2025, 8:30
Кілт-облігації та привид минулого: Як Шотландія намагається купити незалежність у кредит
Але чи готова сучасна Шотландія платити «податок на суверенітет», і чому ринок облігацій може виявитися жорсткішим господарем, ніж лондонський парламент?
Тінь Дар'єна: Як фінансова катастрофа народила Велику Британію
Неможливо зрозуміти сучасні події, не зазирнувши вглиб століть, у часи, коли фінансова наївність коштувала Шотландії державності. Сучасні амбіції Единбурга переслідує привид минулого, ім'я якому — «Схема Дар'єн».
Наприкінці XVII століття Шотландія була незалежною, але бідною державою на задвірках Європи. Світ тоді жив за правилами жорсткого меркантилізму: багатство нації вимірювалося золотом у скарбниці, а торгівля була грою з нульовою сумою — якщо хтось вигравав, інший мусив програти. Сусідня Англія безжалісно душила шотландську економіку «Навігаційними актами», які забороняли шотландським купцям торгувати з англійськими колоніями в Америці та Індії.
У відповідь на цю блокаду в 1695 році шотландський парламент зважився на відчайдушний крок. Було створено «Компанію Шотландії для торгівлі з Африкою та Індією». Її мета була грандіозною, навіть за сучасними мірками: заснувати колонію «Нова Каледонія» на перешийку Дар'єн (нинішня Панама). Ця точка мала стати «ключем до всесвіту», торговельним хабом, що з'єднав би Атлантичний і Тихий океани.
Всенародна авантюра
Фінансування цього проєкту стало, мабуть, першим прикладом національного психозу на ґрунті патріотизму. Коли англійський король Вільгельм (який за сумісництвом був і королем Шотландії) під тиском Ост-Індської компанії заборонив англійцям інвестувати в шотландський проєкт, Шотландія вирішила діяти самотужки.
Це була неймовірна мобілізація капіталу. Компанія зібрала 400 000 фунтів стерлінгів. Щоб зрозуміти масштаб: це становило від 20% до 25% усіх готівкових грошей, що існували в Шотландії на той час.
Облігації купували всі: від герцогів до вдів, від заможних купців до міських гільдій. На карту було поставлено все національне багатство.
Фінал був трагічним. Експедиція була погано спланована, товари для торгівлі (вовняні перуки та біблії) виявилися нікому не потрібними в тропіках, а колоністів викосили малярія та дизентерія. Остаточний удар завдала Іспанія, яка військовою силою знищила колонію, поки англійський флот стояв осторонь, маючи наказ короля не втручатися.
«Еквівалент» або ціна продажу
До 1700 року Шотландія стала банкрутом. Еліта нації втратила свої статки. Саме ця фінансова безвихідь, а не висока політика, змусила шотландський парламент у 1707 році проголосувати за Унію з Англією.
В основі Договору про Унію лежала стаття 15, яка передбачала виплату так званого «Еквіваленту». Англія виплатила Шотландії 398 085 фунтів і 10 шилінгів. Офіційно — як компенсацію за те, що Шотландія брала на себе частину англійського боргу. Неофіційно — це було відшкодування збитків інвесторам схеми Дар'єн. Англія фактично викупила шотландські борги в обмін на ліквідацію шотландського суверенітету.
Іронія долі полягає в тому, що гроші «Еквіваленту» не зникли. Боргові розписки, якими керували розпорядники цього фонду, згодом лягли в основу створення Royal Bank of Scotland (RBS) у 1727 році. Тобто сучасна банківська система Шотландії народилася з грошей, заплачених за втрату незалежності.
Архітектура нового боргу: Навіщо Шотландії «Кілт-облігації»?
Повернімося у сьогодення. У 2026 році уряд Шотландії планує випустити перші в новітній історії облігації на суму 1,5 мільярда фунтів. Цей інструмент уже отримав неофіційну назву «кілт-облігації». Але навіщо це потрібно, якщо Шотландія і так отримує фінансування з Лондона?
