Верховна Рада не підтримала у першому читанні урядовий законопроєкт про підвищення податків, який мав забезпечити надходження до бюджету 30 млрд грн. Норми проєкту були результатом низки компромісів і декілька разів змінювались, тому не виключено, що ініціативу спробують знову поставити на голосування. Про те, які саме податки пропонувалось стягувати та чому відмовились від низки з них, у інтерв'ю РБК-Україна розповів голова парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев. «Мінфін» вибрав головне.
3 вересня 2024, 18:02
Які додаткові податки відстоює уряд та від яких зборів готовий відмовитися
Які норми залишились у проєкті від першого варіанту
Залишились, зокрема, норма про підвищення військового збору з 1,5% до 5%; 1% військового збору з платників єдиного податку 3-ї групи; 10% від мінімальної заробітної плати на місяць для ФОП-платників єдиного податку 1-ї, 2-ї та 4-ї груп. Це щодо військового збору.
Наступне — підвищення ставки податку для фінансових установ, відмінних від банків, із 18% до 25%. Мінфін і Нацбанк хотіли запровадити цей податок, починаючи з 2024 року. Ми не погодилися. В результаті податок почне справлятися за результатами роботи фінустанов у 2025 році і далі.
Також передбачено встановлення щомісячних авансових внесків із податку на прибуток підприємств, які здійснюють діяльність з роздрібної торгівлі пальним (за кожну АЗС). Зокрема, у розмірі 60 тис. грн у разі реалізації двох та більше видів пального; 30 тис. грн у разі реалізації виключно зрідженого газу; 45 тис. грн — якщо частка реалізації зрідженого газу в загальному обсязі реалізованого пального протягом місяця становить 50% і більше.
Для АЗС, де паралельно здійснюється торгівля алкоголем та тютюном, встановлено вищі ставки. 80 тис. грн — у разі реалізації двох та більше видів пального; 40 тис. грн — у разі реалізації виключно зрідженого газу; 60 тис. грн — якщо частка газу у загальному обсязі реалізованого пального становить 50% і більше.
Крім того, законопроєктом передбачено зміну податкового періоду з квартального на місячний для подання до контролюючих органів податкового розрахунку сум доходів.
Про відмову від додаткових податків на продаж нерухомості, купівлю авто і прикрас
На повернення (до законопроєкту, — прим. ред.) цих положень немає шансів через низький фіскальний потенціал. Поясню причину таких змін.
Наскільки я розумію логіку Мінфіну, непублічна робота над цим законопроєктом (бо Мінфін цього не комунікував) почалася ще на початку року. У нас був структурний маяк за програмою співробітництва з МВФ, згідно з яким Мінфін мав знайти на той момент 40 млрд грн додаткових надходжень до держбюджету. Мінфін знайшов джерела потенційних надходжень, представивши МВФ ось цю «збірну солянку» податкових ініціатив.
Потім, коли Мінфін виявив, що потрібно набагато більше грошей для забезпечення Сил оборони (це сталося з об'єктивних причин, у зв’язку з затримкою фінансової допомоги від міжнародних партнерів), він включив цю «солянку» до законопроєкту, додавши туди два платежі — військовий збір і податок із обороту. І це ми всі з вами побачили наприкінці липня.
Потім у процесі переговорів фактично зі всіма стейкхолдерами було вирішено, що концепт змінюється — і ми збільшуємо лише те, що приносить великі гроші, не подрібнюючись на фіскально-незначні надходження.
Логіка цього концепту полягала в тому, що платити додаткові гроші на армію повинні всі. А не лише деякі категорії осіб, що здійснюють певні операції і щодо яких кожного разу виникають логічні питання: «А чому, скажімо, ви хочете брати податок 5% із продажу квартир, а не берете, наприклад, податок із продажу шуб? А давайте ще з продажу електроніки брати 5% — це теж предмет розкоші, чи ні? Ось ви пропонуєте брати 5% із послуг телефонного зв’язку — а хіба це предмет розкоші?». Тож за такого підходу до оподаткування виникає низка невдоволених, бо кожен такий податок стосується дуже вузького кола потенційних платників. Тому ми вирішили, що податок мають сплачувати всі у рівних пропорціях.
