Сума відшкодування за вкладами зросте: звідки візьмуть на це гроші

Фонд на порозі змін

Упродовж останніх років ми активно відстоювали необхідність реструктуризації боргів системи гарантування, які залишилися у спадок після останньої банківської кризи 2014−2017 років, як передумову для підвищення суми відшкодування за вкладами.

Ці два ключові для розвитку банківської системи пункти закладено в норми законопроєкту 5542−1, який уже проголосований у першому читанні народними обранцями і з дня на день ми очікуємо на його остаточне прийняття.

Як Фонду гарантування вкладів одночасно вдається бути боржником, достроково виконувати свої зобов’язання за кредитом і підвищувати гарантії за вкладами? А головне, хто «оплачує» наші ініціативи і чому від спроб стягнути шкоду із пов’язаних з банками осіб жодна бюджетна гривня не постраждала?

Система гарантування вкладів сьогодні

Минула банківська криза 2014−2017 років призвела до банкрутства майже 90 банків — фактично половини банківської системи країни.

Загальна сума виплаченого відшкодування майже 1,5 млн вкладників сягнула 90 млрд грн. Очевидно, жодна система гарантування у світі не змогла б витримати таке раптове масштабне навантаження без додаткового фінансування.

Сьогодні 47,3 млрд грн ми вже повернули (із них 13,4 млрд грн — нараховані відсотки). І попри це, за рахунок високих відсоткових ставок, до 2031 року загальний розмір боргу Фонду перед Мінфіном сягне 108 млрд грн, із яких понад 62 млрд грн — нараховані відсотки.

Однак ми уже котрий рік поспіль наголошуємо: суму відшкодування за вкладами потрібно збільшувати.

Читайте також: Без Ощадбанку: сума вкладів українців у банках зросла до 627,6 мільярда

Нарешті ми максимально наблизились до цього довгоочікуваного рішення: після прийняття народними обранцями законопроєкту № 5542−1 та його підписання президентом, сума гарантування за вкладами буде підвищена відразу вдвічі — до 400 тис. грн, а з 1 січня 2023 року — до 600 тис. грн.

Здавалося б, про яке підвищення суми відшкодування може йти мова, коли у Фонду десятки мільярдів боргів перед державою?

Окрім того, не на часі витрати на судові процеси за кордоном проти акціонерів банків, причетних до масштабного виведення активів з банків, що ліквідуються, скажуть скептики.

Утім, кожен із цих кроків — ретельно спланований. За рахунок чого Фонд планує покрити витрати на їх втілення?

Звідки беруться кошти Фонду: рахуємо разом

Одразу розчарую «експертів», які вже приготувалися звинуватити Фонд у «проїданні» бюджетних коштів: жодна бюджетна гривня на роботу Фонду не витрачається.

Основне джерело формування коштів Фонду — регулярні збори з банків-учасників (сьогодні це усі банки, що мають ліцензію, крім Ощадбанку).

Так системи гарантування працюють у всьому світі: банки здійснюють регулярні внески, натомість Фонд, у разі банкрутства будь-якого з цих банків, здійснює виплати гарантованої суми відшкодування його вкладникам.

Проте масштаби минулої банківської кризи внесли свої корективи у роботу системи. Зараз Фонд одночасно має формувати «подушку безпеки» для банківської системи і оплачувати шалені пост-кризові рахунки.

Чим це небезпечно? Такий стан покладає увесь фінансовий тягар останньої кризи винятково на систему гарантування вкладів і на діючі банки.

Позиція Фонду: за банківську кризу повинні платити, у першу чергу, причетні до її виникнення та загострення особи. Один із першочергових кроків відновлення справедливості — затвердження програми реструктуризації боргів Фонду.

Йдеться не про прощення і не про списання. А винятково про розподіл джерел надходжень для розрахунку: «тіло» кредиту повертатиметься за рахунок коштів Фонду (за умови накопичення передбаченої законодавством «подушки безпеки» на випадок можливих неплатоспроможностей банків), а нараховані відсотки — за рахунок стягнутих коштів із пов’язаних з банками осіб, причетних до неплатоспроможності банків.

Читайте також: Які вклади в банках держава не гарантує

Інвестиції у майбутнє

Тому не дивно, що топ-пріоритет на найближче майбутнє Фонду — робота зі стягнення шкоди, завданої клієнтам банків, менеджментом та власниками банків, що ліквідуються.

Один із акцентів — розшук та повернення активів, виведених через схеми за кордон. На сьогодні Фонд провів 12 процедур відбору іноземних юридичних компаній для представництва інтересів 17 неплатоспроможних банків щодо стягнення шкоди у іноземних юрисдикціях, на загальну суму виявлених збитків, що перевищує 28 млрд грн.

Очевидно, робота в іноземних юрисдикціях — задоволення не з дешевих. Може виникнути питання, чи не залазить Фонд у кишеню банків або держави для реалізації таких проєктів? Відповідально заявляю: кошти клієнтів банків на процеси проти акціонерів збанкрутілих банків не йдуть.

Наш принцип — орієнтація на власний інвестиційний (купонний) дохід, який завжди повинен перевищувати кошторисні витрати Фонду. Тобто витрати Фонду, у тому числі на реалізацію своїх стратегічних завдань, фінансуються виключно за рахунок власного інвестиційного доходу.

Навіть у скрутні кризові роки ми дотримувалися цього принципу. І сьогодні інвестиційний дохід повністю покриває витрати на стягнення шкоди з пов’язаних осіб банків.

Звичайно, у акціонерів банків-банкрутів завжди є опція повернути неправомірно виведені мільярди гривень, розрахуватися зі своїми колишніми клієнтами та державою, яка взяла на себе розрахунок із вкладниками їх банків, і зекономити найцінніший ресурс — час. Тому що ми переконані: повернення виведених коштів — лише питання часу.

Усі наші кроки сьогодні — спроба зробити кращим наше спільне «завтра». Ми переконані: мають бути чіткі, прозорі та зрозумілі правила для кожного суб'єкта банківського ринку.

Так само мають бути очевидні і невідворотні санкції за їхнє порушення. Відповідальність за вчорашні помилки — найкраща гарантія їх неповторення.