Тривалий час шотландський парламент, відновлений у 1999 році, міг лише витрачати гроші, які йому виділяв Лондон у вигляді грантів. Ситуація змінилася після референдуму 2014 року. Він значно розширив фінансові повноваження Единбурга.
Закони дозволили шотландським міністрам позичати кошти на капітальні видатки (будівництво інфраструктури) через випуск облігацій. Були встановлені чіткі ліміти:
- Загальна стеля боргу: £3 мільярди.
- Річний ліміт запозичень: £450 мільйонів (індексується на інфляцію).
- Валюта: виключно фунт стерлінгів.
Відмова від «дешевих грошей»
Тут криється головна інтрига. Шотландія вже має доступ до позикових коштів через Національний фонд позик Казначейства Великої Британії. Це своєрідна «внутрішня каса» держави, де регіони можуть брати кредити за дуже низькими ставками (ставка державних облігацій + символічні 0,11−0,15%).
Випускаючи власні облігації на відкритий ринок, Шотландія свідомо відмовляється від дешевого і гарантованого кредитора (Лондона) на користь дорожчих приватних інвесторів (Нью-Йорк, Франкфурт, Токіо).
Це рішення не має економічного сенсу в короткостроковій перспективі. Це виключно політичний проєкт. Мета — створити «криву дохідності», налагодити зв’язки з міжнародними кредиторами та довести, що Шотландія може бути самостійним гравцем на фінансовій карті світу. Це, за задумом уряду, та сама «сантехніка державності», яка знадобиться у разі проголошення незалежності.
Ціна гордості: Скільки коштує суверенітет?
Фінансові ринки — це найцинічніше місце на планеті. Тут немає місця сентиментам, є лише оцінка ризиків. Коли Шотландія вийде на ринок, інвестори зададуть просте питання: «Скільки ви нам заплатите понад те, що платить Британія?».
Вартість запозичення для Шотландії складатиметься з базової ставки (дохідність британських облігацій) плюс спред — додаткова премія за ризик. Цей спред формується з кількох компонентів:
- Премія за ліквідність: Ринок британського держборгу — це океан обсягом у 2,5 трильйона фунтів, де можна продати мільярди за секунди. Шотландський випуск у £1,5 млрд — це маленька калюжа. Інвестори називають такі дрібні випуски «облігаціями-сиротами». Оскільки їх важко швидко продати, інвестори вимагають за це доплату (приблизно 0,2−0,3%).
- Політична премія: Інвестори бояться невизначеності. Перспектива нового референдуму про незалежність лякає їх. Що, як Шотландія вийде зі складу Королівства і відмовиться платити? Або введе свою валюту, яка знеціниться? За цей страх теж треба платити.
Рейтинговий парадокс: Незалежність за рахунок Унії
Щоб продати бонди, потрібен кредитний рейтинг. У 2025 році провідні світові агентства Moody’s та S&P Global оцінили Шотландію.
- Moody's: Aa3 (Стабільний) — такий самий, як у Великої Британії.
- S&P Global: AA (Стабільний) — вище, ніж у Іспанії чи Італії.
На папері це виглядає як тріумф. Шотландія має рейтинг надійного позичальника «інвестиційного класу». Але якщо уважно прочитати звіти аналітиків, стає зрозуміло, що цей успіх — ілюзорний.
Рейтингові агентства застосовують підхід «зверху-вниз». Вони прямо пишуть: рейтинг Шотландії такий високий лише тому, що існує «надзвичайно висока ймовірність» підтримки з боку уряду Великої Британії. Тобто, Лондон виступає негласним гарантом. Агентства переконані: Казначейство Його Величності не допустить дефолту жодного зі своїх регіонів.
Тут виникає фундаментальний парадокс. Шотландський уряд використовує фінансову довіру, яка базується на єдності з Британією, щоб профінансувати кроки до розриву цієї єдності.
