Рік радикальних реформ в Аргентині: що змінилося

Почнемо з того, що в грудні 23-го року — його перший місяць на посаді — інфляція була 25%, що дає приблизно 1 400% річних — дуже багато. Сам Мілей знайшов один місяць, де інфляція в 23-му році взагалі була 54%, що дає в річному вираженні цілих 17 000%. А тепер місячна інфляція «лише» 2,4% (за рік це 33% — адже ми, звісно, застосовуємо формулу «складного відсотка»).

Здавалося б, було 1 400% (або, як кажуть фанати Мілея, 17 000%), а стало 33% за рік! Ну, очевидно ж велике досягнення! За це ми йому поставимо великий диванний ПЛЮС.

Далі: в Аргентині відбувається величезна дерегуляція — за рік вони прийняли 672 реформи з ослаблення регуляторного тиску (це 1,8 реформи на день!) — поставимо йому за це великий ПЛЮС. Всі визнають, що в Аргентині держава зазіхнула на такі сфери економіки та життя, куди їй точно не слід було лізти. Країна була і залишається суперрегульованою.

Все це він зміг зробити, маючи лише близько 15% депутатів у парламенті (адже він виграв лише вибори президента, а парламент обиратимуть тільки цього року). Всі думали, що він нікого не слухатиме і піде як бульдозер, а парламент провалить його реформи, — але ні. Він виявив велику здатність до компромісу. Теж дамо ПЛЮС.

Бідність зростає

Ось тільки є проблеми з відсотком бідних людей в країні — коли його обрали, їх було 42%, а зараз вже 55% живуть за межею бідності. Це МІНУС і великий, хоча він зберіг свій рівень підтримки в народі понад 50% — тобто, якби вибори були зараз, він знову переміг би. Це, напевно, говорить про те, що народ готовий терпіти бідність, щоб тільки «діти жили добре». Поставимо йому знову ПЛЮС. Як казав великий Ніцше — «Якщо знаєш навіщо, витримаєш будь-яке як!»

Найголовнішу передвиборчу обіцянку «Ввести долар, як єдину національну валюту, і викинути смердючий песо на смітник історії» — це його цитата — він НЕ ВИКОНАВ. У нього просто немає доларів, щоб обміняти песо громадянам і фірмам, і щоб долар став єдиною валютою. Всім прихильникам Мілея це, звісно, великий МІНУС.

Причому песо не тільки не припинив «смердіти», а й значно зміцнився щодо долара останніми місяцями. Це зробило Аргентину найдорожчою економікою в Латинській Америці — ціни на товари та послуги там зараз (якщо перевести в долари) вищі, ніж у Бразилії, Уругваї та навіть у Чилі! Наприклад, Біг Мак коштує, як у Норвегії, — точно ненормально! Люди їздять на шопінг за одягом в сусідні країни — це, звісно, великий МІНУС.

А виник він із великого ПЛЮСа. Мілей припинив багато так званих публічних програм (будівництво доріг, субсидії на паливо, дотації університетам і ще багато чого). Він просто припинив передавати гроші «з центру» губернаторам країни — дуже багато з цих грошей або розкрадалося, або витрачалося на підкуп виборців для перемоги на виборах губернатора та місцевої ради. В результаті «в системі» стало менше песо — і місцева валюта подорожчала щодо долара.

Сподівання на родовища

Також до Мілея прилетів «білий лебідь». Експорт Аргентини — це здебільшого зерно, м'ясо, літій і мідь. Війна в Україні створила попит на перші два, а розвиток ринку електромобілів — на останні. В результаті експорт країни сильно зріс — і доларів стало більше. Це величезний ПЛЮС.

Через те, що Мілей припинив друкувати песо і сильно скоротив витрати держави — в країні стало менше грошей, у таких випадках економіка падає, якщо ці гроші не заміщені експортом та інвестиціями всередині країни. (ВВП країни = Витрати споживачів + Витрати Держави + Чистий Експорт + Інвестиції). Економіка впала на 4% — це неприємно. Великий МІНУС, що поки що експорт зріс не так багато, а нових інвестицій надзвичайно мало, — довіру до країни зруйнувати легко, а відновити — дуже складно і довго.

Ще в Аргентини є Vaca Muerta (Мертва Корова) — велетенське родовище сланцевого газу та нафти (друге у світі за газом і четверте — за нафтою). Його знайшли понад 10 років тому, але ніхто туди інвестувати не хотів. Тому що ліві уряди «віджали» у приватних інвесторів найбільшу нафтову компанію країни, а також запровадили обмеження на валютні платежі з країни.

Мілей прийняв закони, які все це змінюють і скасовують тупі валютні норми, — тепер треба почекати, доки інвестори (в даному випадку великі нафтові компанії) цьому повірять. Пишуть, що в 25-му році частина Аргентини, де є ці родовища, стане «новим Техасом» — багато нафти і газу, багато інвестицій і мінімальне регулювання, — якщо так, то у Мілея незабаром буде достатньо доларів, щоб провести «доларизацію» економіки.

Також Мілей постійно їздить світом і зустрічається з «важливими людьми» — Трампом, Маском, Цукербергом, Безосом, Мелоні та багатьма іншими, — тепер вони його найкращі друзі. Пишуть, що від Трампа йому потрібна підтримка в МВФ, щоб отримати великий кредит, який використовуватиметься на доларизацію економіки. А великим ІТ-компаніям він пропонує будувати нові величезні дата-центри на півдні країни (де холодно), щоб використовувати дуже дешеву електроенергію від газу (яка, ймовірно, незабаром буде).

Читайте також: Країна, до якої «переїжджають» Apple та Samsung: як Ханой підкорює серця інвесторів

В результаті поки що не можна сказати, що «з'явилося світло в кінці тунелю» — багато ПЛЮСІВ, але й багато МІНУСІВ. Вектор правильний і висновок один: коли ліві правлять в країні 80 років, дуже важко потім щось змінити. У 22-му році країна була на 159-му місці з 165 країн за Індексом економічної свободи! Але, як показує нам Мілей, МОЖЛИВО. Давайте тримати за нього кулаки і брати приклад із правильних реформ!

Автор:

підриємець, екс-президент Київстар Чернишов Петро