ОВДП, депозитні сертифікати НБУ та ризики для розвитку кредитування

Головний експерт Ради НБУ Віталій Шапран прокоментував «The Page» інвестування коштів у активи з високим рівнем ліквідності та можливі загрози для кредитування.

Станом на 1 липня 2019 року вкладення банків в ОВДП становили приблизно 350 млрд грн, з них 306,8 млрд грн (або 87,58%) припадало на держбанки. Більша частина ОВДП у портфелях держбанків з’явилася під час рекапіталізації від Мінфіну.

У портфелі Приватбанку станом на 01.07.2019 знаходились рекапіталізаційні ОВДП на суму 150,54 млрд грн, тобто трохи менше половини від всього портфелю держбанків. Окрім того, держбанкам потрібні ОВДП в іноземній валюті для балансування своєї валютної позиції.

На думку Віталія Шапрана, на кредити можна спрямувати не більше 40 млрд грн з вартості портфелю ОВДП держбанків. Швидка монетизація ОВДП може призвести до зростання дохідності ОВДП на вторинному ринку і перенесення цього ефекту на первинний ринок, на якому формується вартість частини державного боргу.

Експерт стверджує, що процес монетизації ОВДП в нашій країні вже потроху відбувається. З початку року загальна сума вкладень банків в ОВДП знизилась на 7,4%, а державних банків – на 9,4%.

За перше півріччя 2019 року вкладення банків в ОВДП знизились на 28 млрд грн. Так що поступово процес зменшення вкладень банків у державні цінні папери набирає обертів.

Станом на 1 липня 2019 року у власності банків знаходилось депозитних сертифікатів НБУ на суму 45,46 млрд грн. При цьому вкладення банків у депсертифікати НБУ відбувалися динамічно під впливом сезонності. З початку 2019 року вкладення банків у ДС НБУ впали на 26,77% або на 16,616 млрд грн.

Банкам, які займаються торгівельним фінансуванням або короткостроковим кредитуванням торгівельних компаній, потрібен дохідний інструмент, куди можна терміново вкласти вільні кошти.

Віталій Шапран вважає, що у банківському середовищі депозитні сертифікати сприймають як інструмент управління ліквідністю, оскільки ДС НБУ більш ліквідні, ніж ОВДП.

Останні півроку дохідність за ОВДП коливалась на рівні 16-18% річних, а за ДС НБУ – на рівні 14-16%.

По-перше, сума ліквідності, яка може бути спрямована банками у кредитний портфель, незначна. По-друге, дохідність, яку показують ДС НБУ та ОВДП, нижча, ніж номінальна дохідність, яка доступна банкам на ринках кредитів фізичним та юридичним особам.

Загалом із двох пулів банківських вкладень (в ОВДП та ДС НБУ) в кредитний портфель могло б бути спрямовано не більше 50 млрд грн, тобто це менше 5% брутто-портфелю кредитів фізичним та юридичним особам.

Варто зазначити, що для фізичних осіб ринкова ефективна процентна ставка за кредитами коливається на рівні 30-120%. Для юридичних осіб рівень ефективної ставки коливається на рівні 17-35% річних.

Банкіри при кредитуванні клієнта, як правило, могли розраховувати на додаткові заробітки від крос-продажів, від розрахунково-касового обслуговування, від зарплатних проектів.

ДС НБУ взагалі використовуються як інструмент управління ліквідністю, а ОВДП – це або «вимушені інвестиції», або тимчасова тепла гавань для того, щоб «перечекати шторм».

На думку експерта, інвестиції в ОВДП та ДС НБУ у середовищі банкірів сьогодні не розглядаються як «активні інвестиції». І вони не є бар’єром для розвитку кредитування бізнесу і населення.