Ба більше, агентства залишили в документах «отруйну пігулку». S&P чітко попередило: «Ми можемо знизити рейтинг, якщо Шотландія зробить суттєві кроки до незалежності». Це створює замкнене коло: успішний випуск облігацій вимагає політичної стабільності в рамках Унії, яку уряд прагне зруйнувати.
Уроки інших: Каталонія як застереження
Історія знає приклади, коли регіональні амбіції розбивалися об скелі фінансових ринків. Найяскравіший приклад — Каталонія.
Цей багатий іспанський регіон теж прагнув фінансової та політичної автономії. Однак політична конфронтація з Мадридом призвела до катастрофи. Під час кризи 2017 року (незаконний референдум) інвестори почали масово скидати каталонські облігації. Спред між іспанським та каталонським боргом зріс до небес.
У підсумку Каталонія втратила доступ до ринків. Її рейтинг впав до «сміттєвого» рівня. Щоб виплачувати пенсії та зарплати, гордій Барселоні довелося просити гроші у спеціального фонду ліквідності Мадрида. Незалежність не настала, а фінансова автономія була втрачена.
Шотландія намагається уникнути цього сценарію, орієнтуючись на приклад німецьких земель або канадських провінцій, які спокійно випускають свої бонди. Але різниця в тому, що Баварія не погрожує вийти зі складу Німеччини кожні кілька років. Шотландія ж намагається всидіти на двох стільцях: бути стабільним позичальником і революціонером одночасно.
Макроекономіка і нафта: Що кажуть цифри?
Будь-який інвестор, перш ніж купити облігацію, дивиться на баланс підприємства. У випадку Шотландії цим балансом є звіт GERS (Government Expenditure and Revenue Scotland).
Цифри за 2023−2025 роки малюють складну картину. Дефіцит бюджету Шотландії (навіть з урахуванням доходів від нафти Північного моря) коливається в межах 8,4% — 11,6% ВВП. Це величезна діра. Для порівняння, дефіцит усієї Великої Британії зазвичай не перевищує 5%.
Причини цього дисбалансу зрозумілі:
- Соціальна держава: Шотландія витрачає більше на душу населення (безкоштовна вища освіта, рецептурні ліки, догляд за літніми людьми).
- Географія: Надавати послуги у малонаселених гірських районах дорожче, ніж у густонаселеній Англії.
- Нафтова гойдалка: Доходи від нафти вкрай нестабільні і падають через перехід до зеленої енергетики.
Якби Шотландія була повністю незалежною державою з дефіцитом у 10% ВВП, їй ніхто не позичив би грошей під адекватний відсоток. Їй довелося б або різко різати витрати або підвищувати податки. Але поки що інвестори спокійні, бо знають: дефіцит покривається трансфертами з Лондона.
Золоті кайданки ринку
Випуск «кілт-облігацій» — це подія, що виходить далеко за межі фінансів. Це акт державного самоствердження, спроба довести собі і світу, що Шотландія виросла з «коротких штанців» дотаційного регіону.
Однак, вступаючи у гру з глобальними ринками капіталу, шотландський уряд бере на себе величезні ризики. Ринок облігацій — це не благодійний фонд. Він вимагає залізної дисципліни. Він жорстоко карає за популізм, непередбачуваність та політичні авантюри.
Парадокс ситуації полягає в тому, що «кілт-облігації» можуть стати не інструментом свободи, а інструментом ще більшої прив’язки до реальності. Щоб підтримувати довіру інвесторів і не допустити обвалу цін на свої борги, майбутньому шотландському уряду доведеться поводитися максимально обережно, стримано і фіскально відповідально.
У 1707 році Шотландія втратила незалежність через фінансову авантюру в Панамі. У 2026 році вона намагається повернути її через виважену фінансову стратегію. Чи вдасться їй переграти історію, використовуючи гроші та репутацію тієї самої Унії, яку вона хоче залишити в минулому? Відповідь на це питання тепер залежатиме не від політичних гасел на мітингах, а від безпристрасних котирувань на екранах трейдерів у Лондоні та Нью-Йорку.
Автор:
Коментарі