Як людина, яка досить давно професійно займається питаннями оподаткування, і вже п’ять років очолює профільний комітет Верховної Ради, скажу вам, що з 2019 року не було жодного закону з оподаткування, який би сприймався під аплодисменти. Якщо, наприклад, комусь здається, що автомобілі — це предмет розкоші і потрібно його оподатковувати, то завжди знайдеться хтось, хто стверджує, що це неправильно, що треба брати податок із дорогих авто, а не з дешевих, що треба враховувати вік авто і купу інших показників. А далі виникають дискусії: «дороге» авто — це скільки, чи яких марок, чи як справедливо поділити машини на умовно нові та умовно старі, або про потужність чи обсяг двигуна тощо… Тож будь-яка податкова ініціатива, навіть, здавалося б, найсправедливіша, завжди наштовхується на супротив.
Але якщо потрібно швидко акумулювати вкрай необхідні кошти в бюджет, то логіка рішення полягає в тому, щоб брати податки рівно і з усіх. Це дуже важливо.
Чому відмовились від запровадження податку в розмірі 50% на надприбутки банків
У зв’язку з категоричною позицією Мінфіну і Нацбанку. Я не погоджуюсь з цією позицією, але я довіряю регуляторам.
Те, що таку позицію комунікує Нацбанк, — це очевидно, бо НБУ захищатиме ринок. Але давайте наведу вам деякі цифри.
За перше півріччя 2024 року операційний дохід банків в Україні склав 161,6 млрд грн, що на 16,3%, або на 22,6 млрд грн більше, ніж за аналогічний період 2023 року. Прибуток до оподаткування склав 101 млрд грн, що на 26,1%, або на 21 млрд грн більше, ніж за перше півріччя минулого року. Чистий прибуток після оподаткування за перше півріччя 2024 року сягнув 79 млрд грн, або на 11,4 млрд грн більше рік до року.
Ми точно не прихильники комуністичної ідеології — «все забрати і поділити». Річ у тім, що більшу частину відсоткового доходу банків сформовано за рахунок безризикових операцій з державними цінними паперами — ОВДП або депозитними сертифікатами. Частка цих доходів у загальних відсоткових доходах банків становить 53,6%. Це більше навіть, ніж минулого року, коли ця частка склала 52,2%.
Отже, банки, на жаль, заробляють левову частку прибутку не на кредитуванні економіки, а за рахунок держави. Так, держава дає сама це робити. Мова не йде про якусь помилку чи зловживання. Це нормальна ситуація, яка зараз додатково обумовлюється структурним профіцитом ліквідності у банківській системі. Оскільки держава має величезний обсяг бюджетного дефіциту, який наступного року буде таким самим, а може ще й більшим, то держава, безперечно, спонукає банки до абсорбування ліквідності на ринку, коли НБУ вилучає зайву гривню з обороту через депозитні сертифікати. За цими сертифікатами НБУ сплачує відсотки. На цих відсотках банки заробляють абсолютно безризиково, не надаючи нікому кредитів.
Але якщо держава вже дає можливість таким чином заробити, то є логіка в тому, щоб трошки з цього заробітку спрямовувалось на армію, яка ці ж банки в тому числі й захищає? Хочу звернути увагу на те, що рентабельність капіталу банківського сектору в Україні у 2023 році склала понад 30%. В той час як у Прибалтиці — 21%, Угорщині — 20%, Молдові — 16%, Чехії — 15%, Польщі — 12%, а загалом в Єврозоні — 7%.
Основною позицією (яка призвела до відмови від підвищення податку для банків, — прим. ред.) стала позиція Мінфіну. Раніше під час консультацій Мінфін підтримував запровадження цього податку, але потім змінив свою думку, обґрунтувавши це тим, що це негативно вплине на обсяг залучених коштів в ОВДП.
Така позиція регулятора була дуже істотною при ухваленні рішення парламентським комітетом, бо насправді залучення коштів в ОВДП є серйозним джерелом фінансування армії.
Читайте також: Уряд пропонує оподатковувати всі посилки від закордонних інтернет-магазинів
Тому взяти на себе відповідальність, стверджуючи, що податок на прибуток банків не вплине на майбутні залучення коштів в ОВДП, я не можу. Я не вважаю себе кращим за Мінфін спеціалістом в ринку державних цінних паперів. Тож позиція Міністерства фінансів особисто мене переконала просити колег перенести цю дискусію до другого читання. Ми не зняли поки що остаточно це питання.
Автор:
Коментарі - 5